Постанова 4857 № 300/1974/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1974/25 пров. № А/857/23918/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року, головуючий суддя Кафарський В.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУПФУ у Волинській області, ГУПФУ у Донецькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у формі листа від 17.12.2024 року №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, викладене у формі листа від 27.11.2024 року за №0300-0303-9/70407, якими відмовлено ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області зарахувати до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року та провести нарахування та виплату збільшення пенсії за понаднормовий стаж з 04.08.2024 року, за вказані періоди роботи, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що їй призначено пенсію, однак вона дізналась , що до трудового стажу не враховано періоди роботи в НВФ «Мастер» (з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року ) та НВФ «КАДЕГ» (з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року). В подальшому позивач до ГУПФУ в Івано-Франківській області подала заяву про врахування вказаних періодів роботи до страхового стажу та, оскільки, ОСОБА_1 не перебуває на обліку як одержувач пенсії в ГУПФУ в Івано-Франківській області, її звернення у листопаді 2024 року переадресоване до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. У зв`язку із неотриманням жодної відповіді, позивач 09.01.2025 року подала повторно заяву в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про врахування вказаних періодів роботи до її страхового стажу, яка також була переадресована до ГУ ПФУ в Донецькій області. Позивач зазначає, що після цього нею отримано рішення у формі листа від 17.12.2024 року за №34090-30635/Ц-02/8-0500/24, у якому повідомлено про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке постановлено за результатами повторної перевірки, що вважається правомірним не зарахування періодів НВФ «Мастер» (з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року) та НВФ «КАДЕГ» (з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року) до страхового стажу позивача у зв`язку із суттєвими розбіжностями в наказах, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року №58. Також позивачу повідомлено, що згідно з листом ГУПФУ у Волинській області для врахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві НВФ «Мастер» з 01.11.1991 року (наказ від 27.10.1991 року №17а) по 17.11.1991 року (наказ про звільнення від 17.11.1992 року №103) та підприємстві НВФ «КАДЕГ» з 18.11.1991 року (наказ про прийняття від 11.11.1992 року №3) по 18.05.1993 року (наказ від 30.04.1993 року №13) відсутні підстави, оскільки записи про дати звільнення та прийняття мають суттєві розбіжності. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладене у формі листа від 17.12.2024 року №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, викладене у формі листа від 27.11.2024 року за №0300-0303-9/70407; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року та провести нарахування і виплату пенсії з дати її призначення 04.08.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Донецькій області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача склав 38 років 06 місяців 16 днів. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи на підприємстві НВФ «Мастер» з 01.11.1991 року (наказ від 27.10.1991 року №17а) по 17.11.1991 року (наказ про звільнення від 17.11.1992 року №103) та на підприємстві НВФ «КАДЕГ» з 18.11.1991 року (наказ про прийняття від 01.11.1992 року №3) по 18.05.1993 року (наказ від 30.04.1993 року №13), оскільки записи про звільнення та прийняття мають суттєві розбіжності з датами наказів, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року №58. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 відповідно до копії паспорта громадянина України, який міститься у матеріалах справи, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.08.2024 року (при досягнення 60-річного віку) позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке рішенням від 23.08.2024 року №051330003168 від 23.08.2024 року позивачу призначило пенсію. При цьому, як слідує із розрахунку стажу форми РС-право, періоди роботи ОСОБА_1 з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року пенсійним органом не зараховано. У зв`язку із цим, позивач звернулась до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою про врахування періодів роботи з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року до страхового стажу, після чого, враховуючи, що позивач не перебуває на обліку як одержувач пенсії в ГУПФУ в Івано-Франківській області, останнє листом від 01.11.2024 року №0900-0305-9/57147 просило ГУПФУ в Одеській області та ГУПФУ у Волинській області переглянути рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши те, що заявниця була звільнена та прийнята за переводом і цей факт зафіксовано у трудовій книжці. Листом від 15.11.2024 року №1500-0304-9/172969 ГУПФУ в Одеській області погодилось із необхідністю зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.03.1985 року. Вказаним листом, направленим до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, ГУ ПФУ в Одеській області просило ініціювати перевірку ЕПС ОСОБА_1 . Водночас, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, викладеного у формі листа від 27.11.2024 року за №0300-0303-9/70407, відповідач не погодився щодо врахування до страхового стажу позивача періодів роботи на підприємствах НПФ «Мастер» з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року (наказ №103 від 17.11.1992) та на підприємстві НПФ «КАДЕГ» з 18.11.1991 року (наказ №3 від 01.11.1992 року) по 18.05.1993 року, оскільки в даті наказу на звільнення по переводу з підприємства НПФ «Мастер» та у даті прийому за переводом на підприємство НПФ «КАДЕГ» вказана дата, яка не відповідає датам звільнення та прийому. Головне управління ПФУ в Донецькій області листом від 17.12.2024 року №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 повідомило позивача, що на підставі заяви від 14.08.2024 року №11194 Головними управліннями ПФУ в Одеській і Волинській областях за принципом екстериторіальності відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління. Пенсійного фонду України», ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, вказано, що технологія опрацювання заяв за принципом екстериторіальності