Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/38361/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38361/24 Перша інстанція: суддя Танцюра К.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А : 11 грудня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №52940/15-32-07-07-23 від 02 грудня 2024 року, яким позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності. В обґрунтування позовних вимог ТОВ зазначило, що за порушення граничних строків розрахунків відповідачем нараховано суму пені у розмірі 227 195, 75 грн. Позивач зазначає, що між ним та нерезидентом UAB MACITU (Lithuania) укладено договір від 15.03.2023 року №СU03/23, предметом якого є придбання позивачем вживаних морських контейнерів стандарту ISO. Позивач не заперечує, що станом на закінчення строку розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме на 06.11.2024 року здійснення поставки товару (4 контейнери 40НС) або повернення коштів у сумі 12250,00 евро за договором від 15.03.2023 № CU03/23 не здійснено, проте вказує на існування форс-мажорних обставин, а саме введення в Україні воєнного стану. З огляду на наведене, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що пунктом 69.37 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в чинній на момент спірних правовідносин редакції було передбачено зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, строки розрахунків в іноземній валюті, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, також мають бути зупинені. Відповідно до відзиву ГУ ДПС в Одеській області, позивачу нарахована пеня за порушення дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по договору від 15.03.2023 №CU03/23 в загальній сумі 12250,00євро за період з 18.06.2024 року від 06.11.2024 року (142 дня). В той же час, позивач не звертався до ТПП України, який уповноважений видавати відповідні довідки та засвідчити форс-мажорні обставини, або до уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту). Також позивачем не було отримано висновок центрального органу виконавчої влади, не подано позову до суду про стягнення суми заборгованості. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОРВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Апелянт наголошує, що ним отримано лист від UAB MACITU (Lithuania), в якому останній вказує на наявність обставин непереборної сили у зв`язку з введеним в Україні воєнним станом, що завадило виконанню умов контракту. ГУ ДПС в Одеській області своїм правом на подання відзиву не скористалось. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС в Одеській області, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 15.03.2023 №СU03/23, за результатами якої складено акт від 13.11.2024 року №50307/15-32-07-07-18(а.с.17-19). У ході перевірки встановлено порушення ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ»: -п. 1, 3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» в частині порушення дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по договору від 15.03.2023 №CU03/23 в загальній сумі 12250,00євро, в результаті чого сума заборгованості, на яку нараховується пеня складає 12250,00євро за період з 18.06.2024 року від 06.11.2024 року (142 дня); - прострочену дебіторську заборгованість ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» за договором від 15.03.2023 року №СU03/23, укладеним з нерезидентом UAB «MACITU» (Lithuania) у сумі 12250,00євро. Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 02 грудня 2024 року № 52940/15-32-07-07-23 нараховано товариству пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 227 195,75 грн (а.с.13). Не погоджуючись з правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив встановленого та доведеного факту допущення позивачем у своїй господарській діяльності порушень строків розрахунку по зовнішньоекономічних операціях. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Закон України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII "Про валюту та валютні операції" (далі - Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Частиною 1 ст. 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Частинами 5, 6 цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства. Згідно з ч. 9 ст. 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію. За змістом ч. 10 ст. 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 2473-VIII Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Відповідно до частин 1, 2, 3, 5, 8 ст. 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті. Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5). Це Положення, відповідно до п. 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті. Згідно з п. 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Пунктом 14 прим. 2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі Постанова № 18) для операцій з експорту та імпорту товарів, здійснених з 05.04.2022, встановлені граничні строки розрахунків 180 календарних днів. Відповідно до матеріалів справи, ТOB «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» укладено договір від 15.03.2023 року № CU03/23 з нерезидентом UAB «MACITU» (продавець, реквізити: Nemuno 139, Klaipeda, Lithuania). Предмет договору: продавець погоджується продати, а покупець погоджується купити вживані морські контейнери стандарту ISO. На виконання умов договору від 15.03.2023 року № CU03/23 ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» здійснено платіж у вигляді передплати з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «БАНК ВОСТОК», на рахунок компанії UAB «MACITU» у загальній сумі 12250,00 євро (екв. 503063,40 грн.), у тому числі: 21.12.2023 року у сумі 12250,00 євро (екв. 503063,40 грн.). Законодавчо встановлений термін здійснення поставки товару 17.06.2024 року. Станом на 06.11.2024 року здійснення поставки товару (4 контейнери 40НС) або повернення коштів у сумі 12250,00 евро за договором від 15.03.2023 № CU03/23, укладеним з UAB «MACITU» (Lithuania) не здійснено. Перевіркою встановлено порушення строків поставки товарів у сумі 12250,00 євро за період з 18.06.2024 по 06.11.2024 (142 дня). Вказані вище обставини не заперечуються позивачем, проте, на думку апелянта, пеня за несвоєчасний розрахунок за договором від 15.03.2023 № CU03/23 не мала нараховуватись на весь період дії форс-мажорних обставин на підставі ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Частина 6 ст. 13 Закону № 2473-VIII визначає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин. Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях, зокрема, у постанові від 14.05.2025 у справі № 460/28139/23 наголошував на тому, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 у розвиток правової позиції, сформульованої Верховним Судом у подібних правовідносинах, зазначила, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання. Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання. Колегія суддів зазначає, що позивач не надав сертифікат Торгово-промислової палати України, який є документом встановленої форми, що засвідчує факт форс-мажорних обставин. Разом з тим, доказів звернення ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» до Торгово-промислової палати України для отримання відповідного сертифікату, що засвідчує обставини непереборної сили (форс-мажор) саме у позивача матеріали справи не містять і судом не встановлено. Посилання скаржника на ведення воєнного стану на території України та загострення ситуації, пов`язаної із збройною агресією РФ проти України колегія суддів оцінює критично оскільки лише введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для не повернення контрагентом - нерезидентом на рахунки позивача коштів за непоставлений товар в межах зовнішньоекономічного контракту. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанов від 23.07.2024 року у справі № 240/25642/22. Більш того, позивач укладав договір у березні 2023 року, тобто у час дії воєнного стану та повинен був передбачити можливі негативні наслідки (неможливість постачання товару до порту м. Херсон) та визначити алгоритм змін умов поставки чи повернення коштів у разі неможливості контрагента виконати взяті на себе повноваження. При цьому, наданий позивачем лист UAB «MACITU» від 06.01.2023 року має лише інформаційний характер та не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону, так і не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини (а.с.11). Більш того, під час розгляду позивачем справи не доведено, що введення воєнного стану могло об`єктивно вплинути на можливість повернення коштів контрагентом-нерезидентом у встановлений граничний строк, оскільки операція залежить виключно від волевиявлення контрагента, тому вплив зазначених позивачем обставин є сумнівним. Так само не надано доказів звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента. З урахуванням вищенаведеного правового регулювання, встановлених обставин у справі, колегія суддів доходить висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до позивача пені за порушення строків розрахунків по договору купівлі-продажу договір від 15.03.2023 року № CU03/23, укладеного з нерезидентом UAB «MACITU, та погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №52940/15-32-07-07-23 від 02 грудня 2024 року. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 23 серпня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко