Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8797/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8797/25 Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:07.07.2025р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Рівненській області, ГУПФ України в Херсонській області про: - визнання протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Рівненській області від 12 березня 2025 року за №213050042887; - зобов`язання ГУПФ України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ (далі закон №1788-ХІІ) з дати подання заяви, а саме з 05 березня 2025 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що не погоджується із рішенням ГУПФ України у Рівненській області від 12 березня 2025 року за №213050042887 та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Позивач вказувала, що підставою для прийняття вказаного рішення стадо недосягнення нею 55 - річного віку, в той час як на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла віку визначеного ст. 13 Закону №1788-ХІІ в редакції по стану на січень 2020 року, що свідчить про набуття ОСОБА_1 права на призначення пенсії на пільгових умовах, яке, як зазначила позивач, було порушено відповідачем. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюється Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі Закон №1058-IV) (з урахуванням змін та доповнень). При цьому, п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058-IV чітко визначено: право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають жінки після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Оскільки, позивач згідно з копією паспорту наявною в матеріалах справи народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідного віку 55 років необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 встановленого ст. 114 Закону №1058-IV не досягла, ГУПФ України в Рівненській області правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Поряд з цим, відповідач наголосив, що Закон України №1058-IV є чинним, неконституційним не визнавався, а тому в аспекті положень ст. 19 Конституції України є обов`язковими для застосування органами Пенсійного фонду України з метою реалізації наданих державою повноважень в частині призначення та обчислення пенсійних виплат. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Рівненській області від 12 березня 2025 року за №213050042887. Зобов`язано ГУПФ України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ з дати подання заяви, а саме з 05 березня 2025 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУПФ України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. В апеляційній скарзі ГУПФ України в Рівненській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги: - судом першої інстанції не враховано, що норми ст. 114 Закону №1058-IV є чинними, Верховною Радою не було внесено зміни до ст. 13 Закону №1788-ХІІ. Враховуючи вимоги чинного законодавства, оскільки позивач не досягла віку, встановленого ст. 114 Закону №1058-IV (55 років) та відсутній необхідний пільговий стаж, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для винесення рішення про задоволення позовних вимог позивача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав про задоволення позовних вимог позивача. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено. Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Рівненській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. 05 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058, яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області. Рішенням ГУПФ України в Рівненській області від 12 березня 2025 року за №213050042887 встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 35 років 07 місяців 10 днів; пільговий стаж роботи за Списком №2 28 років 03 місяці 29 днів. До страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи; відмовлено у призначенні пенсії, через відсутність необхідного віку 55 років. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач досягла віку, визначеного п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Також, під час прийняття рішення у справі, суд першої інстанції враховував, що під час прийняття оскаржуваного рішенням ГУПФ України в Рівненській області від 12 березня 2025 року було встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 склав 35 років 07 місяців 10 днів; пільговий стаж роботи за Списком №2 28 років 03 місяці 29 днів та, що до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Враховуючи встановлені обставини та те, що оскаржуване рішення було прийнято саме ГУПФ України в Рівненській області, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішенням ГУПФ України в Рівненській області від 12 березня 2025 року за №213050042887 та зобов`язання ГУПФ у України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ з дати подання заяви, а саме з 05 березня 2025 року. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно ст. 12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Згідно п."б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше встановлений п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Разом з тим, відповідно до п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п."б" - "г" ст. 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Крім того, згідно п.3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п."б" - "г" ст. 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Отже, рішенням №1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (п.2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України). На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п.56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України"). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, всупереч доводів ГУПФ України в Рівненській області, у даних правовідносинах слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону №1058-ІV. Як встановлено оскаржуваним рішенням, станом на дату звернення до пенсійного органу для призначення пенсії, вік позивача становив 50 років 29 днів. Колегія суддів зазначає, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачка досягла необхідного визначеного п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ " віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року №1-р/2020. Підсумовуючи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах мав керуватися п."б" ст. 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до Закону №213-VIII, відповідно до якого на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 21 серпня 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.