Постанова 4802 № 161/21480/24

Справа № 161/21480/24 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/702/25 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Черняк О. В., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Філіповича В. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2025 року, В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2024 року звернувся в суд з позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позов мотивував тим, що він зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , За даною адресою зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Квартира перебуває в комунальній власності Луцької міської територіальної громади. Особовий рахунок на квартиру оформлено на його матір ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Особовий рахунок на квартиру не переоформлявся. Після проходження військової служби, на якій перебував з березня 2022 року по серпень 2024 рік, виявив, що квартира була в занедбаному стані, інші мешканці виїхали. Зі слів сусідів відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 після початку воєнних дій в Україні виїхали за кордон. Відповідачі більше двох років не проживають в цій квартирі. Нарахування плати за певні види комунальних послуг здійснюється в залежності від кількості зареєстрованих осіб. Відповідачі за час його відсутності не утримували квартиру та не сплачували житлово-комунальні послуги. На підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України просив визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що при прийнятті рішення судом були порушенні норми матеріального та процесуального права, докази оцінені судом неповно, неправильно, висновки суду є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать встановленим обставинам справи та доказам. Після смерті ОСОБА_5 у квартирі залишився проживати лише він, позивач. Повернувшись з військової служби у серпні 2024 року, сплатив усю суму заборгованості за комунальні послуги. Він продовжує сплачувати комунальні послуги за осіб, які не проживають у квартирі. Усі відповідачі за місцем реєстрації не проживають більше шести місяців. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виїхали за кордон у 2022 році. ОСОБА_3 відбуває покарання за вироком суду від 13 травня 2024 року, він не є членом його сім`ї, а є племінником. Просив рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на даний час не приватизована та перебуває в комунальній власності Луцької міської територіальної громади. У квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 . Наймачем вищевказаної квартири являлась ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У розглядуваній справі позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, заявлено з підстав передбачених статтями 71, 72 ЖК України. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Стаття 71 ЖК України регулює питання збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім громадянином, та передбачає загальне правило, згідно з яким, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Отже, за нормами Житлового кодексу України особа втрачає право користування житловим приміщенням у разі відсутності в ньому без поважних причин понад шість місяців. У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному житлі понад встановлений законом строк (див. постанови Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 754/15542/19, від 19 січня 2022 року у справі № 344/9319/19). Позивач на підтвердження факту відсутності відповідачів у спірній квартирі понад шість місяців надав відповідь Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 27.02.2025, у якій вказано, що при опитуванні сусідів, останні повідомили про не проживання відповідачів ОСОБА_2 з 2022 року, ОСОБА_4 з 2021 року, ОСОБА_3 з 2024 року. Суд першої інстанції правильно вказав, що з цього повідомлення неможливо з`ясувати причини відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за вказаною адресою. Неможливо встановити з відповіді також точний період їх відсутності. В судовому засіданні достовірно не встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 виїхали в 2022 році за межі України. На адвокатський запит Державна прикордонна служба України 04 серпня 2025 року відмовила у наданні інформації щодо перетину кордону України ОСОБА_4 . Позивач не звертався з клопотанням до суду першої інстанції про витребування таких доказів. Відсутнє таке клопотання і у апеляційній скарзі та в апеляційному суді при розгляді справи не заявлялося. Відповідно до вироку Луцького міськрайонного суду від 10 травня 2024 року у справі № 161/7153/24, який міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач ОСОБА_3 засуджений до позбавлення волі і відбуває покарання у державній установі - виправній колонії. Перебування ОСОБА_3 у місцях позбавлення волі суд першої інстанції вважає поважною причиною відсутності за адресою реєстрації. Згідно п.7 ч. 3 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сімї понад шість місяців у випадках: взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї. В цій же статті міститься норма - якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання. У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті. Таким чином, за відповідачем ОСОБА_3 зберігається право користування спірним жилим приміщенням. Посилання на те, що відповідач ОСОБА_3 не є членом сім`ї позивача не заслуговують на увагу, так як він був членом сім`ї наймача. Позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житлом. Водночас у розглядуваній справі не заявлялись і судом не вирішувались вимоги про стягнення з відповідачів витрат на утримання спільного житла. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає. Керючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2025 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя Судді