Постанова 4852 № 160/14230/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/14230/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 ( суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/14230/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Центра надання адміністративних послуг Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області третя особа: Станично-Луганська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Відділу Центр надання адміністративних послуг Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Станично-Луганська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області, в якій просить суд: визнати протиправними дії Відділу Центр надання адміністративних послуг Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, код ЄДРПОУ 44361377 щодо не нарахування грошової компенсації за невикористані за 2021-2023 роки щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; стягнути з Відділу Центр надання адміністративних послуг Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, код ЄДРПОУ 44361377 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 невиплачену компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 80 661,44 (вісімдесят тисяч шістсот шістдесят одна) грн 44 коп. з утриманням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів відповідно до законодавства України; стягнути з Відділу Центр надання адміністративних послуг Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, код ЄДРПОУ 44361377 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.11.2024 по 15.05.2025 в розмірі 224754,00 (двісті двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири грн, 00 коп. з утриманням з цієї суми податку та інших обов`язкових платежів відповідно до законодавства України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 адміністративну справу №160/14230/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу Центр надання адміністративних послуг Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Станично-Луганська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ця справа з урахуванням приписів ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України підсудна саме Дніпропетровському окружному адміністративному суду. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Суд першої інстанції зазначив, що позивач звертаючись до суду із даним адміністративним позовом зазначає адресу: 49073, м. Дніпро, вул. Партизанська, буд. 57, в підтвердження чого надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.10.2023 р. №1203-5002981090, копія якої міститься в матеріалах справи. При цьому, адреса за якою ОСОБА_1 зареєстрована, зазначена: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 . Територіальна юрисдикція Дніпропетровського окружного адміністративного суду поширюється на Дніпропетровську область. Згідно з відповіддю № 1451805 від 05.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , дата реєстрації 29.11.1996 р. Судом встановлено та не заперечується позивачем, що станом на дату як подання означеної позовної заяви до суду 15.02.2025 р., так і на дату надання відповіді на пояснення від 01.06.2025 р. вона дійсно орендує приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , тобто її адреса місцезнаходження наразі є АДРЕСА_4 . Зазначення позивача, що нею розглядаються варіанти переїзду, зокрема в м. Дніпро, є лише повідомленням суд про її можливий намір, які будь-якими належними та допустимими доказами, в розумінні норм ст.ст. 73, 74 КАС України не підтвердженні. Надаючи правову оцінку мотивам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно із частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Правила розмежування територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ встановлено параграфом 3 КАС України. Статтею 25 цього Кодексу визначена підсудність справ за вибором позивача. Так, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача. Статтею 26 Кодексу адміністративного судочинства України - за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (визначається у випадку пред`явлення позову до фізичних/ юридичних осіб) Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною першою статті 160 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Позивач, звертаючись до окружного адміністративного суду з урахуванням ч. 1 ст. 25 КАС України, у позовній заяві зазначав, що позовна заява подана до суду за місцем проживання позивача, на підтвердження додав до позовної заяви копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Нормативне визначення «місце проживання» містить Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», відповідно до якого, місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги. Водночас згідно зі ст. 3 зазначеного Закону вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та мас право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. З урахуванням приписів ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Отже, в силу наведених положень чинного законодавства України, адреса: АДРЕСА_2 , зазначена у позові позивача, - не є зареєстрованим місцем проживання. Водночас саме адреса: АДРЕСА_5 , є зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Отже, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов передчасного та безпідставного висновку, що з огляду на правила підсудності, визначені ст. 25 КАС України, ця справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду. За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали. Згідно із статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про передання цієї справи за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 в адміністративній справі №160/14230/25 скасувати. Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. В повному обсязі постанову складено 22 серпня 2025 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова