Постанова 4855 № 826/13653/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13653/14 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Карпушової О.В., Кузьменка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Державної податкової служби України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення № 000279 від 12.08.2014 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу, в розмірі 4 640 577,36 грн, прийняте ДФС України на підставі акту перевірки № 137/20-40-21-01-12/37199618 від 14.07.2014. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2016 справу прийнято до провадження. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 19.11.2021 вищезазначені судові рішення скасовані, справу передано на новий судовий розгляд. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України №000279 від 12.08.2014 про застосування фінансових санкцій у розмірі 4 625 577, 36грн (чотири мільйони шістсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень, 36 копійок). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що здійснюючи розрахунок штрафних санкцій, відповідач обґрунтовано виходив з того, що така повинна складатися з 200% вартості вивезеної продукції, обчисленої виходячи з її ціни, вказаної в товарно-транспортних накладних, ставки акцизного податку на рівні, встановленому підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, та податку на додану вартість. Разом із апеляційною скаргою, представником Державної податкової служби України подано клопотання про розгляд справи за участі представника. Щодо заявленого апелянтом клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною другою статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 та від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Від представника Головного управління ДПС у Харківській області 19.05.2025 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що норми статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» не містять вимог щодо виключення сум акцизного податку та податку на додану вартість з вартості товару при обрахунку фінансових санкцій. Стверджує, що контролюючим органом правомірно здійснено розрахунок штрафних санкцій у розмірі відповідно до прийнятого рішення. Також від представника Головного управління ДПС у Харківській області до суду 21.08.2025 надійшло клопотання про заміну третьої особи у справі з Головного управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає, що подане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 19.06.2019 № 537 Головне управління ДФС у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Харківській області. Згідно частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність замінити третьої особи у справі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495). Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» та іншого законодавства, регулюючого відносини у сфері виробництва та обігу спирту, проведення інвентаризації спирту, спиртовмісних рідин в місцях зберігання Караванського місця провадження діяльності ДП «Укрспирт», за результатами якої складено акт №137/20-40-21-01-12/37199618 від 14.07.2014. Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Підприємством вимог: підпункту 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України; пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України; підпункту 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України; статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». На підставі акта перевірки відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 12.08.2014 № 000279, яким застосував до позивача штраф в сумі 4 640 577,36 грн. Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що з урахуванням висновків Верховного Суду в даній справі, суд надає оцінку правомірності здійснення розрахунку застосованих штрафних санкцій. У свою чергу, суд першої інстанції вказав на помилковість здійсненого податковим органом розрахунку фінансових санкцій та неузгодженість форми оскаржуваних рішень із нормами Податкового кодексу України. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Варто зауважити, що переглядаючи вказану справу Верховний Суд у своїй постанові від 19.11.2021, враховуючи встановлений факт вивезення позивачем спирту з акцизного складу підприємства без одержання відповідних дозвільних документів від контролюючого органу, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про законність притягнення платника до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Згідно частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Таким чином, оскільки факт порушення позивачем Закону №481/95-BP підтверджений Верховним Судом під час останнього касаційного перегляду справи, на переконання колегії суддів під час нинішнього перегляду справи відсутня необхідність нового, додаткового дослідження обставин щодо вчинення позивачем податкового правопорушення та, відповідно, повторної констатації такого факту. Щодо правомірності здійснення розрахунку застосованих штрафних санкцій, колегія суддів зазначає таке. Як встановлено судом першої інстанції, здійснюючи такий розрахунок, відповідач у вартість продукції за оптово-відпускними цінами, з урахуванням суми акцизного податку та податку на додану вартість. Однак, як вказав Верховний Суд у постанові по даній справі, статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено застосування фінансової санкції у вигляді штрафу з розрахунку 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, що свідчить про помилковість розрахунку штрафної санкції виходячи з оптово-відпускних цін товару. Вартість товару у даному випадку включає в себе собівартість товару та очікуваний прибуток, у той час як ціна товару складається із його вартості та обов`язкових платежів та зборів. Таким чином, покладення у розрахунок штрафних санкцій акцизного податку та ПДВ, нарахованого на вартість товару - неправомірне, оскільки згідно вимог податкового законодавства суми податкових та/або грошових зобов`язань визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань або ж контролюючим органом шляхом донарахування виключно за підставами та у порядку, визначеному Податковим кодексом України (глава 4, ч. 1 ст. 217 ПК України). Відтак, є помилковим здійснений податковим органом розрахунок штрафних санкцій з ціни товару з урахуванням акцизного податку та податку на додану вартість, а не з його вартості, що прямо передбачено статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про необхідність врахування обов`язкових податків та зборів при розрахунку спірних штрафних санкцій. За таких обставин розрахунок фінансової санкції за оскаржуваним рішенням повинен становити 15 000,00 грн, виходячи з розрахунку: 2741,49 грн. (вартість продукції 1 грн. за 1 дал): 2741,49 дал х 1 грн. = 2741,49 грн., 2741,49 грн. х 200% = 5482,98грн. Таким чином, судом першої інстанції здійснений правильний розрахунок спірних сум штрафних санкцій, які підлягали застосуванню. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування рішення ДФС України №000279 від 12.08.2014 про застосування фінансових санкцій у розмірі 4 625 577,36 грн (чотири мільйони шістсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят сім гривень, 36 копійок). Щодо посилань суду першої інстанції на неналежну форму рішення про накладення на позивача штрафу, колегія суддів вважає за необхідне відмітити таке. Дійсно, за вимогами пункту 116.1 статті 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. У свою чергу, на позивача накладено штраф згідно статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», частиною четвертою якої передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. Так, на виконання Указу Президента України від 26 квітня 2003 р. № 372 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 2003 року "Про реалізацію заходів щодо врегулювання обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в Україні" постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 затверджено Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - Порядок), який визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (пункт 1 Порядку). Згідно пункту 8 Порядку, рішення про застосування фінансових санкцій до суб`єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону (481/95-ВР ) складається за формою згідно з додатком до цього Порядку. Таким чином, посилання суду першої інстанції на неналежну форму оскаржуваних рішень про накладення на позивача штрафу, колегія суддів вважає безпідставним. Водночас, оскільки помилкові висновки суду в цій частині не призвели до неправильного вирішення справи, то підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відтак, судом першої інстанції при розгляді справи правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також дотримано норм процесуального права. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Замінити у порядку процесуального правонаступництва Головне управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №826/13653/14 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді О.В.Карпушова В.В.Кузьменко