Постанова 4816 № 591/7814/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2025 року м.Суми Справа №591/7814/24 Номер провадження 22-ц/816/678/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2024 року у складі судді Ніколаєнко О.О., постановлену у м. Суми, повний текст ухвали виготовлено 16 вересня 2024 року, в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Джамалова Елвіна Халеддіна Огли, стягувач - ОСОБА_2 , у с т а н о в и в: У серпні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Цуркана В.І., звернувся до суду зі скаргою, мотивованою там, що на виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2011 року №2-851/2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки. ІНФОРМАЦІЯ_1 дочка померла. Станом на 31 травня 2023 року заборгованість по аліментах була відсутня. Спірний період стягнення аліментів складає з 01 червня 2023 року по 20 березня 2024 року. 20 травня 2024 року державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника із зазначенням, що борг не сплачено, але суми боргу у постанові не вказано. Арешт накладено у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 200 грн. Зазначає, що сума в розмірі 200 грн не є аліментною заборгованістю, суму боргу по аліментах не визначено і не зазначено. Також 20 травня 2024 року винесена постанова про розшук майна боржника із зазначенням, що наявна сума заборгованості перевищує розмір платежів за три місяці. 29 липня 2024 року Зарічним ВДВС було складено розрахунок заборгованості, який, на думку скаржника, складено з помилками. Постанови є протиправними, оскільки державним виконавцем не вжито заходів примусового виконання рішення як передумови арешту коштів і розшуку майна боржника, відсутності арешту майна боржника як підстави для оголошення його у розшук. Посилаючись на викладене, просив: 1) визнати неправомірними дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамалова Елвіна Халеддін Огли по прийняттю рішення та винесення постанов про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника від 20 травня 2024 року в межах виконавчого провадження АСВП № 26519705 по примусовому виконанню рішення Зарічного районного суду м.Суми від 20 квітня 2011 року № 2-851/2011 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 30% (після законодавчих змін 50%) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до її повноліття, які сплачуються матері дитини ОСОБА_3 , за відсутності чітко визначеного розміру аліментної заборгованості як підстави для арешту коштів боржника в межах суми заборгованості та суми арешту, відсутності заходів примусового виконання як передумови для арешту коштів і розшуку майна боржника, відсутності арешту майна (рухомого) боржника як підставу для оголошення розшуку майна боржника; 2) визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамалова Елвіна Халеддін Огли про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника від 20 травня 2024 року в межах виконавчого провадження АСВП № 26519705 по примусовому виконанню рішення Зарічного районного суду м.Суми від 20 квітня 2011 року № 2-851/2011 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 30% (після законодавчих змін 50%) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до її повноліття, які сплачуються матері дитини ОСОБА_3 , за відсутності чітко визначеного розміру аліментної заборгованості як підстави для арешту коштів боржника в межах суми заборгованості та суми арешту, відсутності заходів примусового виконання як передумови для арешту коштів і розшуку майна боржника, відсутності арешту майна (рухомого) боржника як підставу для оголошення розшуку майна боржника; 3) питання по судовим витратам вирішити відповідно до вимог ст.ст.141 та ст.452 ЦПК за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДР 40211137. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2024 року (з урахуванням виплавлених ухвалою цього суду від 19 вересня 2024 року описок), скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Джамалова Елвіна Халеддін Огли по винесенню постанов про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника від 20 травня 2024 року в межах виконавчого провадження АСВП № 26519705. Додатковою ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2024 року стягнуто з Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 2892 грн 25 коп. В апеляційній скарзі Зарічний відділ ДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що дії державного виконавця в межах виконавчого провадження щодо видачі постанов про арешт коштів боржника та про розшук майна боржника відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Звертає увагу на те, що визначена у постанові сума 200 грн 00 коп., в межах якої постановою від 20 квітня 2024 року державним виконавцем було накладено арешт, є витрати виконавчого збору, а не розміром заборгованості зі сплати аліментів. Наголошує на тому, що існування заборгованості зі сплати аліментів за 9 місяців, неявка за викликами державного виконавця, стало підставою для оголошення розшуку майна боржника, а тому державний виконавець діяв з дотриманням норм ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на те, що у зв`язку з надходженням заяви стягувача про відсутність претензій до боржника, виконавче провадження було закінчено, арешт коштів боржника був знятий, а розшук майна боржника припиненим, заявник вважає, що на час розгляду справи був відсутній предмет спору, а провадження у справі підлягало закриттю. У встановлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту постанови про арешт коштів боржника вбачається, що арешт накладено у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на суму 200 грн. У мотивувальній частині вказаної постанови не вказано, борг у якій сумі та за який період не сплачено. З резолютивної частини постанови неможливо встановити, що саме складає суму заборгованості 200 грн та складові цієї заборгованості: сума стягнення за виконавчим провадженням, виконавчий збір, витрати виконавчого провадження або штраф. В той же день державним виконавцем була винесена постанова про розшук майна боржника, у мотивувальній частині якої зазначається про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за 3 місяці за період з 01 червня 2023 року по 20 березня 2024 року, у зв`язку з чим державний виконавець дійшов висновку про наявність підстав для розшуку майна боржника. Суд зазначав, що інформація щодо наявності боргу, його розміру та періоду, за який нарахований борг, яка зазначена у цих двох постановах, та які прийняті в один день є взаємовиключною: у постанові про арешт майна зазначено про наявність боргу в сумі 200 грн. В той же час у постанові про розшук майна боржника зазначено про наявність боргу, який перевищує суму платежів за 3 місяці. З урахуванням того, що розмір аліментів не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини на місяць, розмір боргу зі сплати аліментів за три місяці сукупно не може бути 200 грн. З наданих постанов неможливо встановити суму боргу та період, за який наявний борг. У постанові про закінчення виконавчого провадження також не зазначено сума боргу у якому розмірі та за який період сплачена. Відтак, на переконання суду, постанови від 20 травня 2024 року не можуть бути визнані такими, що винесені правомірно. А дії державного виконавця по їх винесенню не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, в межах та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5. Колегія суддів не може погодитися з такими виносками суду першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи. Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України). Відповідно до ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції, яка діяла станом на час постановлення оскаржуваної ухвали) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню. З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Зарічному ВДВС у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП №26519705 з примусового виконання виконавчого листа №2-851/2011 Зарічного районного суду м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, аліменти присуджено виплачувати матері дитини ОСОБА_6 . Постановою від 20 травня 2024 року накладено арешт на грошові кошти, які належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, що становить 200 грн. У мотивувальній частині постанови вказано, що борг не сплачено. У постанові відсутня інформація про суму та період наявної заборгованості (а.с. 8). Постановою від 20 травня 2024 року оголошено у розшук майно боржника - два транспортні засоби. При винесенні цієї постанови державний виконавець керувався положеннями ч. 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у мотивувальній частині постанови встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Наявна заборгованість зі сплати аліментів з 01 червня 2023 року по 20 березня 2024 року (а.с. 7). Відповідно до інформації про виконавче провадження ВР №2651970520.05.2024 державним виконавцем була вчинена виконавча дія звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, сума звернення стягнення 200 грн (а.с. 13-16). Відповідно до довідки про доходи боржника від 25 липня 2024 року, наданої ТОВ «Сумська м`ясна компанія» боржник у періоді з серпня 2023 року по березень 2024 року отримував заробітну плату. 22 квітня 2024 року державним виконавцем складена вимога за місцем роботи боржника, листом від 26 червня 2024 року ТОВ «Сумська м`ясна компанія» повідомило про те, що ОСОБА_1 на підприємстві не працює з 10 квітня 2024 року. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем 29 липня 2024 року розмір заборгованості за період з 01 червня 2023 року по 20 березня 2024 року становить 18221 грн 87 коп. (а.с. 20). 01 серпня 2024 року представник боржника звертався до державного виконавця із заявою, у якій зазначав, що обчислений розмір заборгованості є арифметично неправильним та просив привести обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів у відповідність з вимогами законодавства (а.с. 17-18). Постановою державного виконавця Зарічного відділу ДВС м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09 серпня 2024 року, з посиланням на сплату витрат виконавчого провадження сплачено, знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику (а.с. 136-137). Постановами від 14 серпня 2024 року знято майно боржника ОСОБА_1 з розшуку, завершено виконавче провадження ВП №16519705, у зв`язку зі сплатою боргу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 139). Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно з ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Частинами 2 та 3 статті 451 ЦПК України(у редакції, чинній станом на час розгляду скарги судом першої інстанції) передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Встановлено, що в період з 01 червня 2023 року до 20 березня 2024 року ОСОБА_1 рішення суду у справі №2-851/2011 не виконувалося, аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 не перераховувалися. Вказану обставину не заперечує і сам боржник. За змістом ч. 1 та 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Зі змісту постанови державного виконавця від 20 травня 2024 року слідує, що арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 державним виконавцем накладався в межах визначеної суми витрат виконавчого провадження, що становило 200 грн. Постанова направлялася боржнику поштою за адресою реєстрації, однак було повернуто за закінчення терміну зберігання (а.с. 140). Державним виконавцем направлено до АТ КБ «ПриватБанк» платіжну інструкцію на списання коштів з рахунку боржника на суму 200 грн. Кошти банком були перераховані 08 серпня 2024 року, після чого була винесена постанова про зняття арешту з рахунків боржника. Тобто, накладаючи арешт на рахунок боржника, в межах розміру виконавчого збору 200 грн, державний виконавець діяв з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч. 3 с. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Як уже зазначалося, наявність заборгованості зі сплати аліментів більш ніж за три місяці, є підставою для звернення стягнення на майно боржника. У зв`язку з чим, державним виконавцем, були винесена постанова про розшук належних боржнику транспортних засобів. З огляду на викладене, враховуючи те, що державним виконавцем дії щодо накладення арешту на грошові кошти та оголошення в розшук майна боржника, вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а заявником не було обґрунтованого в чому саме полягало порушення його прав, у зв`язку з винесенням державним виконавцем оскаржуваних ним постанов, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про існування підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними. Таким чином, у відповідності до положень п. 1 і п. 4 ст. 376 ЦПК України, ухвалу суду належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити. Крім того, відповідно до ч. 13 ст. 141, ст. 452 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Зважаючи на те, що за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду, колегією суддів не було встановлено підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, а тому додаткова ухвала суду, якою вирішено питання розподілу понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу, підлягає скасуванню. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 16 вересня 2024 року та додаткову ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Джамалова Елвіна Халеддіна Огли. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова