Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12626/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12626/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 25 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30.05.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 15.10.1985 НОМЕР_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву та призначити пенсію по інвалідності починаючи з 23.05.2024. Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи з 14.05.2024 безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №666666. 23.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, із заявою, про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та 30.05.2024 винесено рішення №064150015580 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 14 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - всі періоди трудової діяльності, оскільки на титульній сторінці виправлення по батькові ОСОБА_2 на ОСОБА_3 завірено не належним чином, а саме відсутня дата ; - з 04.11.1985 по 31.12.1998, записи про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні оформлені не належним чином (відсутній документ його дата і номер, та кожен рік роботи повинен бути завірений печаткою). Не взято до уваги довідку від 22.05.2024 №180, оскільки в даному документі та в свідоцтві про шлюб НОМЕР_2 по батькові ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 . Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За змістом частин першої-другої статті 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №666666 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності. Так, позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України з заявою від 23.05.2024 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV. За приписами частини 1 статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. В силу пункту 1 статті 32 Закону України №1058 особи, яким установлено інвалідність ІІІ групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб у віці від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років. Механізм подання та оформлення документів для призначення (поновлення, перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. До заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 розділу 2 Порядку. Відповідно до пункту 2.1 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року N 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). 3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку про шлюб ТП №277445 по батькові ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 . Як встановив суд при розгляді справи, Головне управління ПФУ в Житомирській області, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, зазначило у рішенні від про не врахування періодів роботи згідно трудової книжки, оскільки на титульній сторінці виправлення по батькові завірено не належним чином (відсутня дата), з приводу чого суд зазначає таке. До заяви про призначення пенсії позивачем було додано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 15.10.1985, з якої вбачається, що позивач працювала: - з 04.11.1985 по 03.11.2005 в колгоспі «Комсомолець України»; - з 30.11.2005 по 24.11.2006 отримувала допомогу по безробіттю. У позовній заяві позивач зазначила, що до отримання паспорта в 1999 році в документах по батькові зазначалося « ОСОБА_2 » на підставі дійсного на той час паспорта. У паспорті радянського зразка по батькові вказано « ОСОБА_2 », а на звороті в російському « ОСОБА_3 ». Після отримання паспорта серії НОМЕР_3 26.02.1992 до трудової книжки було внесено виправлення по батькові позивача. За правилами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі-Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані,наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування,довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У відповідності до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР за №162 від 20.06.1974 (далі-Інструкція №162, яка була чинна на момент заповнення дублікату трудової книжки позивача від 15.10.1985) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх працівників та службовців державних кооперативних та суспільних підприємств, установ та організацій, які пропрацювали більше 5 років, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на нештатних працівників за умови, якщо він підлягає державному соціальному страхуванню. Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема, відомості про прізвище, ім`я, по батькові. Пунктом 2.10 Інструкції №162 визначено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульній сторінці) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень або заміни імені та по батькові ініціалами), і дата народження зазначаються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Пунктом 2.12 Інструкції №162 передбачено, зміни записів у трудову книжку про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові, тощо) і з відсилкою на номер та дату документа. Зазначення змін вноситься на першій сторінці (титульному листі) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище або ім`я, по батькові та записуються нові дані. Відсилка на відповідні документи записується на внутрішньому боці обкладинки, завіряється підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічні за змістом положення передбачені пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58. Пунктом 2.13 Інструкції №58 встановлено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Зважаючи на викладене, в Інструкції №58 відсутні вимоги щодо вказівки дати внесення виправлення у відповідний запис. Слід зазначити, що на титульній сторінці трудової книжки у графі по батькові вказано " ОСОБА_2 ", яке є перекреслено на " ОСОБА_3 ". Також на титульній сторінці трудової книжки вказано, що по батькові змінене на підставі паспорта НОМЕР_3 . Вказаний запис скріплений печаткою та підписом уповноваженої особи. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Тобто, основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків. Однак, слід зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а. Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Враховуючи те, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.10.1985 міститься запис про те, що виправлення по батькові позивача здійснено на підставі паспорта серії НОМЕР_3 , вказаний запис скріплений печаткою та підписом уповноваженої особи, у суду відсутні сумніви, що вказана трудова книжка належить саме ОСОБА_1 . Беручи до уваги вказане, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача періоди її роботи, які зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка в силу вимог чинного законодавства є документом, який підтверджує її трудовий стаж. Що стосується періоду з 04.11.1985 по 31.12.1998, який не зарахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 , слід зазначити наступне. З рішення про відмову у призначенні пенсії встановлено, що відповідач не зарахував період роботи в колгоспі Комсомолець України з 04.11.1985 по 31.12.1998, відповідно до трудової книжки від 15.10.1985 НОМЕР_1 , оскільки записи про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні оформлені не належним чином (відсутній документ його дата і номер, та кожен рік роботи повинен бути завірений печаткою). В силу частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV). У відповідності до частини першої статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. За змістом частини другої статті 56 цього Закону при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року). Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. З огляду на положення частини другої статті 56 Закону №1788-XII та пункту 5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь, прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов`язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю. У межах спірних правовідносинах до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі Комсомолець України з 04.11.1985 по 31.12.1998. Як вбачається з трудової книжки колгоспника від 15.10.1985 НОМЕР_1 , позивач у спірний період з 1985 по 1998 працювала колгоспі «Комсомолець України» на посаді оператора машинного доїння, у розділі «Відомості про прийом в члени колгоспу, про припинення членства в колгоспі » трудової книжки колгоспника наявні наступні записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів: -за 1985 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 40, при встановленому мінімумі 190; -за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 124; при встановленому мінімумі 190; -за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 113; при встановленому мінімумі 190; -за 1988 рік догляд за дитиною; -за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 143; при встановленому мінімумі 190; -за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 97; при встановленому мінімумі 190; -за 1991 рік догляд за дитиною; - за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 11; при встановленому мінімумі 190; - за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 98; при встановленому мінімумі 190 - за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 301; при встановленому мінімумі 280; - за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 270; при встановленому мінімумі 250; - за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 290; при встановленому мінімумі 230; - за 1997 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 284; при встановленому мінімумі 230; - за 1998 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 273; при встановленому мінімумі

230. В якості підстави для відмови в зарахуванні до стажу періоду роботи з 04.11.1985 по 31.12.1998 відповідачем у рішенні про відмову у призначенні пенсії та у відзиві зазначено, що записи про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні оформленні не належним чином. Зазначена позиція відповідача є безпідставною, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Слід звернути увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки колгоспника 15.10.1985 НОМЕР_1 містять неправдиві або недостовірні відомості, і ця обставина не спростована відповідачем. В трудовій книжці колгоспника містяться відомості про роботу позивача з 04.11.1985 по 31.12.1998 в колгоспі «Комсомолець України» на посаді оператора машинного доїння, містяться відомості про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві. Як уже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача з 04.11.1985 по 31.12.1998 в колгоспі імені «Комсомолець України» до страхового стажу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому з метою відновлення порушеного права необхідно зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу вказаний період її роботи. Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності III групи відповідно до ст.30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23.05.2024 року, слід зазначити наступне. Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Отже, у відповідача були у наявності всі необхідні документи для призначення позивачу пенсії по інвалідності. Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Житомирській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії по інвалідності від 23.05.2024 та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. Згідно з статтею 45 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Враховуючи вказані обставини, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23.05.2024. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.