Постанова 4855 № 320/36486/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/36486/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Кузьмишина О.М. за участі: секретар с/з Кващук Т.А. пр-к позивача Сокольська О.О. пр-к відповідача Гончаренко Б.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛВЕР СІЛ ЕДВАЙЗЕРС» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішень, - У С Т А Н О В И В: ТОВ «СІЛВЕР СІЛ ЕДВАЙЗЕРС» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило суд: - скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №22066/26-15-07-03-02-25 від 21.03.2024, винесеного на підставі п. 1) висновків Акту перевірки №10882/ж5/26-15-07-03-02-21 від 12.02.2024 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств який сплачують інші платники; - скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 22.03.2024 №02255124025, прийняте на підставі п. 6) висновків акту перевірки від 12.02.2024 № 10882/ж5/26-15-07-03-02-21. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 29 травня 2025 року. Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 червня 2025 року. Також, 22 липня 2025 року представником ТОВ «СІЛВЕР СІЛ ЕДВАЙЗЕРС» подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №320/36486/24. 25 червня 2025 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 13 серпня 2025 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року задоволено представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛВЕР СІЛ ЕДВАЙЗЕРС» - Сокольської Олесі Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 13 серпня 2025 року о 10:50 у справі №320/36486/24 в режимі відеоконференції через систему програмного забезпечення «EasyCon». Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача, яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» повністю заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2023 року № 6508-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ССА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 05.02.2024, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 05.02.2024, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 14.10.2013 по 05.02.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 05.02.2024, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. Перевірка проводилась в рамках проведення ліквідаційної процедури Товариства. 02.02.2024 був поданий ліквідаційний баланс. 12.02.2024 податковим органом складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства № 10882/ж5/26-15-07-03-02-21. Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством норм податкового законодавства, а саме: - п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 НП(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 5, п. 17 НП(С)БО 15 «Дохід», внаслідок чого занижене податку на прибуток на загальну суму 111 439 320 грн, у т.ч. за 2017 рік на 66 300 грн., за 2023 рік на 111 373 020 грн.; - пп. 49.18.6 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України в частині неподання податкової звітності з податку на прибуток за 2017 рік; - п. 188.1 ст. 188, ч. г) п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу Украйни, внаслідок чого не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі відповідні податкові накладні; - п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року, за серпень 2017 року, за вересень 2017 року, за жовтень 2017 року, за листопад 2017 року, за грудень 2017 року, за січень 2018 року, за лютий 2018 року, за березень 2018 року, за квітень 2018 року, за травень 2018 року, за червень 2018 року; - п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, п. 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588, внаслідок чого не подано повідомлення за формою № 20-ОПП щодо двох об`єктів через які здійснювалася діяльність; - ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.09.2015 по 03.03.2020; - п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звітності з єдиного соціального внеску за серпень 2018 року, за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, за листопад 2018 року, за грудень 2018 року, січень 2019 року. 21.03.2024 податковим органом складено податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 22066/26-15-07-03-02-25 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів за платежем податок на прибуток підприємств який сплачують інші платники, на суму 24 781 307,50 грн, з яких 19 825 046,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 4 956 261,50 грн. за штрафними санкціями. 22.03.2024 відповідачем прийнято рішення ГУ ДПС у м. Київ про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) №022055124025, яким до Товариства застосовано штраф за платежем «Єдиний соціальний внесок» за період з 22.09.2015 по 03.03.2020 у розмірі 44 353, 30 грн. та нараховано пеню у розмірі 157 326,81 грн. