Ухвала КЦС ВС № 754/1282/25

УХВАЛА 20 серпня 2025 року м. Київ справа № 754/1282/25 провадження № 61-10696зно25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., розглянув заявлений ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Фаловській Ірині Миколаївні у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2025 року ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі - ТОВ «Київські енергетичні послуги»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 9 020,28 грн, сплачені ним за незаконні вимоги ТОВ «Київські енергетичні послуги», та моральну шкоду - 9 020,28 грн, що разом становить 18 040,56 грн; зобов`язати відповідача перерахувати йому грошові кошти в розмірі 18 040,56 грн поштовим переказом на його адресу. Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 28 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Київські енергетичні послуги» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за послуги відновлення постачання електроенергії в розмірі 2 917,96 грн. Стягнув з ТОВ «Київські енергетичні послуги» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. Решту позовних вимог залишив без задоволення. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ТОВ «Київські енергетичні послуги» оскаржили його в апеляційному порядку. Київський апеляційний суд постановою від 25 червня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «Київські енергетичні послуги» залишив без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року залишив без змін. Не погодившись з рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року та постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку. Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у вказаній вище справі на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-8277ск25). Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Київські енергетичні послуги» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у вказаній вище справі на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України (провадження № 61-9868ск25). 16 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв`язку подав до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Верховного Суду від 04 серпня 2025 року. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18 серпня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М. Судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Сердюк В. В. У заяві про перегляд судового рішення у розділі «по суті заяви» ОСОБА_1 заявляє відвід судді Верховного Суду Фаловській І. М., мотивуючи його тим, що він указаному судді не довіряє і це його право, передбачене статтею 21 Конституції України, яке вище за рангом виконання, ніж усі статті ЦПК України, і що є конституційним принципом верховенства права. ОСОБА_1 у заяві вказує, що буде злочином, якщо знову цей же суддя буде розглядати і вирішувати заяву. Вважає, що суддя Фаловська І. М. постановляє незаконну ухвалу, оскільки вона постановлена не по суті, а суть, що викладена у касаційній скарзі, є незмінною. Зазначає, що суддя Верховного Суду Фаловська І. М. порушила його права та свій конституційний обов`язок. Заявлений відвід ОСОБА_1. судді Верховного Суду Фаловській І. М., є необґрунтованим з таких підстав. Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Згідно з частинами першою-третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України). У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Відповідно до статті 6 Конвенції кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом. Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. Так, суд враховує правовий висновок ЄСПЛ, викладений в рішеннях у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (заява № 33958/96), «Білуха проти України» (заява № 33949/02), відповідно до якого безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише вимогу про відведення судді без підтверджених належними і допустимими доказами обставин такого відводу. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Заявлений відвід ОСОБА_1 не містить вказівок на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді Верховного Суду Фаловської І. М. у розгляді цієї справи, відповідно до статей 36, 37 ЦПК України, отже, заявлений відвід є необґрунтованим. Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Верховного Суду Фаловській І. М., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 37, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Заявлений ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Фаловській Ірині Миколаївні визнати необґрунтованим. Заявлений ОСОБА_1 відвід судді Верховного Суду Фаловській Ірині Миколаївні передати для вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк