Постанова 4801 № 146/1114/25

Справа № 146/1114/25 Провадження № 22-ц/801/1956/2025 Категорія: 72 Головуючий у суді 1-ї інстанції Мороз І. С. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2025 рокуСправа № 146/1114/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Голоти Л. О., Міхасішина І. В., з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г. позивач ОСОБА_1 , відповідач- ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей Вапнярської селищної ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року, постановлену під головуванням суддя Мороза І. С. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Вапнярської селищної ради про позбавлення батьківських прав, - в с т а н о в и в: У липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Вапнярської селищної ради про позбавлення батьківських прав. Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 липня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ,просить зазначену ухвалу скасувати ,а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що судове рішення по справі №146/1448/24, що виступило в оскаржуваній ухвалі підставою для відмови у відкритті провадження у справі, ухвалене за інших підстав та фактичних обставин. Вона повторно звернулася до суду із позовом про позбавлення батьківських прав на підставі висновку органу опіки і піклування від 19 травня 2025 року, що складений з врахуваннм обставин, які виникли уже після ухвалення судового рішення у справі 146/1448/24 . Дані звернення, хоч і є тотожними в частині сторін та вимог, але є відмінними, оскільки не співпадають підстави позову та обставини справи. Судова колегія, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду скасувати. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що заочним рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року у справі 146/1448/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав було відмовлено. Тому між сторонами існує таке ,що набрало законної сили рішення з приводу спору між тими самими сторонами (позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 ), про той самий предмет (позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ) і з тих самих підстав (злісне ухилення від виконання батьківських обов`язків), а отже вимоги викладені у позовній заяві ОСОБА_1 у даній справі, є тотожними із вимогами у справі № 146/1448/24, при цьому наявність нових доказів невиконання відповідачем батьківських обов`язків, які позивачка надає в рамках цієї справи, не свідчить про заявлення позивачем вимог з інших підстав. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується. За змістом п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Позови вважають тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто ,коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року у справі 146/1448/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав було відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року змінено, доповнивши його резолютивну частину абзацами такого змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покладено на службу у справах дітей Вапнярської селищної ради Тульчинського району Вінницької області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині заочне рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року залишено без змін. Отже рішення набрало законної сили 23 січня 2025 року. Із повторною позовною заявою ОСОБА_4 звернулася до суду 16.07.2025 року. Відповідно до п.2 ч.1ст. 186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Згідно наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права. Отже, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Такі висновки міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 372/2230/17-ц. Звертаючись до суду у справі №146/1448/24, позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що з моменту народження дитини, відповідач взагалі самоусунувся від виконання свого обов`язку щодо участі у її вихованні. Не цікався станом здоров`я дитини, та ігнорував навіть ті періоди, коли дитина хворіла та потребувала матеріальної підтримки для своєчасного медичного обстеження, лікування чи оздоровлення. Разом з тим, обґрунтовуючи позов у цій справі, із зазначення обставин, які є аналогічними обставинам у справі №146/1448/24 вказує, що після розгляду справи відповідач продовжує нехтувати своїми батьківськими обов`язками незважаючи на попередження суду про необхідність змінити ставлення до виховання доньки. З даного приводу є новий висновок служби у справах дітей від 19 травня 2025 року. Тобто, позивачка заявила позов , вказавши нові обставини невиконання на її погляд відповідачем своїх батьківських обов`язків ,що є зміною підстави позову. Крім цього , слід зазначити, що наявність судового рішення про відмову в задоволенні позову про позбавлення батьківських справ ,не надає позивачу імунітету від позбавлення таких прав у майбутньому та не може бути перешкодою позивачу для звернення до суду із новим позовом за наявності для цього відповідних правових підстав. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, заявлені у справі, що переглядається, обґрунтовані обставинами, які тривали після набрання чинності рішень у справі №146/1448/24, а саме невиконання батьківських обов`язків відповідачем після ухвалення згаданого рішення, а тому є новими підставами позову та є відмінними від наведених у позові, що вже був розглянутий судом. Оскільки підстави позовів у справі, яка переглядається, та у справі №146/1448/24 не є тотожними, відсутні передбачені пунктом 2 частиною 1 статті 186 ЦПК України для відмови у відкритті провадження у справі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає ,що суд дійшов помилкового висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПКУкраїни підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Оскільки суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали, передчасно повернув заяву, тому відповідно п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, тому підстав для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 липня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий С. Г. Копаничук судді: Л. О. Голота І. В. Міхасішин