Постанова 4854 № 420/17258/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17258/24 Категорія 106000000Головуючий у суді І інстанції: Бойко О.Я. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Служби безпеки України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань, мотивуючи його тим, що УСБУ невірно застосувало положення пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК-2018 та було зобов`язано встановити з 01.03.2018р. матеріальне та грошове забезпечення підполковнику ОСОБА_1 , за видами грошового забезпечення, які мали постійний характер та є аналогічними Інструкції-35/ДСК-2008, а саме: посадовий оклад за посадою заступника начальника відділу головного відділу заступника начальника головного відділу, оклад за військовим званням підполковник, надбавку за вислугу років згідно глави 1, надбавки згідно глави 3 та преміювання згідно глави 15 розділу III Інструкції № 515/ДСК-2018. З 01.03.2018 по 31.01.2019 (дату звільнення), тобто протягом 10 місяців, грошове забезпечення підполковнику ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалося. Крім того, підполковник ОСОБА_1 протягом перебування у розпорядженні начальника УСБУ в Одеській області по посаді заступника начальника головного відділу використав щорічну основну відпустку за 2017, 2018, 2019, вважає що існують всі правові підстави для виплати несплаченої йому у 2017, 2018, 2019 по одній допомозі на оздоровлення згідно глави 16 розділу III Інструкції-515/ДСК-2018, а також по одній матеріальній допомозі для вирішення соціально-побутових питань, передбаченої главою 17 того ж розділу з урахуванням посадового окладу (глава 1 розділу II Інструкції-515/ДСК-2018), окладу за військовим званням (глава 3 розділу II Інструкції-515/ДСК-2018) та надбавки за вислугу років (глава 3 розділу II Інструкції-515/ДСК-2018). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, допущену з 20.12.2023, яка полягає у неприйнятті рішення щодо нарахування та виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 належного йому матеріального та грошового забезпечення, а саме грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.01.2019. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, допущену з 20.12.2023, яка полягає у неприйнятті рішення щодо нарахування та виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 при вибутті у щорічні основні відпустки за 2017, 2018, 2019 роки допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018, 2019 роки. Зобов`язано Управління Служби безпеки України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 несплачені йому при вибутті у щорічні основні відпустки за 2017, 2018, 2019 роки допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018, 2019 роки. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Служби безпеки України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним позовом. При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до наказу відповідача позивач був зарахований у розпорядження начальника УСБУ в Одеській області з визначенням кінцевого строку такого зарахування, який обумовлений настанням події закриття кримінального провадження чи ухвалення вироку судом. Тобто строк перебування позивача у розпорядженні був визначений. Такі висновки суду суперечать нормам Цивільного кодексу України, згідно яких, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (стаття 251 глави 18 розділу V Цивільного кодексу України) і який визначається роками, місцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 глави 18 розділу V Цивільного кодексу України). Натомість, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (стаття 251 глави 18 розділу V Цивільного кодексу України) і який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 глави 18 розділу V Цивільного кодексу України). ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що до нього не застосовувалось відсторонення від посади згідно вказаних приписів Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ та Кримінального процесуального кодексу України, у розшук не оголошувався і з 17.12.2017 під вартою не перебував. Отже, відсутні підстави для припинення позивачу виплати грошового забезпечення, передбачені пунктом 1 глави 4 розділу IV Інструкції № 515/ ДСК-2018. На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу в Службі безпеки України в період з 01.01.2006 по 31.01.2019. 13.12.2015 підполковник ОСОБА_1 був затриманий органами військової прокуратури за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України. Наказом СБ України від 13.12.2015 № 654-ос підполковник ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження начальника УСБУ в Одеській області по посаді заступника начальника головного відділу за підпунктом «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом) пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (далі - Положення). 16.12.2015 ухвалою Приморського районного суду міста Одеси до ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 15.12.2017 Київським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.15, ч. 4 ст.190 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк з 13.12.2015 по 15.12.2017 (термін його перебування в ДУ «Одеській слідчий ізолятор»). З 18.12.2017 запобіжний захід у вигляді тримання підполковника ОСОБА_1 під вартою був змінений (звільнено під заставу). З 10.04.2018 по 21.05.2018 у встановленому порядку наказом начальника УСБУ в Одеській області підполковнику ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка за 2017 рік. 18.06.2018 наказом начальника УСБУ в Одеській області від №306/ДСК на підполковника ОСОБА_1 було покладено виконання окремих функціональних обов`язків в секторі архівного забезпечення Управління. З 03.09.2018 по 15.10.2018 у встановленому порядку наказом начальника УСБУ в Одеській області підполковнику ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка за 2018. У січні 2019 у встановленому порядку наказом начальника УСБУ в Одеській області підполковнику ОСОБА_1 була надана щорічна основна відпустка за 2019. 25.01.2019 Наказом Голови СБ України № 86-ОС підполковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «б», п.61 підпункту «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас ЗС України та виключений зі списків особового складу з 31.01.2019. (Додаток_3. Витяг з наказу про звільнення з військової служби СБУ №49 ОС від 31.01.2019). 02.06.2020 ухвалою Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду вирок Київського районного суду м.Одеси від 15.12.2017 залишено без змін. З 04.08.2020 ОСОБА_1 відбував покарання в ДУ «Одеській слідчий ізолятор». 08.02.2021 ОСОБА_1 знято з обліку МВС України по відбуттю строку покарання. 27.03.2022 Наказом начальника Департаменту СБ України від 04.05.2022 № 56-ОС/ДСК підполковник ОСОБА_1 призваний на військову службу у СБ України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та по теперішній час, приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. ОСОБА_1 звернувся до керівника УСБ України в Одеській області із заявою від 20.12.2023, в якій просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2019; нарахувати та виплатити індексацію належного грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до моменту звільнення 31.01.2019. 20.01.2024. на адресу ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на заяву, в якій зазначається, що «виплата грошового забезпечення було припинено з 01.03.2018 на підставі пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції у зв`язку із закінченням шестимісячного терміну Вашого перебування у розпорядженні. Достатні правові підстави для нарахування грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2019 та, відповідно, його індексації відсутні» 2019. Позивач не погодився із протиправною бездіяльністю відповідачів щодо не виплати йому передбачених законодавством грошових виплат та звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року протягом часу перебування у розпорядженні виконував визначені функціональні обов`язки, перебуваючи на робочому місці. Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення виплати позивачу у період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року грошового забезпечення. Як встановлено судом, під час перебування у розпорядженні позивач використав щорічні основні відпустки (за 2017,2018,2019 роки), однак, при вибутті у щорічні основні відпустки допомоги на оздоровлення за 2017,2018,2019 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018,2019 рік виплачені не були, що суперечить вищевказаним нормам Інструкції № 515/ДСК. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10 квітня 2018 року № 515/ДСК (далі - Інструкція № 515/ДСК) за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в» - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, а також підпунктами «е», «є» та «ж» пункту 48 Положення № 1262) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження. Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначено Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (далі - Положення № 1262). Згідно з підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262 зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом. За змістом пункту 4.9 Інструкції ро організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року № 772 (далі - Інструкція № 772) зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади. У разі зарахування військовослужбовців у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 Положення приймається рішення щодо необхідності припинення їм доступу до державної таємниці залежно від характеру тимчасових обов`язків (завдань), які на них будуть покладені. Військовослужбовці, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження та які зараховані у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 Положення, продовжують проходити військову службу з урахуванням особливостей, що випливають з їх статусу підозрюваного або обвинуваченого, та виконувати обов`язки військової служби в межах, визначених начальником, у розпорядженні якого вони перебувають. За приписами пункту 4.13 Інструкції № 772 звільнення військовослужбовця з посади та зарахування його в розпорядження відповідного начальника з підстави, передбаченої підпунктом "в" пункту 48 Положення, здійснюється з дня набуття ним статусу підозрюваного у кримінальному провадженні відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Аналіз наведених правових норм свідчить, що у разі порушення кримінального провадження стосовно військовослужбовців СБУ такі військовослужбовці до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом підлягають зарахуванню у розпорядження відповідних начальників або керівників, із припиненням їм доступу до державної таємниці. Наказом СБ України від 13.12.2015 № 654-ос підполковник ОСОБА_1 був зарахований у розпорядження начальника УСБУ в Одеській області по посаді заступника начальника головного відділу за підпунктом «в» (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом) пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України. На виконання відповідних положень Інструкції, 18.06.2018 наказом начальника УСБУ в Одеській області від №306/ДСК на підполковника ОСОБА_1 було покладено виконання окремих функціональних обов`язків в секторі архівного забезпечення Управління. У пункті 48 Положення № 1262 вказано, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, якщо інше не передбачено законодавством. Отже, з пункту 48 Положення № 1262 висновується, що протягом часу перебування військовослужбовця у розпорядженні за ним зберігається грошове забезпечення, за виключенням випадків, передбачених законодавством. Так, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в» - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, а також підпунктами «е», «є» та «ж» пункту 48 Положення № 1262) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження. З наведеного положення Інструкції № 515/ДСК вбачається, що за військовослужбовцями СБУ, які зараховані в розпорядження відповідних начальників або керівників з підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262, виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, не зберігається. При цьому незбереження виплати грошового забезпечення зарахованих військовослужбовців СБУ в розпорядження з підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 48 Положення № 1262 може бути лише у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу IV Інструкції № 515/ДСК. Управлінням СБУ в Одеській області не виплачувалося позивачу грошове забезпечення у повному розмірі після зарахування його у розпорядження начальника у період з 01.03.2018 до 31.01.2019, з огляду на те, що він був зарахований у розпорядження за пп.«в» п.48 Положення № 1262, строк перебування у якому не встановлено та з дня зарахування у відповідне розпорядження (13.12.2015 року) минуло більше шести місяців. Відповідно до пункту 3.2.1 відомчої Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців СБУ, затвердженої наказом СБУ від 23 січня 2008 року № 35/ДСК (далі - Інструкція № 35/ДСК), яка діяла на дату зарахування підполковника ОСОБА_1 у розпорядження, за військовослужбовцями, звільненими з посад, які вони займали, і зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників, зберігалася виплата грошового забезпечення на весь період перебування у розпорядженні. Пунктом 3.2.2 Інструкції № 35/ДСК передбачалось, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зазначеним у пункті 3.2.1 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, що були встановлені таким військовослужбовцям на момент зарахування у розпорядження. Відповідно до пункту 3.5.2 Інструкції № 35/ДСК військовослужбовці, які затримані, чи стосовно яких судом обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, виплата грошового забезпечення припиняється з дня затримання або обрання судом запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Водночас Інструкція № 35/ДСК-2008 втратила чинність згідно з наказом СБУ від 10 квітня 2018 року № 515/ДСК-2018 «Про затвердження Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України». Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям СБУ із зазначеної дати врегульовано затвердженою цим наказом Інструкцією № 515/ДСК. Як вже вище зазначалось, згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IV Інструкції № 515/ДСК за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом «в» - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, а також підпунктами «е», «є» та «ж» пункту 48 Положення № 1262) зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення № 1262, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження. При цьому пунктом 1 глави 4 розділу IV Інструкції № 515/ДСК визначено, що військовослужбовцям, відстороненим від виконання службових повноважень відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», відстороненим від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або які оголошені в розшук чи до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня прийняття стосовно них відповідного рішення на весь час відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від посади, перебування в розшуку або застосування запобіжного заходу. У разі зміни запобіжного заходу виплата грошового забезпечення військовослужбовцю здійснюється на підставі відповідної ухвали слідчого судді або суду. Таким чином пункт 1 у сув`язі з пунктом 2 глави 4 розділу IV Інструкції № 515/ДСК дає підстави для висновку, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям СБУ, зарахованим у розпорядження, з підстави здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом, припиняється у випадках: відсторонення військовослужбовця СБУ від виконання службових повноважень відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», відсторонення військовослужбовця СБУ від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, оголошення військовослужбовця СБУ в розшук; застосування до військовослужбовця СБУ запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, що всі вищевказані випадки фактично стосуються військовослужбовців СБУ, які не перебувають на робочому місці та не виконують службові обов`язки. В свою чергу, ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року протягом часу перебування у розпорядженні виконував визначені функціональні обов`язки, перебуваючи на робочому місці. Разом з цим до ОСОБА_1 не застосовувалось відсторонення від посади згідно із Законом України «Про запобігання корупції» та Кримінального процесуального кодексу України, позивач у розшук не оголошувався і з 18.12.2017 під вартою не перебував. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для припинення виплати позивачу у період з 01.03.2018 до 31.01.2019 року грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.01.2021 року у справі № 120/2914/19-а. Відповідно до глави 16 розділу III Інструкції № 515/ДСК військовослужбовцям на підставі відпускного посвідчення або за мотивованим рапортом один раз на рік виплачується допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а згідно з главою 17 цього ж розділу військовослужбовцям при вибутті у чергову відпустку або за мотивованим рапортом один раз на рік виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Як встановлено судом, під час перебування у розпорядженні позивач використав щорічні основні відпустки (за 2017,2018,2019 роки), однак, при вибутті у щорічні основні відпустки допомоги на оздоровлення за 2017,2018,2019 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018,2019 рік виплачені не були, що суперечить вищевказаним нормам Інструкції № 515/ДСК, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення до адміністративного суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства. На час виключення позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення стаття 233 КЗпП України мала наступну редакцію: «у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком». 01.07.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX (набрав чинності 19.07.2022). З урахуванням означеного нормативно-правого акту статтю 233 КЗпП України викладено в наступній редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 редакцію статті 233 КЗпП України було змінено, зокрема, в частині строків звернення до суду із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.01.2019 та допомог на оздоровлення та матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2017,2018, 2019 роки, коли редакція статті 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати. Враховуючи вище викладене, доводи Управління Служби безпеки України в Одеській області стосовно пропуску позивачем законодавчо передбаченого строку подання до суду даної позовної заяви є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі № 420/17258/24, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький