Постанова 4815 № 568/1745/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2025 року м. Рівне Справа № 568/1745/24 Провадження № 22-ц/4815/968/25 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С.С., суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В., секретар судового засідання Ковальчук Л.В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АР Козелець", відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв"язку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 травня 2025 року (ухвалене у складі судді Сільман А.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У жовтні 2024 року ТзОВ «АР Козелець» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Позов мотивований тим, що 17.01.2022 року між ТзОВ «АР Козелець» та відповідачкою укладено усний договір поворотної фінансової допомоги. На виконання умов Договору Товариство перерахувало на рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6632 від 18.01.2022 р. та банківською випискою від 08.04.2024р. ТзОВ «АР Козелець», 05.04.2024р. надіслало відповідачці вимогу про повернення суми наданої фінансової допомоги протягом 14 днів з моменту отримання вимоги. Проте, відповідачка вимогу не виконала, грошові кошти не повернула. У зв`язку з цим, ТзОВ «АР Козелець» просить стягнути з ОСОБА_1 борг за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у розмірі 100 000 грн... Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 травня 2025 року позов ТзОВ "АР Козелець" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що позикодавцем у даній справі є юридична особа, а тому письмова форма договору є обов`язковою, який між сторонами не укладався. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ТзОВ "АР Козелець" оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що 17 січня 2022 року між ТзОВ "АР Козелець" та ОСОБА_1 було укладено усний договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в розмірі 100 000 грн. Кошти були перераховані відповідачу 18 січня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням N? 6632 та банківською випискою але не були повернуті на вимогу ТзОВ "АР Козелець" 05.04.2024 року за вих. N?5/04/2024-1. Зазначає, що ОСОБА_1 є боржником за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги не лише перед ТзОВ "АР Козелець", а й перед іншими компаніями, що входять в групу компаній «Агро-Регіон», зокрема, ТзОВ «АР ЛЮБАР», ТзОВ «АР БОРИСПІЛЬ». Усі отримані відповідачем суми поворотної фінансової допомоги надавалися Товариством та іншими компаніями Групи задля придбання земельних ділянок, що перебували в оренді компаній Групи. Вважає, що така фінансова допомога надавалася виключно з названою ціллю фінансування та була поворотною, що було достеменно відомо відповідачу. При цьому, станом на дату передання спірних коштів, між відповідачем та АР «Любар» вже був укладений письмовий договір, що є аналогічним даному усному договору, що підтверджує однотипність угод і обізнаність ОСОБА_1 про умови фінансування з боку ТзОВ "АР Козелець". З огляду на зміст частини четвертої статті 203, частини першої статті 215, частини першої-другої статті 218 ЦК України, ст. 1046-1047 ЦК України, вважає, що закон не передбачає обов`язкову недійсність правочину, зокрема, договору фінансової допомоги, який за своїм змістом є договором позики, обов`язкову недійсність у разі недотримання установленої для нього обов`язкової письмової форми. У разі, якщо досягнення згоди з усіх істотних умов може бути підтверджено іншими доказами (крім письмового двостороннього правочину), а фактична поведінка сторін свідчить про виконання таких умов, то такий договір, навіть за названого дефекту форми, слід вважати укладеним та таким, що породив для сторін права та обов`язки. При цьому, покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 року, справа №204/8017/17. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 18.01.2022р. ТзОВ "АР Козелець" на рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк", перераховано грошові кошти в сумі 100000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №6632 від 18.01.2022р. (а.с. 7) та банківською випискою за 18.01.2022 р. (а.с. 8). У призначенні платежів вказано «Надання зворотної безвідсоткової фін. допомоги зг.дог від 17.01.2022 року, без ПДВ.». 11.04.2024р. позивачем направлено відповідачці вимогу №5/04/2024-1 від 05.04.2024р. про повернення 100000 грн. протягом 14 календарних днів моменту отримання даної вимоги. Вказана вимога отримана відповідачкою 24.04.2024р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 9-11). Враховуючи, що вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, покликаючись на правові норми, що регулюють позикові договірні правовідносини, ТзОВ "АР Козелець" звернулося до суду із даним позовом. У ході розгляду справи, сторона відповідача заперечує факт наявності між сторонами договірних відносин, зокрема, договору про поворотну фінансову допомогу, який повинен укладатися у письмовій формі. Відповідно до п. 14.1.257 ПК України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27.03.2023 у справі № 357/1771/21 зазначив, що порівняння диспозицій наведених норм права (мова йшла про положення пп. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України і ст. 1046 ЦК України) дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ЦК України). Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20). Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18). У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Суд зазначає, що по своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику. Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК України визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа. Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на картку, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі коли позикодавцем є юридична особа, то письмова форма договору є обов`язковою. Разом з цим, договір позики між сторонами в письмовій формі не укладався, а обсяг наданих позивачем документів не свідчить про його вчинення у формі, яка встановлена для цього законом. Наявна у матеріалах справи копія договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.01.2022р. ОСОБА_1 не підписана, а тому не свідчить про його укладення в письмовій формі, як того вимагає ст. 1047 ЦК України. Факт укладання аналогічних договорів між ОСОБА_1 та іншими юридичними особами не є предметом розгляду даної справи та не є доказом письмового укладення договору між сторонами даної справи. Надані ТзОВ «АР Козелець» платіжне доручення №6632 від 18.01.2022р. про переведення коштів на рахунок відповідачки та банківська виписка також не свідчать про узгодження між сторонами справи істотних умов договору позики, зокрема, щодо обов`язку повернення коштів. Враховуючи, що позивачем не доведено факту укладання з відповідачем договору позики в письмовій формі підстави для задоволення позовних вимог відсутні. До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 09 серпня 2023 року в справі № 755/16831/19, де предметом розгляду були аналогічні правовідносини. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а оцінивши на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично були предметом розгляду у суді першої інстанції, яким була надана належна оцінка, а тому, такі доводи не спростовують висновків місцевого суду і зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника із висновками суду щодо обставин справи. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" залишити без задоволення, а рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 травня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Хилевич С.В. Гордійчук С.О.