Ухвала КАС ВС № 120/14157/24

УХВАЛА 20 серпня 2025 року м. Київ справа №120/14157/24 адміністративне провадження №К/990/32174/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Гриціва М. І., суддів: Коваленко Н. В., Стеценка С. Г., перевірив касаційну скаргу Міністерства юстиції України про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року в адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі ? приватний нотаріус ОСОБА_1.) до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство (далі - ДП) «Національні інформаційні системи», про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, і ВСТАНОВИВ: Приватний нотаріус ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09 жовтня 2024 року №2891/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1». На підставі цього наказу державному реєстратору - приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1. тимчасово заблокували доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці. Виконувати наказ мало ДП «Національні інформаційні системи». На бачення позивачки, цей наказ є очевидно протиправним, що своєю чергою зумовило її потребу звернутися до адміністративного суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 21 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, позов задовольнив цілком. Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України №2891/5 від 09 жовтня 2024 року «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1». Міністерство юстиції України не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Серед іншого, скаржник не заперечує, що звертається до Суду з касаційною скаргою несвоєчасно, через що й клопоче про поновлення строку на касаційне оскарження. Пояснює, що пропуск строку стався з поважних причин. 20 червня 2025 року, тобто з дотриманням встановленого процесуальним законом тридцятиденного строку, Міністерство юстиції України раз подавало касаційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року. Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2025 року повернув цю касаційну скаргу її автору, оскільки вона не відповідала вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України ? у касаційній скарзі не були викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Цю ухвалу Міністерство юстиції України отримало 17 липня 2025 року і вже 23 липня 2025 року засобами поштового зв`язку на загальних підставах подало нову касаційну скаргу. У відображеному в тексті касаційної скарги клопотанні про поновлення строку автор скарги звертає увагу на продемонстроване Міністерством юстиції України добросовісне ставлення до реалізації права на касаційне оскарження, на невеликий відтинок строку (не більше п`яти днів), який минув від дати поданої своєчасно первинної касаційної скарги до цієї, нової касаційної скарги, та з посиланням на прописані в Основному Законі та КАС України гарантії забезпечення права на касаційне оскарження, на сталу практику Європейського суду з прав людини просить визнати описані обставини поважними причинами для поновлення строку на касаційне оскарження. Верховний Суд названі в новій касаційній скарзі Міністерства юстиції України причини пропуску строку визнав неповажними і ухвалою від 04 серпня 2025 року залишив касаційну скаргу без руху з наданням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник мав назвати інші підстави або доповнити значеннєві властивості зазначених підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. 11 серпня 2025 року Міністерство юстиції України засобами поштового зв`язку подало заяву про усунення недоліків касаційної скарги, яку Верховний Суд отримав та зареєстрував 18 серпня 2025 року. Скаржник покликався на те, що своєчасно подав [первинну] касаційну скаргу на оскаржені рішення судів попередніх інстанцій. Подання нової касаційної скарги поза загальним тридцятиденним строком на касаційне оскарження не вважає таким, що відбулося несвоєчасно, оскільки повторне подання скарги було зумовлене виконанням приписів ухвали Верховного Суду від 14 липня 2025 року про повернення касаційної скарги. Щодо цього зазначає, що на виконання вимог пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України Міністерство юстиції України у новій касаційній скарзі мало відобразити передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, які не були викладені в первинній скарзі; до того ж, Верховний Суд не заборонив подати повторну касаційну скаргу на загальних підставах. Підсумовує, що всі ці обставини є такими, аби їх визнати поважними причинами для поновлення строку на касаційне оскарження. Верховний Суд зважив на матеріали касаційної скарги, зокрема, на ті з них, які мають юридичне значення для визначення чи з дотриманням строків відбулося касаційне оскарження, і вважає, що названі та наявні в матеріалах касаційної скарги відомості уможливлюють ухвалення рішення про поновлення строків на касаційне оскарження. Міністерство юстиції України з касаційною скаргою про перегляд рішень судів попередніх інстанцій у цій справі зверталося раніше і подало скаргу вчасно, але таке подання не зовсім відповідало вимогами процесуального закону щодо форми, підстав та порядку звернення зі скаргою до суду касаційної інстанції. Після повернення первинної касаційної скарги і роз`яснення права на повторне подання касаційної скарги на загальних підставах, Міністерство юстиції України без надмірного зволікання, відразу подало нову касаційну скаргу. Верховний Суд надає значення й тому, що повторне подання касаційної скарги відбулося впродовж строку, який за розміром є меншим від встановленого законом загального тридцятиденного строку на подання касаційної скарги, і який потенційно (ймовірно) міг би бути визнаний дотриманим, якщо би судове рішення про повернення касаційної скарги, приміром, відбулося раніше і дозволяло би трактувати подання (нової) касаційної скарги у межах строку оскарження. Отож, наведені в окресленій правничій ситуації обставини є такими, що з огляду на їхній обсяг, зміст та юридичне значення дозволяють визнати їх підставами для поновлення строку на касаційне оскарження. Таким чином, скаржник усунув вади (недоліки) скарги, які були встановлені ухвалою про залишення касаційної скарги без руху. У касаційній скарзі скаржник описує фактичні передумови звернення до касаційного суду, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та визначає підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 3, 4 частини четвертої та підпунктом «а» частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, самі судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, а касаційна скарга у цій справі стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Скаржник зазначає, що натепер бракує єдиної правозастосовної практики у правовідносинах, які виникають у зв`язку з проведенням камеральної перевірки винятково на підставі даних Державного реєстру прав з дослідженням матеріалів реєстраційних прав в електронній формі. Як гадає скаржник, суди попередніх інстанцій у цій справі хибно застосували правила пункту 10 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 5 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990, оскільки за присудом цих судів Міністерство юстиції України вимушене буде під час здійснення контролю за діяльністю приватних нотаріусів у сфері реєстраційної діяльності застосовувати приписи, які прямо суперечать щойно згаданим правилам законодавства. У скарзі наголошується на тому, що суд апеляційної інстанції всупереч правозастосовній практиці суду касаційної інстанції не перевірив доводи Міністерства юстиції України щодо суті всіх виявлених за результатами проведення камеральної перевірки порушень у царині державної реєстрації, які допустила приватний нотаріус ОСОБА_1.; не надав оцінки цим порушенням, твердженням та доказам Міністерства юстиції України, які були викладені у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі, а також які виголошувалися під час судового розгляду. Гадає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема статей 2, 9, 242, а також статті 306 КАС України, яке передбачає, що суд зобов`язаний установити під час вирішення спору обставини, що мають значення для справи, надати їм юридичну оцінку, а також оцінити всі докази, з яких суд виходив під час розв`язання спору. Фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики скаржник, серед іншого, обґрунтовує тим, що вирішення окреслених у скарзі питань у судовому порядку сприятиме формуванню сталої правозастосовної практики, яка має визначити, зокрема, що камеральна перевірка проводиться [винятково, і тільки] на підставі відомостей реєстру даних Державного реєстру прав з дослідженням матеріалів реєстраційних прав в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України, коли нема підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Аналіз доводів касаційної скарги в аспекті встановлених у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи і наданою їм правовою оцінкою в сукупності дозволяє на стадії ухвалення рішення про можливість касаційного оскарження визнати, що касаційна скарга Міністерства юстиції України не містить підстав, за яких ця скарга мала б бути повернута без розгляду, чи за яких можливо ухвалити рішення про відмову у відкритті касаційного провадження. Ця скарга в необхідному обсязі має підстави для того, щоб перевірити, чи під час судового розгляду цієї справи відбулося неправильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин. Наведені скаржником аргументи та доводи, викладені в касаційній скарзі, потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому колегія суддів проаналізувала підстави, на яких подано касаційну скаргу у цій справі, та вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій у цій справі. Оскільки касаційна скарга Міністерства юстиції України подана у строк, установлений КАС України, із дотриманням передбаченого цим Кодексом порядку, за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, а підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження нема, тому з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Керуючись статтями 3, 169, 328, 329, 334, 338, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

УХВАЛИВ: Поновити Міністерству юстиції України строк на подання касаційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 120/14157/24. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року в адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу № 120/14157/24. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді С. Г. Стеценко Н. В. Коваленко