Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/16098/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16098/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 26 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Бердичівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 21 квітня 2025 року до суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги. 29 квітня 2025 року та 30 квітня 2025 року від відповідача та позивача надійшли додаткові пояснення по справі. Сьомий апеляційний адміністративний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, доповнень до апеляційної скарги, додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 11.06.2024 Бердичівською міською радою прийнято рішення №1412 «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами)». Даним документом прийнято рішення викласти у новій редакції назву та пункт 1 рішення міської ради від 18.03.2021 №165 та викласти в новій редакції Додаток 1 до рішення міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами). Зокрема, згідно порівняльних даних передбачено скоротити у апараті Бердичівської міської ради і виконавчого кoмiтeтy та інших виконавчих органів ради 5 посад, серед яких 4 вакантних та посаду першого заступника Бердичівського міського голови, яку на момент прийняття рішення займав позивач. Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам закону, грубо порушує його конституційні та трудові права і законні інтереси, як громадянина і посадової особи, та підлягає скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх виконавчі органи. Відповідно до частини 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування м.Страсбург, 15 жовтня 1985 року (Хартію ратифіковано Законом №452/97-ВР від 15.07.1997), органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР). Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно зі статтею 25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Частинами 12, 13, 15 та 16 статті 46 Закону №280/97-ВР встановлено, що cесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Частинами 1 та 2 статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Відповідно до ст.74 Закону №280/97-ВР органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Відповідно до статті 1 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-ІІІ) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. За змістом статті 3 Закону №2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Статтею 4 Закону №2493-ІІІ передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах, зокрема, підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; самостійності кадрової політики в територіальній громаді. За частиною 1 статті 10 Закону №2493-ІІІ прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України від 11.07.2002 №93-IV "Про статус депутатів місцевих рад» на сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради. З урахуванням наведених вище норм законодавства, безспірним є той факт, що позивач з 11.12.2020 та дотепер перебуває на посаді першого заступника Бердичівського міського голови та відповідно до ст.2 Закону №2394-ІІІ є посадовою особою місцевого самоврядування (категорія посад, яка затверджується рішенням ради прийнятим на пленарному засіданні). У контексті спірних правовідносин треба зауважити, що затвердження на посаду першого заступника міського голови є результатом волевиявлення депутатів цієї ради, які так само можуть скоротити дану посаду або звільнити особу з даної посади тощо. Водночас вже безпосередньо під час голосування мотиви, якими керувалися депутати міської ради, коли голосували «за» чи «проти» скорочення посад в Бердичівській міській раді, є суто їхнім переконанням, вимагати обґрунтовувати чи пояснювати яке (при вирішенні питання про правомірність спірного рішення) немає підстав, що також не передбачено чинним законодавством України. Схожі правові висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №806/1159/18. Частиною 3 статті 147-1 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством. Діяльність виконавчого комітету Бердичівської міської ради, до складу якого входить посада заступника (першого заступника) міського голови, ґрунтується на принципі підконтрольності, підзвітності та відповідальності перед такою радою. Підзвітність, підконтрольність та відповідальність виконавчого комітету перед міською радою як принцип діяльності органів місцевого самоврядування передбачає, що міська рада наділена повноваженнями оцінювати ефективність роботи виконавчого комітету та виконання його посадовими особами своїх повноважень та покладених на них завдань і застосовувати до них заходи відповідальності, зокрема у будь-який час розпустити виконавчий комітет ради, достроково припинити повноваження міського голови та внести зміни до персонального складу виконавчого комітету міської ради, якщо визнає, що такий орган (особи) не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. При цьому, за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2020 у справі №539/1931/17, з огляду на правовий статус заступника міського голови та передбачені законодавством особливості проходження служби в органах місцевого самоврядування, при визначенні підстав і критеріїв скорочення посад відповідна рада наділена широкою свободою розсуду. Таким чином, питання обрання та звільнення, скорочення посад відноситься до виключних повноважень відповідної ради, тобто є її дискреційними повноваженнями. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Також, відповідно до наукового висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13.04.2018. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким: - дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним; при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог; - критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття. У постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 у справі №800/323/16 Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на положення Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Вказані висновки Верховного Суду, згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин мають бути враховані щодо застосування норм права. Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №420/718/19 зазначив, що внутрішньо-організаційними є акти, які приймаються з метою організації та впорядкування роботи суб`єктів владних повноважень, тобто це акти, які стосуються кадрових питань, а також інші акти у тому разі, якщо вони обмежуються внутрішньою організацією роботи суб`єкта владних повноважень та відповідних посадових осіб. Враховуючи те, що проект рішення стосувався внутрішньо-організаційного (кадрового) питання, яке вирішується виключно депутатами ради, проект такого рішення не підлягає обов`язковому оприлюдненню. Поряд з цим нормами частини 4 статті 15 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Проте, відповідно до частини 10 статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини 4 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання». Попри те, що згідно вимог чинного законодавства проект даного рішення не потребував оприлюднення, він був оприлюднений на офіційному веб-сайті Бердичівської міської ради 01.05.2024 за №1549, а 31.05.2024 включений в розпорядження міського голови «Про скликання сорок дев`ятої сесії Бердичівської міської ради VIII скликання» №60р/01-09 (Том №2 а.с.128-130). Зазначеними обставинами спростовуються твердження позивача, що проект рішення відсутній на сайті. Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо невідповідності проекту рішення вимогам Регламенту Бердичівської міської ради, що затверджений рішенням міської ради від 11.12.2020 №13 (зі змінами) (далі Регламент), з огляду на слідуюче. Позивачем зазначено, що у проекті рішення не вказано профільної комісії, яка мала дати фаховий висновок даному проекту. Рішенням міської ради від 01.12.2020 №3 «Про затвердження Положення про постійні комісії Бердичівської міської ради восьмого скликання» затверджено Положення про постійні комісії Бердичівської міської ради Житомирської області в якому визначено повноваження постійних комісій, порядок їх створення і діяльності, структура і їх взаємодія з органами виконавчої влади ради (Том №2 а.с.131-137). Нормами статті 17 вищезазначеного Положення визначено, що постійна комісія з питань регламенту, правопорядку, депутатської етики, антикорупційної та інформаційної політики вивчає, попередньо розглядає, бере участь у підготовці та готує проекти рішень міської ради, надає висновки та рекомендації, здійснює контроль за виконанням рішень ради, її виконавчого органу з питань, зокрема: - діяльності міської ради, міського голови, формування та діяльності постійних та тимчасових контрольних комісій, депутатських груп, фракцій, депутатів ради, відділу з питань діяльності ради (включаючи питання дотримання законодавства України в своїй діяльності, дотримання норм депутатської етики, порушення статусу депутата міської ради, реалізації депутатами своїх повноважень); - діяльності виконавчого комітету міської ради та служб в органах місцевого самоврядування; - контролю за виконанням Регламенту та рішень міської ради. Тобто, розгляд питань, що стосуються діяльності міської ради (зокрема зміна структури і загальної чисельності апарату) належить до повноважень постійної комісії з питань регламенту, правопорядку, депутатської етики, антикорупційної та інформаційної політики, як профільна, яка визначена рішенням міської ради. Що стосується надання профільною комісією фахового висновку, слід зазначити, що згідно з частиною 4 статті 47 Закону №280/97-ВР постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями. Приписами частини 5 цієї ж статті передбачено, що постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань. Відтак, чинне законодавство не передбачає обов`язковий розгляд на постійній комісії питання про звільнення першого заступника міського голови. Схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №480/3830/22, від 15.06.2021 у справі №1140/1860/18 та від 06.02.2020 у справі №420/718/19. При цьому у постановах від 15.06.2021 у справі №1140/1860/18 та від 06.02.2020 у справі №420/718/19 Верховний Суд уважав за доцільне наголосити, що питання припинення повноважень першого заступника голови обласної ради (заступника міського голови) не передбачено серед вичерпного переліку питань, які за дорученням ради або за власною ініціативою розглядаються постійними комісіями. Відповідно до частини 6 статті 31 Регламенту постійні комісії міської ради (окрім профільної) опрацьовують проект рішення та за результатами його розгляду: 1) підтримують проект рішення ради; 2) відхиляють проект рішення із письмовим обґрунтуванням такого висновку. Зауваження чи пропозиції викладаються у висновках постійних комісій та направляються їх головою через відділ з питань діяльності міської ради до профільної постійної комісії. Зауваження повинні