Постанова 4854 № 420/14375/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14375/25 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Дата і місце ухвалення: 02.07.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про визнання протиправною бездіяльності щодо ігнорування прохання надання разом із відповіддю копії запиту вх. №707ПІ-2024 від 26.11.2024р. та зобов`язання відповідача надати копію запиту на публічну інформацію, який має реєстраційний номер в ТУ ДБР у м. Мелітополі вх. №707ПІ-2024 від 26.11.2024р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 21.11.2024р. він звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, із запитом про надання публічної інформації, а саме: посадової інструкції начальника Слідчого управління ТУ ДБР у м.Мелітополі. В цьому ж запиті ОСОБА_1 також просив надати копію запиту, на який надається відповідь, з тим, аби мати розуміння на який саме запит йому надається відповідь. Однак, в порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідачем, як розпорядником інформації, надано відповідь на запит ОСОБА_1 не в повному обсязі, зокрема, проігноровано клопотання заявника в частині надання копії запиту, чим порушено його конституційне право на інформацію. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення від 02.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення його позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» передбачено обов`язок розпорядника публічної інформації надавати будь-яку інформацію та будь-які документи, які є у розпорядника, обмежуючи в доступі лише інформацію з обмеженим доступом і виключно відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону. А відтак, ТУ ДБР у м.Мелітополі, як розпорядник інформації, зобов`язане було надати копію запиту ОСОБА_1 , на який надавалася відповідь. Також, апелянт посилається на те, що публічною інформацією, в розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що не тільки була створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, а й була отримана ними при виконанні таких обов`язків та знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень. Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції проігноровано положення ч.4 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно якої у відмові у задоволенні запиту на інформацію має бути, серед іншого, зазначено мотивовану підставу відмови. У надісланій ОСОБА_1 відповіді взагалі не було вказано причини відмови в наданні йому копії запиту, на який відповідачем надавалася відповідь. До того ж, ч.1 ст.22 Закону передбачено виключний перелік підстав для відмови розпорядником інформації в задоволенні запиту. Наявності жодної з підстав, передбачених вказаною нормою, ТУ ДБР у м.Мелітополі не доведено та судом не встановлено. Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено обов`язку розпорядника інформації разом із відповіддю на запит надавати копію цього запиту. А відтак, у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність ТУ ДБР у м.Мелітополі. До того ж, ОСОБА_1 не доведено наявності порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Відсутність обґрунтування порушеного права свідчить про відсутність предмету захисту в суді. Звернення до суду є способом захисту порушених прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у сфері публічних правовідносин. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 21.11.2024р. ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДБР у м. Полтаві (за допомогою засобів електронної пошти) із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати копію посадової інструкції начальника Слідчого управління ТУ ДБР у м.Мелітополі. Також, заявник просив разом із відповіддю на цей запит надати копію цього запиту. Відповідь просив надати за вказаною ним адресою електронної пошти. Зазначений запит надіслано за належністю до ТУ ДБР у м.Мелітополі (вх.№707ПІ-2023 від 26.11.2024р.). Листом від 02.12.2024р. №707ПІ-2024/17-1-432/24 ТУ ДБР у м.Мелітополі повідомило заявника про неможливість надання копії посадової інструкції начальника Слідчого управління ТУ ДБР у м.Мелітополі, у зв`язку з її відсутністю. При цьому, сторонами у справі не заперечується, що разом із відповіддю на запит ОСОБА_1 вх. №707ПІ-2024 від 26.11.2024р. відповідачем на надано копію цього запиту. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ігнорування прохання надання разом із відповіддю копії запиту вх. №707ПІ-2024 від 26.11.2024р. ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, обґрунтованим порушенням ТУ ДБР у м.Мелітополі вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Суд зазначив, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено обов`язку розпорядника інформації разом із відповіддю на запит надавати копію цього запиту, а відтак у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність ТУ ДБР у м.Мелітополі. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» від 02.0.1992р. №2657-ХІІ (далі - Закон №2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI (далі - Закон №2939-VI). Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 Закону №2939-VI). Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації. Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію. Згідно зі статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина 4 статті 13 Закону №2939-VI). Відповідно до статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно частин першої-четвертої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закон. Згідно із частиною 2 статті 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина 3 статті 22 Закону №2939-VI). За змістом ч.4, ч.5 ст.22 Закону відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі та у ній має бути зазначено мотивовану підставу відмови. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. (ч.2 ст.23 Закону №2939-VI) Отже, громадяни мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації, у свою чергу, зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також, запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації. Як вже зазначалося колегією суддів, відповідь на запит ОСОБА_1 від 21.11.2024р. (вх. ТУ ДБР у м.Мелітополі №707ПІ-2023 від 26.11.2024р.) щодо надання копії посадової інструкції начальника Слідчого управління ТУ ДБР у м.Мелітополі надано відповідачем листом від 02.12.2024р. №707ПІ-2024/17-1-432/24. Зокрема, зазначено про неможливість надання копії посадової інструкції начальника Слідчого управління ТУ ДБР у м.Мелітополі у зв`язку з її відсутністю. Своєчасність та обґрунтованість відповіді на запит позивача у відповідній частині, тобто по суті запитуваної інформації, не є предметом даного спору. Спірним у даній справі, за твердженнями позивача, є невиконання ТУ ДБР у м.Мелітополі вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині надання йому разом із відповіддю на запит вх. №707ПІ-2024 від 26.11.2024р. копії цього ж запиту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки Законом України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено обов`язку розпорядника інформації разом із відповіддю на запит надавати копію цього запиту. Зі змісту запиту ОСОБА_1 від 21.11.2024р. слідує, що публічна інформація, за запитом якої позивач звернувся, була саме копія посадової інструкції начальника Слідчого управління ТУ ДБР у м.Мелітополі. Копію свого запиту позивач просив надати «разом із відповіддю на нього», що свідчить про те, що при зверненні до відповідача ОСОБА_1 не визначав копію свого запиту в якості публічної інформації, щодо якої він звернувся до ТУ ДБР. Більше того, копія запиту не входила та не могла входити до кола запитуваної інформації, оскільки станом на 21.11.2024р. (дату формування та надіслання позивачем запиту про доступ до публічної інформації) він не відповідав ознакам публічної інформації, тобто інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону №2939-VI, зазначала про такі обов`язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб`єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) (постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021р. у справі №9901/22/20, від 19.10.2023р. у справі №9901/337/21, від 20.02.2025р. у справі №990/324/24). Тобто розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Варто зазначити, що надсилання суб`єкту владних повноважень запиту про надання публічної інформації, якою (публічною інформацією) є копія цього ж запиту, на думку колегії суддів, не підпадає під регулювання Закону №2939-VI, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що ТУ ДБР у м.Мелітополі не порушило права позивача на доступ до публічної інформації. Доводи апеляційної скарги відповідача таких висновків суду не спростовують. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 26 серпня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук