Ухвала КГС ВС № 904/6505/23

УХВАЛА 25 серпня 2025 року м. Київ cправа № 904/6505/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О., у справі №904/6505/23 за позовом ОСОБА_1 до Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про припинення юридичної особи, ВСТАНОВИВ: 29.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі №904/6505/23 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 для розгляду справи №904/6505/23 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Мамалуй О.О. 19.08.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів, а саме суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. від розгляду справи №904/6505/23. У заяві про відвід суддів Краснораменський Андрій Ігорович посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України. Вказана заява обґрунтована тим, що одним із основних джерел права апеляційний господарський суд у справі №904/6505/23 при постановленні свої постанови від 24.06.2025 обрав постанову Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №904/2607/23, яка постановлена Колегією суддів у складі: Мамалуй О.О. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А., вважаючи що предмет і підстави позову у справі №904/6505/23 подібні. Вказує, що у справі №904/2607/23 колегія суддів за участю суддів Мамалуя О.О., Кролевець О.А., яким розподілена справа №904/6505/23 юридично зафіксувала факти, які свідчать про необ`єктивність, упередженість і залежність суддів Мамалуя О.О., Кролевець О.А., в своїх проявах волі у справі №904/2607/23 стосовно юридичної особи Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі», яка є відповідачем як у справі №904/2607/23, так і у справі №904/6505/23. Розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.08.2025 №32.2-01/1937 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із відпусткою суддів Баранця О.М. та Мамалуя О.О. 20.08.2025, 21.08.2025, 22.08.2025 призначення не відбулось у зв`язку із тим, що не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи, що підтверджується протоколами щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.08.2025 №32.2-01/2008 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із відпусткою судді Мамалуя О.О. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 для розгляду справи №904/6505/23 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Студенець В.І. Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А., Мамалуя О.О. від розгляду справи №904/6505/23, Верховний Суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії"). Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії"). За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України"). Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006). У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010). ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ. Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об`єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення. Отже, хоча Краснораменський Андрій Ігорович і посилається на пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України як на підставу про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О., проте, фактично заява зводиться до незгоди сторони із встановленими судом обставинами справи та позицією суддів, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у межах справи №904/2607/23. Прямі ознаки обмеження права особи на доступ до правосуддя ґрунтуються виключно на власній оцінці викладених заявником обставин та припущеннях, є необґрунтованими та такими, що зводяться до оцінки процесуальних дій судді при вирішенні питання про залишення касаційної скарги без руху. Приписами ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Наведене свідчить про те, що заява ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. є необґрунтованою та такою, що суперечить приписам ч. 4 ст. 35 ГПК України. За змістом частин першої-третьої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. З огляду на обставини заявлення відповідного відводу, Суд вважає за необхідне відповідно до частини 3 статті 39 ГПК України передати матеріали справи №904/6505/23 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви у порядку, встановленою частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Окрім того, як вже було зазначено Верховним Судом, у зв`язку із відпусткою судді Мамалуя О.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №904/6505/23, та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 суддя Мамалуй О.О. не входить до складу колегії суддів, яка розглядає справу №904/6505/23. На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: 1.Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. від розгляду справи №904/6505/23 визнати необґрунтованою. 2.Передати матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Кролевець О.А. та Мамалуя О.О. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Кролевець Судді О.М. Баранець В.І. Студенець