Постанова 4852 № 340/6603/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/6603/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року (головуючий суддя Кармазина Т.М.) в адміністративній справі №340/6603/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 11.10.2024 до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просив: - визнати бездіяльність відповідача щодо нарахування йому пенсії в законному розмірі, як суб`єкта владних повноважень, протиправною; - зобов`язати відповідача здійснити, починаючи з 01.05.2024 року, розрахунок та виплату йому його пенсії за віком в сумі не менш ніж 11437 грн. на місяць, а також, виплатити йому суму недоплаченої пенсії за віком в сумі 136869 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем йому призначена пенсія за віком як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказує, що станом на березень 2024 розмір його пенсії становить 2361,00 грн. Проте, він не погоджується з таким розміром та вказує, що сума його пенсії, як особі яка повинна бути з інвалідністю ІІ групи, повинна бути не меншою 11437 грн., тому вважає, що відповідач не донарахував та недоплатив йому пенсію за віком в сумі 136869 грн. Зазначає, що 28.08.2024 звернувся до відповідача щодо здійснення нарахування йому пенсії у розмірі, визначеному Законом, проте останнім відповіді надано не було. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству України. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року у задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що пенсія ОСОБА_1 виплачується у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому позивачем будь яких розрахунків чи належних обґрунтувань, що пенсійним органом розмір його пенсійної виплати розраховується з порушенням вимог законодавства не наведено та не доведено. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує, що відповідач не надав на вимогу суду письмові докази, а суд не застосував штрафні санкції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 (а.с.12). Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області як одержувач пенсії за віком згідно з Законом Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 05.03.2017. (а.с.34) ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 28.08.2024 про проведення перерахунку його пенсії в трикратному розмірі, який в сумі вищий за мінімальний прожитковий розмір 2361,00 грн. Вказував, що розмір його пенсії повинен становити суму не менше 11437 грн. (а.с.14, 54) Відповідач листом від 13.09.2024 повідомив позивачу, що призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесеним до 2 категорії, регулюється двома законами України. Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається статус особи (статті 11, 14), порядок зменшення пенсійного віку (стаття 55), встановлення до пенсії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю (статті 49, 51). Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регулює порядок обчислення розмірів пенсій (статті 24 - 28, 40) та їх виплати, строки призначення та порядок їх перерахунку. Відтак, розрахунок розміру пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії проводиться на загальних підставах та залежить від тривалості страхового стажу (коефіцієнта стажу), величини заробітної плати (коефіцієнта заробітку), часу виходу на пенсію, права на надбавки та підвищення до пенсії. При цьому, статтею 56 Закону №796 передбачено, що час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується, зокрема, до стажу роботи до 1 січня 1988 року - у потрійному розмірі (у тому числі за списком № 1). Відповідно до статей 49 та 51 Закону №796, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю виплачується, зокрема, особам віднесеним до категорії 2 в розмірі 170,82 грн. Обчислення розміру пенсії проведено з урахуванням страхового стажу 31 рік 16 днів (порахований 31.05.2022), у тому числі 2 місяці - період роботи в зоні відчуження з 08.05.1987 по 08.05.1987, з 10.05.1987 по 26.05.1987 та з 28.05.1987 по 29.05.1987, порахований у пільговому обчисленні (1:3). Коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до статті 25 Закону №1058, становить 0,31000. Заробітна плата з 01.01.1990 по 31.12.1994 та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.01.2017, обчислена відповідно до статті 40 Закону № 1058, становить 5684,23 грн (7994,47 грн х 0,71102, де 7994,47 грн - проіндексована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796); 0,71102 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсійної виплати станом на 01.09.2024 складає 2361,00 грн, де: 1762,11 грн - розмір пенсії за віком (5684,23 грн х 0,31000); 170,82 грн - додаткова пенсія особам з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії; 428,047 грн - державна адресна допомога відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 (до 2361 грн - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2024). Пенсія обчислена та виплачується відповідно до чинного законодавства. Водночас звертали увагу позивача, що статтею 28 Закону №1058 передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80%, заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З огляду на наведене та зважаючи на те, що стаж на підземних роботах за списком № 1 у позивача відсутній, відтак вимоги до головного управління щодо обчислення пенсії в обумовленому у зверненні розмірі (три прожиткових мінімуми для осіб, які втратили працездатність) є необґрунтованими. (а.с.41а) Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування йому пенсії в законному розмірі, а саме починаючи з 01.05.2024 розмір пенсії за віком має бути не менше ніж 11437грн. на місяць, недоплачена пенсія становить 136 869грн. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції з`ясовано, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження або спростування певних обставин справи, що є важливим для правильного розгляду даної справи. Так, позивач просить здійснити перерахунок його пенсії з 01.05.2024 в розмірі 11 437грн на місяць, оскільки вважає, що він має право на значно більший розмір пенсії, ніж той, який він отримує на даний час - 2361грн., позивач зазначає, що він працював за списком №1, пенсія йому призначена як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС (2 категорії). Водночас, матеріали справи не містять копії трудової книжки позивача, що не дає можливості оцінити ці доводи позивача та спростувати або підтвердити вказані позивачем обставини, що він працював на роботах за списком №1, також позивач зазначає, що після призначення пенсії він продовжив працювати. Зокрема, станом на 25.02.2024 страховий стаж позивача складає 31 рік 16 днів (а.с. 36), водночас, станом на дату призначення пенсії (24.01.2017) загальний стаж позивача становив 27 років 3 місяці 29днів (а.с.34). Відповідач зазначає, що позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, є особою з інвалідність з числа учасників ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС, однак, матеріали справи не містять підтверджень, яким чином (з посиланням на норми права) враховані дані обставини при розрахунку пенсії позивачу. Водночас, не дотримання позивачем Порядку подання та оформлення документів для призначення/перерахунку пенсії не є підставою для призначення пенсії в меншому розмірі ніж розмір, на яку особа має право. В розрахунку пенсії станом на 05.03.2017 року відповідачем зазначений стаж позивача за Списком №1 2 місяці. Також матеріали справи не містять розрахунки пенсії позивача станом на день призначення пенсії позивачу (починаючи з 05.03.2017 в розмірі 1141,70грн до серпня 2024 в розмірі 2361грн). На підставі вказаного ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 року витребувано у учасників справи докази та пояснення у справі, а саме: - копію трудової книжки позивача, - розрахунки пенсії позивача станом, починаючи з дня призначення пенсії (з 05.03.2017) до серпня 2024. Зобов`язано позивача та відповідача зазначити: - період роботи позивача за Списком №1, посада та підприємство на якому здійснювалася така робота; - чи враховано при перерахунку пенсії позивача (станом на 25.02.2024), що страховий стаж позивача збільшився та складає 31 рік 16 днів (надати докази); - яка норма Закону врахована відповідачем при призначенні пенсії позивачу як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС; - яка норма Закону врахована відповідачем при призначенні пенсії позивачу як особі, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії; - яким документом підтверджується, що позивач є особою з інвалідність з числа учасників ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС (надати доказ)? На виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 03.07.2025 року відповідачем надано клопотання про долучення доказів та зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05.03.2017 року отримує пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058. Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. В матеріалах пенсійної справи відсутні дані про інвалідність позивача з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно довідки від 18.02.2000 №51/1/2287 ОСОБА_1 у складі в/ч № НОМЕР_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 06.05.1987 по 14.07.1987. Призначення пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесеним 2 категорії регулюється двома Законами України. Відповідно до Закону № 796 визначається статус особи (ст. 11, 14), порядок зменшення пенсійного віку (ст.55), пільги щодо обчислення стажу роботи/служби (ст.56), встановлення до пенсії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю (ст. 49, 51). Закон №1058 регулює порядок обчислення пенсій (ст.24-28, 40) та їх виплатим, строки призначення та порядок їх перерахунку. Обчислення розміру пенсії станом на 25.02.2024 проведено (враховано) виходячи із страхового стажу 31 рік 16 днів (в тому числі 2 місяці роботи в зоні відчуження ЧАЕС по Списку№1 в потрійному розмірі, де: 20 днів х 3 розміри), стаж пораховано по 31.05.2022. Коефіцієнт страхового стажу розрахований відповідно до ст.25 Закону №1058, становить 0,31000. Розмір пенсійної виплати станом на 01.02.2024 склав 2093грн. З 01.03.2024 проведений перерахунок пенсії згідно ч.2 ст.42 Закону №1058 та Постанови КМУ від 23.02.2024. Після перерахунку пенсії з 01.03.2024 розмір пенсії склав 2361грн. З 01.03.2025 проведений перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст. 42 Закону №1058 склав 2361грн. З 01.04.2025 без додаткового звернення заявника проведено перерахунок пенсії відповідно до абз.5 ч.4 ст.42 Закону №1058. Після проведеного перерахунку страховий стаж складає 32 роки 2 місяці 16 днів (в тому числі 20 днів за роботу під час ліквідації аварії на ЧАЕС по Списку №1 в потрійному розмірі) (стаж пораховано по 31.01.2025). Коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до ст. 25 Закону №1058, становить 0,32167. Розмір пенсії з 01.04.2025 становить 2361грн. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058 Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ. За змістом статті 1 Закон №796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Згідно статті 49 Закону №796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним, до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. (ст.51 Закону №796-ХІІ). Відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ (в редакції на час призначення пенсії позивачу), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Статтею 56 Закону №796-ХІІ передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію. Час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України. Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Громадянам, віднесеним до категорій 1, 2, 3 і 4, надається статус ветерана праці за умови наявності у них стажу роботи на 10 років більшого за встановлений пунктом 2 цієї статті (у жінок - 25 років, у чоловіків - 30 років). Відтак, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений спеціальним законом. Законом №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами 1 та 2 статті 42 цього Закону. У зв`язку з набранням чинності Закону №2148-VIII від 03.10.2017, частина 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом 2 цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Стаття 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає визначення мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений. Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом 1 частини 1 цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом 1 цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям". Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами 1-3 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач отримує пенсію з 05.03.2017 із зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону №796-ХІІ, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Матеріалами справи підтверджується, що станом на вересень 2021 пенсія позивача складала 1854грн, станом на березень 2024 року пенсія позивача складає 2361грн. При цьому відповідач зазначає, що з 01.03.2025 проведений перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст. 42 Закону №1058 склав 2361грн. Також відповідач зазначає, що з 01.04.2025 без додаткового звернення заявника проведено перерахунок пенсії відповідно до абз.5 ч.4 ст.42 Закону №1058. Після проведеного перерахунку страховий стаж позивача складає 32 роки 2 місяці 16 днів (в тому числі 20 днів за роботу під час ліквідації аварії на ЧАЕС по Списку №1 в потрійному розмірі) (стаж пораховано по 31.01.2025). Коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до ст. 25 Закону №1058, становить 0,32167. Розмір пенсії з 01.04.2025 становить 2361грн. Отже, матеріалами справи підтверджується, що при здійсненні перерахунку пенсії позивача розмір його пенсії залишався незмінним з 01.03.2024 (2361 грн). На думку колегії суддів апеляційної інстанції такі дії відповідача є протиправними. При цьому, позивач зазначає, що він був призваний як військовозобов`язаний ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлений на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де виконував, в статусі мобілізованого свої службові обов`язки в період з 06.05.1987 по 14.07.1987 року при дезактивації 3-го енергоблоку. Також позивач зазначає, що він отримав дозу випромінювання 9,957 РАД, що прирівнюється до значної дози випромінювання, тому він отримав статус постраждалого від ядерного випромінювання. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи містять докази, якими підтверджується, що позивач отримав дозу випромінювання 9,957 РАД (а.с. 9, 11). Водночас, матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача групи інвалідності. Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги постанову Верховного Суду від 25.06.2024 року у справі №300/3435/21 (провадження № К/990/35839/23). Так, Конституція України - це Основний Закон України, що закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад. Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. У свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж органом державної влади чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними. Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб. Конституція України проголошує, що конституційні права і свободи, зокрема право людини на життя, гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2 статті 22), що забороняється внесення будь-яких змін до Конституції України, якщо вони передбачають скасування прав і свобод людини і громадянина (ч.1 статті 157). Не допускається також звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в разі прийняття нових або внесення змін до чинних законів (ч.3 статті 22). За своїм змістом положення частини 2 статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, а з другого - утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод. Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема, відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ч.1 ст.58 Конституції України). Захист фундаментальних прав і свобод конкретних людей, які зазнали негативного впливу з боку держави не має бути ілюзорним. Згідно із статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів, що в свою чергу вимагає належного правового регулювання відповідних правовідносин. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на юридичну позицію, викладену Конституційним Судом України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018, у пункті 3 якого він указав, що виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України Конституційний Суд України зазначає, що обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Конституційний Суд України підкреслює, що необхідність збереження генофонду Українського народу викликана, перш за все, незадовільною екологічною ситуацією, спричиненою, зокрема, Чорнобильською катастрофою, наслідком якої стало погіршення стану здоров`я населення, демографічний занепад, зростання смертності потерпілого від Чорнобильської катастрофи населення, захворюваності дітей, підвищення рівня інвалідизації населення. Вкрай серйозними наслідками, породженими цією катастрофою, є також проблеми соціально-психологічного характеру у постраждалих від Чорнобильської катастрофи громадян. Отже, виконання державою обов`язку щодо збереження генофонду Українського народу потребує належного обсягу державних видатків, зокрема у сферу охорони здоров`я, соціального забезпечення та їх ефективного використання; підтримання у належному стані санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення ефективних заходів щодо попередження захворювань, зниження ризиків для здоров`я людини, що пов`язані з радіоактивним забрудненням значної території та негативним впливом цього фактора на довкілля та громадян. Тож, виходячи зі змісту статті 16 Основного Закону України обов`язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018). Також Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до