не дозволяє стороні, яка не приймала рішення відкоригувати будь-які дані з відповідним винесенням нового рішення. Згідно з листом Головного управління ПФУ у Волинській області для врахування до страхового стажу спірних періодів роботи відсутні підстави, оскільки записи про дати звільнення та прийняття мають суттєві розбіжності. На підставі листа Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 20.11.2024 року №0900-0305-9/60507 Головним управлінням здійснено перевірку електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . За результатами повторної перевірки вважається правомірним не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи у зв`язку з суттєвими розбіжностями в наказах, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Окрім цього, листом Головного управління ПФУ в Донецькій області від 17.12.2024 року №0500-0306-9/121247 повідомлено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про те, що ЕПС ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. За результатами повторної перевірки ЕПС позивача, є правомірним не зарахування до страхового стажу заявниці спірних періодів роботи з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року через суттєві розбіжності у записах трудової книжки. В подальшому позивач 09.01.2025 року повторно подала заяву до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про врахування періодів роботи з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року до страхового стажу, після чого, враховуючи, що позивач не перебуває на обліку як одержувач пенсії в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, останнє листом від 21.01.2025 року №628-213/Ц-02/8-0900/25 направило за належністю до ГУ ПФУ в Донецькій області на розгляд в межах компетенції звернення Циктич від 09.01.2025 року. Листом Головного управління ПФУ в Донецькій області від 03.02.2025 року №2680-1544/Ц-02/8-0500/25 позивачу повідомлено, що звернення від 09.01.2025 року зареєстроване за вх. №1544/Ц-0500-25 та розглянуте Головним управлінням ПФУ в Донецькій області. За результатами розгляду повідомлено, що роз`яснення щодо не зарахування періодів роботи та проведення перерахунку пенсії надано листом Головного управління від 17.12.2024 року за №34090-30635/Ц-02/8-0500/24 на аналогічне звернення від 29.10.2024 року, яке було переадресоване за належністю Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області (№30635/Ц-0500-24 від 21.11.2024) та було відправлене засобами поштового зв`язку на адресу, вказану у зверненні. До вказаного листа долучено лист відповідача від 17.12.2024 року№0500-0306-9/121247. Вважаючи такі дії відповідачів та прийняті рішення у формі листів щодо не зарахування спірних періодів роботи ОСОБА_1 протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про періоди роботи ОСОБА_1 із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Спірні правовідносини в даній справі врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XІІ (надалі, також Закон № 1788-ХП), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі, також Закон № 1058-IV). Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. За змістом ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Так, згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-XII). Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637). Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка. Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 року №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162 (далі Інструкція №162). Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162). Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №

110. Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні трудова книжка НОМЕР_1 від 28.03.1985 року, у якій містяться записи про роботу з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року, зокрема: 01.11.1991 року позивач прийнята на роботу в ЦТОМ «Мастер» (запис 8); 17.11.1991 року позивач звільнена по переводу в фірму «КАДЕГ» (запис 10); 18.11.1991 року позивач прийнята по переводу з фірми «Мастер» (запис 11); 18.05.1993 року позивач звільнена з НВФ «КАДЕГ» за власним бажанням (запис 12). Судом встановлено, що згадані записи виконані ручкою, скріплені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, тобто у відповідності до Інструкції №162 та Інструкції №58. Отже, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про періоди роботи ОСОБА_1 із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком. Колегія суддів зазначає, що невідповідність записів про звільнення та прийняття є формальною неточністю, яка за загальним правилом, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18). Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Таким чином, відповідач безпідставно не зарахував ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 01.11.1991 року по 17.11.1991 року та з 18.11.1991 року по 18.05.1993 року. Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058. Згідно із частиною першою цієї статті призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Додатком 1 до Порядку № 22-1 затверджений зразок заяви про призначення/перерахунок пенсії. Днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абзац сьомий пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1). Перелік документів, необхідних для призначення (перерахунку), переведення з одного виду пенсії на інший, визначений розділом ІІ Порядку № 22-1. За змістом положень пункту 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів (пункт 4.1 розділу IV Порядку № 22-1). Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно з абзацами другим-четвертим пункту 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. За змістом пункту 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Отже з наведеного видно, що органам Пенсійного фонду надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчинив, тим самим не дотримався вимог п. 4.7. Порядку №22-1 щодо встановлення права особи на зарахування спірного періоду до страхового стажу на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу і адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, тому у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати спірні періоди роботи позивача і, відповідно, здійснити перерахунок її пенсії з дати призначення, оскільки трудова книжка, яка підтверджує відповідний стаж, надавалась ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі №300/1974/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич