Постанова Київський апеляційний суд № 362/936/25

Справа № 362/936/25 Головуючий в суді І інстанції - Рубан Т.П. Провадження № 33/824/2850/2025 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 серпня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бабича В.А. на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2025 року, в с т а н о в и в: Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28 січня 2025 року о 23 годині 25 хвилин в селищі Калинівка Фастівського району Київської області по вулиці Залізничній керував транспортним засобом Chevrolet Epica, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу - газоаналізатора Alcotest Drager 6810, результат огляду - проба позитивна 3,09 проміле. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху - заборону керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. У апеляційній скарзі захисник Бабич В.А. не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її незаконною, прийнятою за результатами однобічного та неповного з'ясування судом обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права і обов`язки, чим порушено його права. Крім того, вказав, що з наданої відповіді на адвокатський запит вбачається, що огляд ОСОБА_1 було проведено за допомогою приладу Драгер, який не міг використовуватись, оскільки не пройшов повірку. За таких обставин, просив оскаржувану постанову скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 та йогозахисник в судове засідання втретє не прибули, були повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи та повідомлень про поважність причин неявки до суду не надходило. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Бабича В.А. до задоволення не підлягає з наступних підстав. Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи захисника про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав та обов`язків спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права, що передбачені ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України, про що зроблена відмітка в протоколі, та що підтверджується підписом ОСОБА_1 . Щодо доводів апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 було проведено приладом, який не міг використовуватись, оскільки не пройшов повірку, то суд вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи. Так, відповідно до положень п.1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Відповідно до п.2 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності. При цьому, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, що міститься в матеріалах справи (а.с.68), 28 лютого 2024 року було проведено повірку газоаналізатора Alcotest Drager 6810, і він відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019. Вказане свідоцтво було видане ДП «КИЇВОБЛСТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ», що відповідно до Бази даних про наукові метрологічні центри, метрологічні центри і повірочні лабораторії, уповноважені на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, затвердженої Міністерством економіки України, входить до переліку установ, уповноважених на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації. Відтак, вказані доводи є безпідставними. Таким чином, огляд ОСОБА_1 було проведено відповідно до вимог чинного законодавства, за результатами такого огляду було встановлено, що останній перебував у стані алкогольного сп`яніння на момент керування ним транспортним засобом. При цьому суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга не містить доводів на спростування того факту, що ОСОБА_1 на момент зупинки його працівниками поліції перебував у стані алкогольного сп`яніння. Наведене у свої сукупності вказує на те, що справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП була розглянута повно, всебічно та об`єктивно. Постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для скасування чи зміни цієї постанови суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника Бабича В.А. без задоволення. Керуючисьст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Бабича В.А. залишити без задоволення. Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя О.П. Свінціцька