Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/864/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/864/25 Головуючий у І інстанції - Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго», в якому просила: - визнати протиправними дії Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року; - зобов`язати Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивачка вказала, що Відповідач надав неточну, неповну і недостовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 19.02.2024, оскільки не надав відповіді щодо запитуваної інформації щодо площі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» з інформаційний запитом, в якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо даних про площу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 3515,6 м.2 та надати всі наявні копії підтверджуючих документів щодо достовірності розрахунку вказаної площі. Листом від 21.01.2025 № 80 Відповідач повідомив Позивачку, що площа будинку обліковується метрах квадратних. Для розрахунку нарахувань послуги з постачання теплової енергії площа будинку формується з опалювальної площі особових рахунків будинку. Ці дані отримуються з технічної документації (технічних паспортів квартир). Надання цих даних та документів по ним захищено правом нерозголошення персональних даних без згоди власників цих квартир. Про опалювальну площу розрахунок нарахувань за особовим рахунком Відповідач повідомляє у щомісячній квитанції з обліку нарахувань за послугу з теплопостачання. Згідно п. 26 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 споживач надає виконавцю інформацію про опалювану площу (об`єм) приміщення споживача. У разі зміни опалюваної площі (об`єму) приміщення споживача інформація про таку зміну разом з копією технічного паспорта приміщення надається виконавцю споживачем у місячний строк з метою подальшого внесення змін до договору. Вважаючи вказану інформацію неповною, неточною та недостовірною, Позивачка звернулась з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини стосуються надання Позивачці документів, на підставі яких опалювальна площа багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 3515,6 кв.м. Позивачка не надала доказів наявності у неї права власності або іншого речового права на квартири, відключені від централізованого опалення у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , а тому інформація щодо підстав та перелік документів щодо відключення квартир від централізованого теплопостачання, внаслідок чого опалювальна площа вищевказаного багатоквартирного будинку склала 3515,6 кв.м. належить до конфіденційної інформації (особистого життя) про іншу особу (інших осіб) власника (власників) вказаного нерухомого майна. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що листом від 21.01.2025 № 80 Відповідач обґрунтовано відмовив Позивачці у наданні інформації та документів з посиланням про те, що надання цих даних та документів по ним захищено правом нерозголошення персональних даних без згоди власників цих квартир. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (надалі - Закон № 2657-XII) право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI). За приписами статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується, з поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI). Згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: - в офіційних друкованих виданнях; - на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; - на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; - на інформаційних стендах; - будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Частинами 1, 2 статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Статтею 21 Закону № 2939-VI передбачено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується. Згідно з частиною 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачка 17 січня 2025 року звернулась до Відповідача з інформаційний запитом, в якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо даних про площу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 3515,6 м.2 та надати всі наявні копії підтверджуючих документів щодо достовірності розрахунку вказаної площі. Листом від 21.01.2025 № 80 Відповідач повідомив Позивачку, що площа будинку обліковується метрах квадратних. Для розрахунку нарахувань послуги з постачання теплової енергії площа будинку формується з опалювальної площі особових рахунків будинку. Ці дані отримуються з технічної документації (технічних паспортів квартир). Надання цих даних та документів по ним захищено правом нерозголошення персональних даних без згоди власників цих квартир. Про опалювальну площу розрахунок нарахувань за особовим рахунком Відповідач повідомляє у щомісячній квитанції з обліку нарахувань за послугу з теплопостачання. Згідно п. 26 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 споживач надає виконавцю інформацію про опалювану площу (об`єм) приміщення споживача. У разі зміни опалюваної площі (об`єму) приміщення споживача інформація про таку зміну разом з копією технічного паспорта приміщення надається виконавцю споживачем у місячний строк з метою подальшого внесення змін до договору. Колегія суддів звертає увагу, що в листі від 21.01.2025 № 80 Відповідач не надав точну, повну та достовірну інформацію щодо даних про площу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 3515,6 кв.м. Таким чином, надана Відповідачем відповідь від 21.01.2025 № 80 не містить всіх відомостей з приводу порушених Позивачкою питань інформаційного запиту від 17 січня 2025 року або мотивованої відмови у наданні такої відповіді. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що дії Відповідача щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року є протиправними. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Сhahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНК 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. За приписами частини 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання Відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з метою ефективного захисту прав Позивачки від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід зобов`язати Відповідача надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року. Оцінюючи інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову повністю. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року. Зобов`язати Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго» надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 17 січня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Н.П. Бужак Я.М. Василенко