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464). Згідно ч. 2 ст. 2 Закону №2464 виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску регламентовано статтею 9 Закону №2464. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» доповнено Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону № 2464, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу». Таким чином, з аналізу зазначених приписів чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що закон пов`язує звільнення платників єдиного внеску від обов`язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску з фактом перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за визначеним переліком. При цьому, перебування платника єдиного внеску, місцезнаходження якого зареєстроване на території визначених переліком населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, на обліку в органі доходів і зборів, який розташований поза межами території проведення антитерористичної операції, - виключає звільнення такого платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом №2464. Такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду зразкової справи №812/292/18 (рішення від 30.03.2018, залишене без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 06.11.2018). Отже, з огляду на вищевикладене, закон, що встановлює тимчасове звільнення від виконання обов`язку платника єдиного внеску, не застосовується до платників податків, які не перебувають на податковому обліку на території населених пунктів, де проводилася АТО, за затвердженим переліком. Як встановлено судом першої інстанції, позивач був створений та вів господарську діяльність з 14.10.2013 та місцезнаходженням Товариства було місто Донецьк. У зв`язку з початком бойових дій у 2014 році та окупацією міста терористичними формуваннями, Товариство вимушено було призупинити господарську діяльність. Станом на 23.03.2020 Товариством проведено зміну реєстрації місцезнаходження на територію підконтрольну органам державної влади. Відповідно до Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275 (в редакції розпорядження КМУвід 23.01.2019 №28-р) до таких населених пунктів віднесено місто Донецьк. Таким чином, у період з 22.09.2015 по 03.03.2020, за який відповідачем застосовано заходи впливу у вигляді нарахування штрафу та пені з єдиного соціального внеску на загальну суму 201 680,11 грн., платник податку знаходився на тимчасово окупованій території України. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування контролюючим органом штрафу за платежем «Єдиний соціальний внесок» за період з 22.09.2015 по 03.03.2020 у розмірі 44 353, 30 грн та нарахування пені у розмірі 157 326, 81 грн, у зв`язку з порушенням граничних строків сплати грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску, викладені у пункті 6) висновків Акта №10882/ж5/26-15-07-03-02-21, є необґрунтованими. Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення № 22066/26-15-07-03-02-25 від 21.03.2024, колегія суддів враховує наступне. Так, акті перевірки податковим органом зазначено, що протягом 2021-2022 року Товариством отримано від ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ-ІНВЕСТ» згідно Договорів про переведення боргу від 18.02.2021 № 18/02-21, від 22.11.2021 № 22/11-21, від 15.02.2022 року № 15/02-22 (далі - угоди про переведення боргу) кошти у загальній сумі 111 373 019,45 грн. Надходження коштів підтверджується виписками банку від:20.05.2021 на суму 50 800 000,00 грн.; 12.08.2021 на суму 7 754 704,54 грн.; 17.01.2022 на суму 5 000 000,00 грн.; 20.01.2022 на суму 21 949 030,61 грн.; 25.03.2022 на суму 25 869 284,30 грн. Отже, контролюючим органом встановлено, що виходячи із положень Угод про переведення боргу, ТОВ «ФК» «ФАКТОРІНГ-ІНВЕСТ» зробило оплату в погашення дебіторської заборгованості у розмірі 111 373 019, 45 грн., що обліковувалась у Товариства за Основним зобов`язанням: договором поставки № 11уг від 01.11.2013 (далі - Основний договір або Основне зобов`язання), укладеним між ТОВ «ССА» та Первісним Боржником (ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО). Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що грошові кошти, які надійшли на користь ТОВ «ССА» в розмірі 111 373 019, 45 грн є безповоротною фінансовою допомогою. З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2013 між ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД» (Постачальник) та ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» (Покупець), код ЄДРПОУ 38653238, укладено договір поставки № 11уг. Протягом листопада-грудня 2013 року позивач поставив на користь ТОВ «ІНТЕР- ЕНЕРГО» вугільну продукції на загальну суму 245 227 062,77 грн. з ПДВ, про що були складені акти приймання-передачі вугільної продукції. Постачання вугілля відбувалось залізничним транспортом. Вантажоотримувачі: ТОВ «МЕТИНВЕСТ ХОЛДИНГ», ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ», ТОВ «СОТІС ГРУП», ТОВ «ТД «ЄВРАЗ Україна». ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» частково виконало грошові зобов`язання на суму на суму 133 809 043, 32 грн з ПДВ, з яких грошовими коштами 90 450 204, 07 грн., а частково - шляхом зарахування зустрічних вимог. Сума дебіторської заборгованості ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» перед Товариством склала - 111 418 019, 45 грн. У зв`язку із початком бойових дій на території Донецької та Луганської областей України, проведенням антитерористичної операції (далі - АТО), ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» припинило виконання грошових зобов`язань за договором поставки № 11 уг від 01.11.2013. 19.05.2014 між Товариством, ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» та ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» був укладений договір переведення боргу № 19/05 ТТ, за яким ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» прийняло на себе виконання грошових зобов`язань ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО», що виникли із договору поставки від 01.11.2019 року № 11уг. У 2017 році ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» передало грошові зобов`язанням перед товариством в розмірі 111 418 019, 45 грн за розподільчим балансом правонаступнику ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ». 12.01.2017 між позивачем, ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» та Новим боржником - ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ», був укладений договір переведення боргу №15, відповідно до положень пункту 1 та 3 якого, ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» підтвердило прийняття та виконання грошових зобов`язань в сумі 111 418 019, 45 грн., що виникли із договору поставки № 11уг від 01.11.2013 року, в строк - до 31.12.2017. У 2020 році ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» передало свій борг перед позивачем в розмірі 111 418 019, 45 грн за Розподільчим балансом своєму правонаступнику - ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ». Згідно Акту про відомості про кредиторську заборгованість, що передається від ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» до ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ-МЕНЕДЖМЕНТ» за Розподільчим балансом, вбачається, що заборгованість в розмірі 111 418 019, 45 грн виникла із договору поставки № 11уг від 01.11.2013, укладеному між позивачем та ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО». 27.08.2020 між позивачем, ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» (Боржник) та Новим боржником - ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ» була укладена Угода про підтвердження боргу внаслідок правонаступництва, відповідно до положень пунктів 1 та 4 якої ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ» зобов`язалось погасити в строк до 31 липня 2021 року борг в розмірі 111 418 019, 45 грн, прийнятий за розподільчим балансом від ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ», та який виник із Договору поставки від 01.11.2013 № 11уг, що укладений між Товариством та ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО». 18 лютого 2021 року між позивачем, що є Кредитором, Боржником, в особі ТОВ «КОНСАЛТИНГ ІНВЕСТ МЕНЕДЖМЕНТ» та Новим боржником - ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» укладено договір про переведення боргу № 18/02-21, відповідно до пункту 1.1. якого ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ- МЕНЕДЖМЕНТ» перевело на ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» частину боргу в сумі 58 554 704, 54 грн, що виник із Основного договору: договору поставки № 11уг від 01.11.2013, укладеного між позивачем та Первісним Боржником - ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО». ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» на виконання договору про переведення боргу №18/02-21 від 18.02.2021 року провело оплату в сумі 58 554 704, 54 грн., зокрема: 20.05.2021 на суму 50 800 000,00 грн.; 12.08.2021 на суму 7 754 704,54 грн. У розрахункових документах призначення платежу зазначено: «Перерахування за договором про переведення боргу № 18/02-21 від 18.02.2021р. Без ПДВ.». 22 листопада 2021 року між позивачем, що є Кредитором, Боржником, в особі ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ-МЕНЕДЖМЕНТ» та Новим боржником - ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ», укладено договір про переведення боргу № 22/11-21, відповідно положень п.1.1. якого ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ-МЕНЕДЖМЕНТ» перевело на ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» частину боргу в сумі 26 949 030, 61 грн, що виник із Основного договору: договору поставки № 11уг від 01.11.2013, укладеного між позивачем та Первісним боржником - ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО». ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» на виконання договору про переведення боргу №22/11-21 від 22.11.2021 провело оплату в сумі 26 949 030,61 грн., зокрема: 17.01.2022 на суму 5 000 000,00 грн.; 20.01.2022 на суму 21 949 030,61 грн. У розрахункових документах призначення платежу зазначено: «Перерахування за договором про переведення боргу № 22/11-21 від 22.11.2021р. Без ПДВ.». 15 лютого 2022 року між позивачем, що є Кредитором, Боржником ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ-МЕНЕДЖМЕНТ» та Новим боржником ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» укладено договір про переведення боргу № 15/02-22. Відповідно до положень пункту 1 договору ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ІНВЕСТ- МЕНЕДЖМЕНТ» перевело на ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ» залишок боргу, в сумі 25 869 284, 30 грн, що виник із Основного договору: договору поставки № 11уг від 01.11.2013, укладеного між позивачем та Первісним боржником - ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО». ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ШВЕСТ» на виконання договору про переведення боргу №15/02-22 від 15.02.2022 провело оплату в сумі 25 869 284,30 грн. 25.03.2022. Окрім того, колегія суддів враховує те, що у розрахункових документах у графі «призначення платежу» зазначено: «Перерахування за договором про переведення боргу № 15/02-22 від 15.02.2022р. Без ПДВ.». Таким чином, із наведеного слідує, що дані обставини підтверджуються документально, а саме, що грошові кошти у загальній сумі 111 373 019, 45 грн зараховані на рахунок позивача від ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ ІНВЕСТ», надійшли на підставі договорів про переведення боргу від 18.02.2021 № 18/02-21, від 22.11.2021 № 22/11-21, від 15.02.2022 №15/02-22 в погашення дебіторської заборгованості, що утворилась у 2013 році із договором поставки № 11уг від 01.11.2013. Щодо висновку контролюючого органу про те, що дебіторська заборгованість позивача не підтверджена належними первинними документами, а тому грошові кошти, що надійшли від ТОВ «ФК «ФАКТОРІНГ-ІНВЕСТ» в її погашення, є безповоротною фінансовою допомогою, що тягне збільшення фінансового результату позивача до оподаткування, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до ПСБО № 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Період здійснення господарської операції та виникнення дебіторської заборгованості - 2013 рік. Так, відповідно до наказу ГУ ДПС України у місті Києві № 6508-п від 28.12.2023 період перевірки податкового, валютного законодавства визначено з 01.01.2017 по дату завершення перевірки. Період визнання доходу від здійснення господарської операції, обчислення та декларування податків та зборів - 2013 рік. Згідно пункту 20.1.6. статті 20 ПК України податковий орган має право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.44 ПК України яка встановлює вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Кодексу. Тобто, виходячи зі змісту статті 44 ПК України, платник податків повинен підтвердити відповідними первинними документами облік витрат та доходів, що є предметом перевірки, тобто звітності за 2017 - 02.02.2023 (дата подачі ліквідаційного балансу), а вимога податкового органу про надання первинних документів бухгалтерського обліку за 2013 рік, є безпідставною. При цьому, колегія суддів враховує документи, що підтверджують походження дебіторської заборгованості ТОВ «ССА» , зокрема: - регістри бухгалтерського обліку (з 01.11.2013 по 31.12.2016 рік, що підтверджують період виникнення дебіторської заборгованості; з 01.01.17 по дату перевірки, що підтверджують заміну сторони у зобов`язанні, а саме Боржників по ланцюгу від ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» до фактичного платника ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ»). - податкова звітність за 2013 рік та січень 2014 роки; - зареєстровані податкові накладні на користь ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» за договором №11 уг від 01.11.2013. - дані фінансової звітності в яких дебіторська заборгованість обліковується в якості активу, а саме: Рядок 160 Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2013 рік» в сумі ЗОЇ 787 600 грн., з яких 111 418 019, 45 грн. розмір дебіторської заборгованості ТОВ «ІНТЕР ЕНЕРГО»; - рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2014 рік» - 113 880 100 грн., з яких 111 418 019, 45 грн є розмір дебіторської заборгованості; - рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2015 рік» - 113 933 800 грн., з яких 111 418 019,45 грн. розмір дебіторської заборгованості ТОВ «УВС»; - рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2016 рік» - 113 364 700 грн., з яких 111 418 019,45 грн. розмір дебіторської заборгованості ТОВ «УВС»; - рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2017 рік» - 113 367 300 грн., з яких 111 418 019, 45 грн. розмір дебіторської заборгованості ТОВ «ДУІ» після проведення виділу із ТОВ «УВС»; - рядок 155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2018 рік» - 113 175 600 грн., з яких 111 418 019,45 грн. дебіторська заборгованість ТОВ «ДУІ»; - рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2019 рік - 113 057 700 грн., з яких 111 418 019,45 грн дебіторська заборгованість ТОВ «ДУІ»; - рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва «Баланс за 2020 рік - 111 428 500 грн., з яких 111 418 019,45 грн. - дебіторська заборгованість ТОВ «КІМ» після проведення виділу з ТОВ «ДУІ»; - рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансової звітності мікропідприємства «Баланс за 2021 рік - 55 771 600 грн., з яких 52 818 314,91 грн. дебіторська заборгованість боржників: ТОВ «КІМ» та ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ». Розмір дебіторської заборгованості зменшився на суму частикової оплати у розмірі 58 554 704.54 гривень, отриманої від ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ» у 2021 році за договорами переведення боргу та часткової оплати ТОВ «КІМ» у розмірі - 45 000 грн.; - рядок 1155 «інша поточна заборгованість» Фінансової звітності мікропідприємства «Баланс за 2022 рік - 2 903 900 грн., що складає із заборгованості третіх осіб. 52 818 314, 91 грн були погашені протягом 2022 року ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ»; - договір про переведення боргу № 19/05 ТТ від 19.05.2014 між ТОВ «ІНТЕР- ЕНЕРГО», ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» та ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД»; - розподільчий баланс (Звіт про фінансовий стан) ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» від 01.12.2016 станом на 30.11.2016; - угода № 15 про переведення боргу від 12.01.2017 між ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ», ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» та ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД» з додатками; - лист ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» №17 від 12.01.2017 до ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД» про заміну сторони правонаступником; - лист ТОВ «УКРВОСТОКСНАБЖЕНИЕ» № 12/01-2017-17 від 12.01.2017 до ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД»; - розподільчий баланс ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ», затверджений Рішенням учасника № 6 від 18.08.2020, станом на 31.07.2020; - акт про відомості про кредиторську заборгованість від 27.08.2020, що передана від ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ» правонаступнику - ТОВ «КІМ» за розподільчим балансом від 31.07.2020 на суму 111 418 019, 45 грн.; - угода про підтвердження боргу внаслідок правонаступництва № 27/08-2020-ТТ від 27.08.2020 між ТОВ «ДОНУКРІНВЕСТ», ТОВ «КІМ» та ТОВ «ТЕХРЕСУРС-ТРЕЙД» з Додатком; - договір про переведення боргу № 18/02-21 від 18.02.2021 між ТОВ «КІМ», ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ» та ТОВ «ССЕ»; - Договір про переведення боргу № 22/11-21 від 22.11.2021р. між ТОВ «КІМ», ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ» та ТОВ «ССЕ»; - договір про переведення боргу № 15/02-22 від 15.02.2022р. між ТОВ «КІМ», ТОВ «ФК «ФАКТОРИНГ ІНВЕСТ» та ТОВ «ССЕ»; - акти звірення розрахунків; - документи про проведення часткової оплати протягом 2013-2014 року із зазначенням реквізитів договору постачання вугілля № 11 уг. Посилання податкового органу в обґрунтування висновку про нереальність дебіторської заборгованості на наявність відкритих кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022100000000154 від 25.03.2022, №52016000000000151 від 19.05.2016, № 32015050390000047 від 03.07.2015, № 71479540 від 02.01.2018, колегія звертає увагу на те, що згідно наявними у матеріалах справи відомостями, посадові особи позивача або його власник не є сторонами жодного із вказаних кримінальних проваджень. У той же час, предметом досудового розслідування зазначених справ є противоправне постачання вугілля у 2015 році із зони АТО, в той час, як постачання вугілля на користь ТОВ «ІНТЕР-ЕНЕРГО» відбулося у 2013 року. Тобто відсутній зв`язок між господарською операцією, проведеною Товариством у 2013 році до початку АТО, та операціями, що є предметом досудового розслідування зазначених кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів зауважує, що без обвинувального вироку сам факт існування таких кримінальних проваджень не є підставою для визнання операцій платника податків нереальними. Кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій. Окрім того, факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович О.М. Кузьмишина (повний текст постанови складено 22.08.2025р.)