Постанова 4854 № 420/11846/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11846/25 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Дата і місце ухвалення: 11.07.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнення 01.05.2025р. позовних вимог, просив суд: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 20.05.2023р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на перше січня 2020 року, перше січня 2021 року, перше січня 2022 року, перше січня 2023 року відповідно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 31.12.2020р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022р. по 31.12.2022р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023р. по 20.05.2023р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2018р. по 20.01.2025р. включно з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) березень 2018 року, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших втрат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44 з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.09.2018р. по 20.01.2025р. включно, з визначенням місяця, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців (базового місяця) березень 2018 року, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших втрат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 21.09.2018р. по 20.01.2025р. він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р. виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснювалась не у повному обсязі, а саме: нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилась без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р. відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року. Відповідно, на користь позивача не в повному обсязі виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки. Крім того, за твердженнями позивача, відповідачем порушено його право на належний розмір індексації грошового забезпечення за період з 21.09.2018р. по 20.01.2025р. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині вимог про: - визнання протиправними дії військової частини щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 19.07.2022р. по 20.05.2023р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на перше січня 2023 року; - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 19.07.2022р. по 31.12.2022р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44; - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023р. по 20.05.2023р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу від 11.07.2025р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в частині вимог, заявлених за період з 19.07.2022р., суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та премія пов`язані з виплатами під час проходження ОСОБА_1 служби та позивач мав можливість дізнатися про їх розмір та складові. Судом не враховано, що за весь період служби грошове забезпечення виплачувалось військовою частиною НОМЕР_1 шляхом зарахування різних грошових сум на картковий рахунок ОСОБА_1 і з відповідних зарахувань неможливо було встановити, з яких складових грошового забезпечення складається певна зарахована сума та безпосередньо розмір складових відповідної виплати. Про порушення свого права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі ОСОБА_1 дізнався після звільнення та отримання від військової частини НОМЕР_1 листа від 12.04.2025р., в якому містилися відомості про нараховане та виплачене на його користь грошове забезпечення. З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 21.04.2025р., тобто в межах передбаченого ст.233 КЗпП України тримісячного строку з дня, коли він дізнався про порушення. Також, апелянт посилається на те, що порушення строку звернення до суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску, оскільки суд може визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Судом не враховано, що з 2018 року ОСОБА_1 безперервно проходить військову службу. Особливості військової служби під час воєнного стану та виконуваних позивачем завдань були причинами, за яких він звернувся до військової частини НОМЕР_1 із запитом про грошове забезпечення не одразу після звільнення, а лише через два місяці. До того ж, згідно рекомендацій Верховного Суду, запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21.09.2018р. по 20.01.2025р. ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2025р. №21 майора ОСОБА_1 , старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача ВМС ЗСУ (по особовому складу) від 25.12.2024р. №685 на посаду офіцера відділу організації комплектування особовим складом управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , визнано таким, що 20.01.2025р. справи та посаду здав і направлено його для подальшого проходження контрактної служби до військової частини НОМЕР_2 . Вважаючи порушеним своє право на отримання у належному розмірі грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. по 20.05.2023р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, а також індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. При цьому, позивач стверджував, що про порушення свого права він дізнався з листа військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2025р., яким йому надано довідку-розрахунок грошового забезпечення за 2020-2023р.р. Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з 19.07.2022р. по 20.05.2023р. включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX. Суд зазначив, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. За висновками суду позивач мав реальну, об`єктивну можливість отримати інформацію про здійснений відповідачем розрахунок грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховано та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Суд не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1 на запровадження на території України воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, зазначивши, що сам по собі факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший). За правилами ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника. Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України. Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року по справі №380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19.07.2022р. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду з позовними вимогами, заявленими за період з 19.07.2022р. встановленню, передусім, підлягає яка частина статті 233 КЗпП України має бути застосована до спірних правовідносин. Як вже зазначалося, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2025р. №21 майора ОСОБА_1 , старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командувача ВМС ЗСУ (по особовому складу) від 25.12.2024р. №685 на посаду офіцера відділу організації комплектування особовим складом управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , визнано таким, що 20.01.2025р. справи та посаду здав і направлено його для подальшого проходження контрактної служби до військової частини НОМЕР_2 . Цим же наказом ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів забезпечення. Фактично позивач мав завершити свої правовідносини з відповідачем в частині виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, саме в день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (переведення), а відповідач повинен був письмово повідомити позивача про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу частини. За таких обставин, на думку колегії суддів, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. Колегія суддів звертає увагу на те, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 та від 28 березня 2025 року у справі №400/6758/24. Як вбачається з матеріалів справи, про суми нарахованого грошового забезпечення під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 повідомлено військовою частиною листом від 12.04.2025р., до якого відповідачем додано відповідну довідку-розрахунок. Доказів доведення до відома позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, до отримання ним листа від 12.04.2025р. матеріали справи не містять. А відтак, на думку колегії суддів, позивач звернувся з даним позовом до суду в межах строку, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України. При вирішенні спору суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 233 КЗпП України, внаслідок чого дійшов висновку про наявність підстав для залишення частини позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском ним строку звернення до суду. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог є таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Згідно вимог ст.320 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та, на підставі ч.2 ст.328 КАС України, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 26 серпня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук