Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/36039/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36039/24 Перша інстанція: суддя Василяка Д.К. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, ГУ ПФУ в Запорізькій області, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про часткову відмову у перерахунку пенсії №951160166094 від 30.10.2024р. та протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у листі від 31.10.2024р. №29570-28647/С-02/8-1500/24 у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки при відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 23 жовтня 2024р. із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2021,2022 та 2023 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 23.10.2024р. він звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. Окрім того, 24.10.2024р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про застосування при розрахунку пенсії за віком середньої заробітної плати на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки. Натомість, 30.10.2024р. ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято рішення про часткову відмову у перерахунку пенсії №951160166094, в обґрунтування якого зазначено про недоцільність переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, у зв`язку із зменшенням в такому випадку розміру пенсії. 31.10.2024р. листом ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача про відсутність підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2012-2023 роки. Не погодившись із вказаними рішенням та діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про часткову відмову у перерахунку пенсії №951160166094 від 30.10.2024р.. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області, викладеною у Листі від 31.10.2024р. №29570-28647/С-02/8-1500/24, у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки при відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 23 жовтня 2024р. із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії. Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211,2грн.. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги, скасування рішення суду в частині та прийняття в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV. Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення. Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про часткову відмову у перерахунку пенсії №951160166094 від 30.10.2024р. та дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у листі від 31.10.2024р. №29570-28647/С-02/8-1500/24 у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки при відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, та зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 23 жовтня 2024р. із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії. Щодо заявленого позивачем клопотання про допущення негайного виконання рішення у межах суми стягнення за один місяць суд зазначив, що в даному випадку судом вирішено питання щодо призначення та виплату пенсії, а суми такої пенсії попередньо на даний час нараховано не було, питання стягнення є відсутнім, а відтак відсутні підстави вважати рішення суду таким, що підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць. Проте, з такими висновками суду першої інстанції цілком не може погодитись судова колегія, оскільки вказаних висновків суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує в частині та приймає в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Одеській області та з 7.04.2014р. отримує пенсію за вислугу років. 23.10.2024р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.27). 24.10.2024р. позивач подав до ГУ ПФУ в Одеській області заяву, у якій просив при призначенні пенсії за віком застосувати середню заробітну плату в Україні за 2021-2023 роки відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.28-29). Заяву про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області. Рішенням від 30.10.2024р. за №951160166094 ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовило в переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із зменшенням розміру пенсії. Так, в рішенні наголошено, що під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 встановлено статус працюючою/непрацюючої особи відповідно наданих відомостей. З`ясовано, що основний розмір пенсії за віком 8 323,14грн. менше ніж розмір пенсії за вислугу років 9 542,18грн.. Під час розрахунку пенсії за віком не враховано період навчання 1.09.1976-24.09.1981р.р., оскільки за даними трудової книжки цей період перетинається з періодом військової служби, тобто дані потребують уточнення шляхом надання уточнюючої довідки. З огляду на вищезазначене прийнято рішення відмовити в частині перерахунку пенсії «Перехід на інший вид пенсії ( з пенсії за вислугу років на пенсію за віком)» ОСОБА_1 у зв`язку з недоцільністю (а.с.33). Листом від 31.10.2024р. ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивача на звернення від 24.10.2024р., що оскільки, з 7.04.2014р. він отримуєте пенсію за вислугу років, при розрахунку пенсії за віком була врахована заробітна плата за 2014-2016 роки 7 994,47грн., проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону, для застосування показника середньої заробітної плати (доходу), за 2021-2023 роки підстави відсутні. Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області та дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій ПФУ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ст.10 Закону №1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Відповідно до ст.27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. Відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, при переведенні з одного виду пенсії, призначеного за Законом №1058-ІV, на інший застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, може відбуватись "за бажанням особи". Як вбачається з матеріалів справи, з 7.04.2014р. позивач отримує пенсію за вислугу років, що не заперечується пенсійним органом. Колегія суддів зазначає, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV. За правовою позицією Великої Палати Верховного суду в постанові від 31.10.2018р. у справі №577/2576/17 при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV. Отже, при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, позивач набув права на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів ст.40 Закону №1058-IV. Таким чином, при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021-2023 роки, як того вимагає ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV Натомість, колегією суддів встановлено, що під час розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Запорізькій області виходило з середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (а.с.46). З наведеного слідує, що застосування при розрахунку позивача пенсії відповідно до Закону №1058-IV за його заявою від 31.10.2024р. показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2014-2016 роки є безпідставним, оскільки такий показник мав бути врахований за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у 2024 році, тобто за 2021-2023 роки. Середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2021, 2022 і 2023 року), що передують року звернення за призначенням пенсії, становить 13 559,41 грн ((12 993 гривень 56 копійок за 2021 рік + 13 376 гривень 21 копійка за 2022 рік + 14 308 гривень 46 копійок за 2023 рік)/3), що підтверджується відомостями «Дані про розмір середньої заробітної плати для обчислення пенсії», які розміщені на веб-порталі Пенсійного фонду України. Тобто, неправильний показник середньої заробітної плати, обраний ГУ ПФУ в Запорізькій області, суттєво вплинув на розмір пенсії за віком на позивача. З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області за №951160166094 від 30.10.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню. У вказаній частині суд першої інстанції дійшов правильного висновку. Разом з тим, судова колегія зазначає, що у рішенні суд першої інстанції жодним чином не обґрунтовує протиправність дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у листі від 31.10.2024р. №29570-28647/С-02/8-1500/24 у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки при відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Надаючи оцінку зазначеному, колегія суддів вказує, що заява позивача від 24.10.2024р. була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області відповідно до ЗУ «Про звернення громадян». Оскільки заяву про призначення пенсії за віком розглядало ГУ ПФУ в Запорізькій області, у подальшому останній прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у ГУ ПФУ в Одеській області були відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки. Таким чином, колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Окрім того, судом першої інстанції не враховано, що спірне рішення по суті питання за принципом екстериторіальності розгляду заяви приймалось ГУ ПФУ в Запорізькій області, як органом, до виключних повноважень якого належить призначення пенсії заявнику. Що стосується посилань апелянта про втручання судом першої інстанції в дискреційні повноваження пенсійного органу, то судова колегія зазначає наступне. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зобов`язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 23 жовтня 2024р. із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії, є єдиним правильним варіантом поведінки для пенсійного органу. Щодо доводів апелянта про стягнення на користь позивача суми судового збору з огляду на заборону використання коштів Пенсійного Фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає, що такі твердження представника пенсійного органу ґрунтуються на хибному розумінні норм матеріального та процесуального права, та свідчать виключно про правовий нігілізм представника державного органу. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати в частині та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог з вищенаведених підстав. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025р. скасувати в частині: «Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладеною у Листі від 31.10.2024 № 29570-28647/С-02/8-1500/24, у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки при відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 23 жовтня 2024 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.» Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 23 жовтня 2024р. із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2021, 2022 та 2023 роки, з урахуванням вже отриманих сум пенсії. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов О.В. Єщенко