статті 16 Конституції Українизабезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави" (пункт 4 мотивувальної частини). У рішенні у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що Закон №796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Конституційний Суд України неодноразово констатував, що Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (абз. 11, 14 п. 5 мотивувальної частини). Відтак, скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону Українищодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки ці норми Конституції України зобов`язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв`язання проблем, пов`язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796-ХІІ, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб. При цьому, у пункті 6 рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України вказав на те, що рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону № 796-ХІІ, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту. Отже, на час призначення позивачу пенсії (05.03.2017) діяла редакція пункту 2 статі 56 Закону № 796-ХІІ, згідно із якою право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. У подальшому Законом № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Отже правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось і у зв`язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною 2 статі 27 Закону № 1058-IV. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на конституційному принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними, зокрема у рішенні від 12.02.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України підтримав раніше сформовану ним юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Окрім того, у рішенні від 26.01.2011 № 1-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, положення частини 1 статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз.2 п.5 мотивувальної частини). До того ж, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього законучи іншого нормативно-правового акта. У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд Українитакож зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній". Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною 2 статі 27 Закону № 1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло). Держава гарантувала учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту. Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XIIїї розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, визнана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) та ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію. Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини 2 статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим. У постанові Верховного Суду від 25.06.2024 року у справі №300/3435/21 (провадження № К/990/35839/23) судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала наступні правові висновки: 1). Держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту. 2). До осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини 2 статі 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим. Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статі 56 Закону № 796-XII. Матеріалами справи підтверджується, що позивач має трудовий стаж понад 32 роки, пенсія позивачу призначена з 05.03.2017, однак відповідач при перерахунку пенсії позивача не застосував всі гарантії та компенсації, що передбачені державою відносно осіб, що мають статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС та визначені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-ХІІ. Зокрема, у позивача наявне право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону 796-XII. Вказане дає підстави для часткового задоволення позовних вимог. Водночас, право громадян, віднесених до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку на пенсію в повному розмірі не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Так позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 11.10.2024. При цьому просить задовольнити позовні вимоги, починаючи з 01.05.2024. На думку колегії суддів апеляційної інстанції в силу ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до адміністративного суду не порушено. Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для повного задоволення позовних вимог позивача. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що сума доплати до пенсії за понаднормовий стаж позивачу не нараховувалась, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити певні дії починаючи з 01.05.2024. В силу ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що для ефективного захисту прав позивача наявні підстави для виходу за межі позовних вимог. Згідно з пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статуc і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадяни, віднесені до категорії 2 "чорнобильців", мають право на певні пільги та компенсації. Зокрема, це стосується осіб, які брали участь у роботах із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках, а також евакуйованих та жителів зон обов`язкового відселення. Згідно довідки від 18.02.2000 №51/1/2287 ОСОБА_1 у складі в/ч № НОМЕР_2 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 06.05.1987 по 14.07.1987. Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Вищезазначене є мотивом для часткового врахування судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування та часткового задоволення позову. Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 01.05.2024 щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідному розмірі, зокрема із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.05.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідному розмірі, зокрема, в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, з урахуванням проведених платежів. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 21.08.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова