Постанова 4801 № 128/2557/24

Справа № 128/2557/24 Провадження № 22-ц/801/1963/2025 Категорія: 19 Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2025 рокуСправа № 128/2557/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Голоти Л. О., Стадника І.М., з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г. позивач перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави, відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 17 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Карпінської Ю. Ф. у справі за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , за участі третіх осіб без самостійних вимог: Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування наказу, скасування державної реєстрації прав та зобов`язання повернути земельну ділянку,- в с т а н о в и в: У червні 2024 року перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави звернуся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , за участі третіх осіб без самостійних вимог - Національної академії аграрних наук України, Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування наказу, скасування державної реєстрації прав та зобов`язання повернути земельну ділянку. 19.05.2025 представник Вінницької обласної прокуратури подала клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, котре обгрунтувала тим, що «позов мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:007:0790 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно передана у приватну власність ОСОБА_1 . Згідно з поданими прокуратурою доказами (листа ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 19.07.2023 №851, доданої до нього схеми накладення земельних ділянок), спірна земельна ділянка площею 0,085 га входить у межі Державного акту на право постійного користування землею, серії I-ВН №001263 від 05.04.1996, Вінницької обласної державної сільськогосподарської станції, правонаступником якої є Державне підприємство «Науково-інноваційний технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України». Надані прокуратурою суду докази (схема накладення та лист ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»), на думку Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та на думку представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сташка П.М., є неналежними, оскільки не відповідають вимогам ЗУ «Про землеустрій» та не містять кутів і координат спірної ділянки, схематичних зображень, даних про площу накладення та її місцезнаходження. Також під час надання прокурором у справі пояснень, представниками відповідачів та судом неодноразово ставилось питання щодо того, чим підтверджується входження спірної земельної ділянки у межі Державного акту на право постійного користування землею, серії І-ВН №001263 від 05.04.1996, та чи проводилась з даного питання експертиза. Окрім того, у засіданні представники відповідачів вказували на виключно інформаційний характер листа ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №344 від 27.03.2024, що не може підтвердити обставину входження спірної земельної ділянки у межі вищевказаного державного акту. У даній справі доцільно призначити земельно-технічну експертизу, оскільки вона встановить обставину, яка входить до предмета доказування, усуне існуючі протиріччя і надасть відповідь на питання, чи входить земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:007:0790 в межі земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 939,7 га, що знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства «Науково-інноваційний технологічний центр Інституту кормів Національної академії аграрних наук України» на підставі Державного акту ,серії I-BH №001263 від 05.04.1996. Зазначене питання необхідно вирішити експертним шляхом, оскільки представники відповідачів заперечують той факт, що спірна ділянка входить в межі державного акту. Для усунення протиріч та проведення робіт з порівняння меж двох земельних ділянок існує потреба у спеціальних знаннях. Тому просить призначити у справі № 128/2557/24 судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити таке питання: « Чи є накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:007:0790 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 939,7 га, яка перебуває у користуванні Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 ? Якщо так, яка площа земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:007:0790 знаходиться в межах контуру земельної ділянки №1, площею 939,7 га, право користування якою посвідчено вказаним державним актом? Проведення експертизи просить доручити на вибір суду або судовому експерту Данилюку Валерію Олександровичу, або судовому експерту Арашину Олександру Леонідовичу, або судовому експерту Окрепкій Анні Ігорівні. На час проведення судової земельно-технічної експертизи провадження у справі № 128/2557/24 просив зупинити. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17 липня 2025 року клопотання задоволено. Призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Подільський центр експертиз» (м. Вінниця, вул. М. Оводова, 24, кв. 15). На вирішення експертів поставлено таке питання:

1. Чи є накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:007:0790 на земельну ділянку №1, площею 939,7 га, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ,серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 ,перебуває у користуванні Державного підприємства «Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України»? Якщо так, яка площа земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:007:0790 знаходиться в межах контуру земельної ділянки №1 площею 939,7 га, право користування якою посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05.04.1996? Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок або відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Оплату за проведення експертизи покладено на Вінницьку обласну прокуратуру. Роз`яснено учасникам справи положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, а саме, що в такому випадку суд, залежно від того хто з цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати або відмовити у визнанні фактів, для з`ясування яких призначалася експертиза. Строк проведення експертизи визначено 2 (два) місяці з моменту отримання копії ухвали. До отримання висновку експертизи провадження у цивільній справі № 128/2557/24 зупинено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати ,а у задоволенні клопотання про призначення експертизи відмовити. Зазначив, що таке клопотання про призначення експертизи подано вже після закриття підготовчого засідання з порушенням порядку встановленим ЦПК України , а тому його слід було залишити без розгляду. Задоволення клопотання про призначення експертизи призведе до порушення розумних строків розгляду справи. Окрім того, тривале та безпідставне зупинення провадження у справі суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає. Задовольняючи клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, суд виходив з того, що для встановлення обставин, які входять до предмету доказування у цій справі (зокрема, меж земельної ділянки та накладення суміжних земельних ділянок), необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань. Доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду є безпідставними та не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. За змістом положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Згідно вимог ч. 1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 ст. 103 ЦПК України). Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Звертаючись до суду із цим позовом, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з державної власності. Призначаючи за клопотання відповідача судову земельно-технічну експертизу, суд виходив із того, що з метою встановлення обставин, які належать до предмету доказування у цій справі (зокрема, меж земельної ділянки), необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, і такий висновок суду є правильним Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання про призначення експертизи подано прокурором вже після закриття підготовчого засідання у справі ,з порушенням встановленого ЦПК України порядку , а тому його слід було залишити без розгляду ,не заслуговують на увагу. Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строків звернення із клопотанням про призначення у справі експертизи, так і неможливості її проведення на стадії розгляду справи по суті, безпідставними. Як зазначалось вище, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Відповідно ч.1 ст.189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Відповідно до вимог ч.3 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. Згідно з п.п. 7, 8, 10 ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи. Разом з цим вказане не відміняє обов`язок суду встановити наявність підстав для призначення у справі відповідної експертизи ( та дійсну її потребу). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що, заявивши клопотання про призначення судової експертизи, позивач мав право розраховувати на те, що правила ЦПК України та інших нормативно-правових актів будуть застосовані у цій справі. Невирішення судом цього клопотання до закінчення підготовчого проводження у справі не звільняє суд від обов`язку вирішити це питання у подальшому, зокрема , на стадії розгляду справи по суті. Саме по собі призначення судом експертизи у справі на стадії розгляду справи по суті, за умови, що воно сприяє повному та всебічному розгляду справи, з`ясуванню фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не становить порушення таким судом норм процесуального права. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 191/2592/19-ц (провадження № 61-6770св21). За вказаних обставин колегія суддів вважає,що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, оскільки для встановлення обставин, які входять до предмету доказування у цій справі (зокрема, меж земельної ділянки та накладення суміжних земельних ділянок), необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань. Доводи апеляційної скарги обгрунтованості призначення судової експертизи судом не спростовують. Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та надмірно формального підходу до тлумачення норм закону. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до п.п. "в" п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 17 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий С.Г. Копаничук судді: Л. О. Голота І. М. Стадник