бути аргументовані та викладатися у вигляді конкретної поправки до тексту проекту рішення. Висловлені зауваження та пропозиції постійних комісій є обов`язковими для розгляду профільною постійною комісією міської ради. У частині 9 ст.31 Регламенту визначено, що у разі підтримання проекту рішення, а також висловлення зауважень та пропозицій до проекту рішення профільна постійна комісія направляє проект рішення для опрацювання до юридичного відділу, який протягом п`яти робочих днів: 1) погоджує проект рішення без зауважень (візує проект рішення); 2) надає правовий висновок щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства, надає зауваження і рекомендації, зокрема рекомендації стосовно порядку розгляду проекту рішення. Проект оскаржуваного рішення був підтриманий трьома постійними комісіями та погоджений юридичним відділом без зауважень (Том №2 а.с.127 витяг з протоколу). Постійні комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури та з питань регламенту, правопорядку, депутатської етики, антикорупційної та інформаційної політики не погодили проект рішення і не надали письмового обґрунтування такого рішення. Тобто, жодних письмових зауважень чи пропозицій до проекту рішення постійними комісіями надано не було, а тому відповідно до вимог Регламенту і не вимагався фаховий висновок профільної комісії. Постійна комісія з питань регламенту, правопорядку, депутатської етики, антикорупційної та інформаційної політики, яка відхилила проект рішення не надала відповідного висновку, що доводить про відсутність порушень вимог законодавства у проекті рішення, але висловлює власну суб`єктивну думку деяких депутатів (ч.13 ст.31 Регламенту). Крім того, підлягають спростуванню доводи позивача про те, що проект рішення на підставі службової записки начальника юридичного відділу відправлено на доопрацювання, оскільки у висновку службової записки зазначено: «зауваження до проєкту рішення подані з порушенням вимог Регламенту пропонуємо взяти їх до відома." При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи апелянта, щодо не оприлюднення рішень, висновків чи пропозицій комісій взагалі не стосуються предмета спору. Вищевикладені обставини підтверджують, що проект рішення підготовлений, оприлюднений та розглянутий постійними комісіями відповідно до вимог законодавства та Регламенту. Згідно пункту 8 частини 4 статті 41 Закону №280/97-ВР міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради. Аналогічна норма міститься у п.5 ч.3 ст.8 Регламенту. Так, розпорядженням міського голови від 31.05.2024 №60р/01-09 «Про скликання сорок дев`ятої чергової сесії Бердичівської міської ради VIII скликання» проект оскаржуваного рішення включено до переліку питань на розгляд сорок дев`ятої чергової сесії Бердичівської міської ради. Як встановлено з протоколу сорок дев`ятої чергової сесії Бердичівської міської ради восьмого скликання від 11.06.2024 міський голова скористався наданими йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (пункт 5 ст.26, пункт 6 частина 4 ст.42) правами та звернувся від свого імені про необхідність внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів. Після обговорення, дане питання поставлено на голосування. Проголосували за - 21, проти - 6, утримались -

1. Рішення було прийнято. Всього на пленарному засіданні міської ради було присутньо 27 депутатів. Нормами ст.4 Закону №2493-ІІІ визначені основні принципи, на яких здійснюється служба в органах місцевого самоврядування, серед яких принцип самостійності кадрової політики в територіальній громаді. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 18.10.2023 у справі №210/6543/21 під час вирішення спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури. Таким чином, посилання апелянта на безпідставність скорочення є хибними, оскільки питання структури та чисельності міської ради та її виконавчих органів це виключна компетенція міської ради, яка на власний розсуд вирішує свою кадрову політику. Даючи оцінку доводам апелянта щодо відсутності законних, обґрунтованих та фактичних підстав для проведення скорочення штатної посади саме першого заступника, як єдиної з п`яти скорочуваних посад, яка не є вакантною, при умові, що на момент скорочення в Бердичівській міській раді було в наявності вакантних 4 посади, колегія суддів вказує на наступне. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання. Європейською Хартією місцевого самоврядування гарантовано, що органи місцевого самоврядування самі визначають власні штати. Похідною від даної норми Європейськї Хартії місцевого самоврядування є стаття 4 Закону №2493-ІІІ якою передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах, зокрема, самостійності кадрової політики в територіальній громаді. Таким чином, органи місцевого самоврядування наділені законодавчим правом самостійно затверджувати структуру виконавчих органів, загальну чисельність апарату ради та її виконавчих органів виходячи з фінансових можливостей ради та користуючись типовими штатами попередніх років. Тому, встановлення обґрунтованих та фактичних підстав для проведення скорочення штатної посади першого заступника Бердичівського міського голови є виключними повноваженнями органу місцевого самоврядування (дискрецією). Доцільність проведення такого скорочення не може бути предметом судового розгляду. Стосовно доводів апелянта про не надання відповідачем письмових доказів про оприлюднення оскаржуваного проекту рішення, то суд зазначає, що позивачем до позовної заяви долучено проект рішення на якому вказано номер і дату, коли проект був оприлюднений «01.05.2024 за №1549», крім того в проекті міститься вказівка Бердичівського міського голови про розміщення його на сайт «на сайт підпис», а також про це свідчить оголошення про скликання засідання 49 чергової сесії Бердичівської міської ради на офіційному сайті міста - https://berdychivrada.gov.ua/2024/05/засідання-сорок-девятої-чергової-сес/ (скріншот Том №2 а.с.189). Відповідно до регламенту роботи офіційного сайту, проекти рішень Бердичівської міської ради та виконавчого комітету Бердичівської міської ради після прийняття відповідно на сесії чи засіданні виконавчого комітету оприлюднюються рішення, а проекти видаляються, тобто на сайті залишаються проекти, які ще не прийнятті або не були прийняті. Також, колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта про те, що начальник юридичного відділу завізував проект рішення без будь-яких зауважень 19.04.2024, ще за 49 календарних днів до початку розгляду даного проекту рішення на постійних депутатських комісіях, чим грубо порушив пункти 3, 7, 8, 9 ст.31 Регламенту, з огляду на слідуюче. Частиною 3 статті 31 Регламенту визначено, що проект рішення міської ради, внесений суб`єктами подання, зазначеними у пунктах: а) Бердичівський міський голова, д) виконавчі органи ради частини 1 статті 30 Регламенту, проходить опрацювання (збір погоджувальних підписів (віз)) у порядку, визначеному Регламентом виконавчого комітету міської ради (п.3.10 Регламенту виконавчого комітету). Відповідно до п.3.10 Регламенту виконавчого комітету, що затверджений рішенням виконавчого комітету від 28.01.2021 №6 «Про Регламент виконавчого комітету Бердичівської міської ради» (зі змінами) після вивчення проєкту рішення, матеріалів до нього цей проєкт візується виконавцем, керівниками структурних підрозділів, керівниками установ і організацій, яких стосується даний проєкт рішення, головою робочої групи, утвореної розпорядженням Бердичівського міського голови для підготовки питання (якщо така робоча група утворювалась), заступниками Бердичівського міського голови (якщо питання стосується профілю їх діяльності), начальником юридичного відділу або головним спеціалістом-юрисконсультом юридичного відділу, керуючим справами виконавчого комітету (Том №2 а.с.179-185). Вищевикладене підтверджує дотримання вимог Регламенту при підготовці та прийнятті оскаржуваного рішення та спростовує доводи позивача про його порушення. Твердження позивача, що до матеріалів оскаржуваного проекту рішення «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» долучено службову записку начальника юридичного відділу №б/н/06-06 від 22.04.2024 згідно якої проект рішення знятий на доопрацювання ще 22.04.2024, а на 49 сесію подано в тому ж вигляді без доопрацювання та погоджень, як того вимагає регламент (п.18 ст.31 Регламенту) є безпідставними. У тексті службової записки не зазначено про необхідність доопрацювання та зняття проекту рішення, а лише доведено, що позивач ОСОБА_1 не дотримався вимог Регламенту при написанні зауважень до проекту рішення. Також підлягають спростуванню твердження щодо порушення процесу розгляду оскаржуваного рішення та голосування за нього. Відповідно до протоколу сорок дев`ятої чергової сесії Бердичівської міської ради восьмого скликання від 11.06.2024 міський голова скористався наданими йому Законом №280/97-ВР (пункт 5 ст.26, пункт 6 частина 4 ст.42) правами та звернувся від свого імені про необхідність внесення змін до структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів. Після обговорення, дане питання поставлено на голосування. Проголосували за - 21, проти - 6, утримались -

1. Рішення було прийнято. Всього на пленарному засіданні міської ради були присутні 27 депутатів. Посилаючись на відеозапис 49 сесії восьмого скликання Бердичівської міської ради, позивач стверджує, що оскаржуване рішення було підтримано тільки 19 голосами «за», замість необхідних 20 голосів. У протоколі голосування депутат ОСОБА_2 та депутат ОСОБА_3 зазначені, як депутати, які проголосували «ЗА», а на відео сесії вони чітко оголосили «Проти». З даного приводу слід зазначити, що протокол 49 сесії восьмого скликання Бердичівської міської ради повністю відповідає зафіксованому відеозапису, оскільки депутат Ірина Груднина проголосувала «ЗА». Що стосується депутата Петрівського В., то 11.06.2024 його затверджено членом лічильної комісії 49 сесії восьмого скликання Бердичівської міської ради, тобто він безпосередньо займався підрахунком голосів та встановленням результатів голосування, тому сумнівів у його волевиявленні не може бути, оскільки він проголосував «ЗА», про що свідчить відповідна позначка та його підпис на бланку поіменного голосування по питанню №1 (бланк поіменного голосування Том №2 а.с.188). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення №1412 «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами)» від 11.06.2024 прийнято відповідачем відповідно до вимог Конституції України та законів України, Європейської Хартії місцевого самоврядування. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття рішення №1412 «Про внесення змін до рішення Бердичівської міської ради від 18.03.2021 №165 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Бердичівської міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами)» від 11.06.2024, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.