Постанова 4822 № 715/2687/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2025 року м. Чернівці справа № 715/2687/23 провадження 22-ц/822/203/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. секретаря Тодоряка Г.Д. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк» третя особа, яка заявляє самостійні вимога щодо предмету спору, ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія», приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлова Наталія Володимирівна, ОСОБА_2 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк», в інтересах якого діє адвокат Матвійчук Михайло Зенонович, на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2024 року, головуючий у першій інстанції Цуренко В.А. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, державної реєстрації права власності та запису про державну реєстрацію. Зазначала, що Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту від 29 грудня 2005 року №376. Забезпечено виконання зобов`язання договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченим приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 8130. Вимогу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про усунення порушень зобов`язання за кредитним договором від 14 лютого 2013 року №09202-86/96-2051 отримала 20 березня 2013 року. Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за договором між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 кредиту від 29 грудня 2005 року №376 заборгованість в сумі 32171 доларів США 69 центів, тобто кредитний договір припинився. Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. 24 жовтня 2019 року здійснено реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 . Посилалася на відсутність підстав для здійснення приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. державної реєстрації права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, наявності заборони відчуження майна, порушення вимог щодо оцінки предмета іпотеки, невідповідності повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки вимогам законодавства. Просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49392312 від 28 жовтня 2019 року, запису про право власності №33881841, за якими за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м. ОСОБА_1 у січні 2024 року змінила позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 про витребування майна із чужого володіння. Зазначала, що Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту від 29 грудня 2005 року №376. Забезпечено виконання зобов`язання договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченим приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 8130. Вимогу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про усунення порушень зобов`язання за кредитним договором від 14 лютого 2013 року №09202-86/96-2051 отримала 20 березня 2013 року. Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за договором між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 кредиту від 29 грудня 2005 року №376 заборгованість в сумі 32171 доларів США 69 центів, тобто кредитний договір припинився. Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. 24 жовтня 2019 року здійснено реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 . Вказувала на відсутність договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 про задоволення вимог іпотеко держателя. Пункт 4.3 договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., передбачає вольові дії власника майна, які неможливі без укладення відповідного окремого договору про передачу права власності. Посилалася на чинність арешту нерухомого майна, наявність у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації обтяження спірного майна. Зазначала про не отримання співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень. Також іпотекодержателем не проведено оцінку предмету іпотеки на момент переходу права власності, надано звіт про оцінку предмету іпотеки, який проведений без огляду нерухомого майна. Вважала, що повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам законодавства, містить зазначення суми заборгованості 45905 доларів США 09 центів, що більше суми заборгованості 32171 долар США 69 центів, встановленої рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року. Просила витребувати у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м. Третя особа ОСОБА_2 у січні 2024 року звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про витребування майна із чужого володіння. Зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час шлюбу придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю подружжя. Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено договір кредиту від 29 грудня 2005 року №376. Забезпечено виконання зобов`язання договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченим приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 8130. Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. 24 жовтня 2019 року здійснено реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 . Вказував на відсутність договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 про задоволення вимог іпотеко держателя. Пункт 4.3 договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., передбачає вольові дії власника майна, які неможливі без укладення відповідного окремого договору про передачу права власності. Зазначав про не отримання співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень. Також іпотекодавцем не проведено оцінку предмету іпотеки на момент переходу права власності, надано звіт про оцінку предмету іпотеки, який проведений без огляду нерухомого майна. Просив витребувати у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_2 частки нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м. Також ОСОБА_1 у квітні 2024 року доповнила позовні вимоги, звернулася до суду з позовом (в новій редакції) до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про витребування майна із чужого володіння. Просила визнати незаконним та скасувати висновок Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру про вартість квартири АДРЕСА_1 в сумі 482366 грн. Витребувати у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спільну сумісну власність нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м. Третя особа ОСОБА_1 у квітні 2024 року доповнив позовні вимоги, звернувся до суду з позовом (в новій редакції) до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про витребування майна із чужого володіння. Просив визнати незаконним та скасувати висновок Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру про вартість квартири АДРЕСА_1 в сумі 482366 грн. Витребувати у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_2 нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 02 травня 2024 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» Після чого ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 серпня 2024 року позов третьої особи ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про витребування майна із чужого володіння залишено без розгляду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково з підстав зазначених в мотивувальній частині судового рішення. Визнано незаконною оцінку майна (висновок) товариства з обмеженою відповілальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року (оцінювач ОСОБА_4 ) без номеру, а саме про вартість квартири по АДРЕСА_2 в розмірі 482366 грн. Витребувано у Акіонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,3 кв.м., у тому числі житловою площею 28,9 кв.м. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 травня 2024 року у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк» про закриття провадження у справі відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Матвійчук М.З., в апеляційній скарзі просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2024 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», що є правонаступником Акціонерного твоариства «Укрсоцбанк», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про витребування майна із чужого володіння закрити. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру про вартість квартири АДРЕСА_1 в сумі 482366 грн скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 у цій частині відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Посилається на незаконність ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 жовтня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Сенс Банк» про закриття провадження у справі. Вважає, що провадження щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., Акціонерного твоариства «Укрсоцбанк», Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2 про витребування майна із чужого володіння підлягає закриттю, оскільки є рішення суду, яким спір між тими самими сторонами, з тих самих підстав, про той самий предмет вирішено. Зазначає, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 грудня 2021 року рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020 року у справі №715/2670/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та запису про таку реєстрацію, усунення перешкод у користуванні власністю в частині задоволення позовних вимог скасовано, у позові ОСОБА_1 відмовлено. Вважало, що участь у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. не свідчить про різний суб`єктний вклад сторін у справі. Не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами. Вказує, що згідно із пунктом 4.3 договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., не встановлено домовленості сторін про укладення додаткової окремої угоди про задоволення вимог іпотекодержателя. Пункт 4.3 договору містить застереження, за яким звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця. Повідомлення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки від 11 липня 2019 року № 2247 надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та цінним листом з описом вкладення 13 липня 2019 року, вручено адресату за двома відомими кредитору адресами особисто, про що свідчить підпис працівника відділення поштового зв`язку на повідомленні про вручення. Висновки суду першої інстанції про перехід права власності на спірне майно від первісного іпотекодержателя Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до третьої особи Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та Акціонерного товариства «Сенс Банк» не відповідають дійсності. Рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 10 вересня 2019 року реорганізовано Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-банк» від 12 серпня 2022 року змінено найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». На підставі пункту 1, 2 статуту Акціонерного товариства «Сенс Банк» в редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року №1010, Акціонерне товариство «Сенс Банк» є державним банком та правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства «Альфа-банк» та Акціонерного товариства «Укрсоцбанк». Вважає, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту витребування майна із чужого володіння, визнання незаконним та скасування висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року (оцінювач ОСОБА_4 ) без номеру. Зазначає, що належним способом захисту є скасування рішення державного реєстратора, звіт про оцінку майна не підлягає оскарженню у судовому порядку. ОСОБА_1 не надано доказів на спростування висновку про вартість майна, тобто не доведено порушення її прав. Посилається на зловживання ОСОБА_1 правом та недобросовісність ОСОБА_1 , оскільки заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 лютого 2022 року у справі №715/72/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-банк» про визнання зобов`язання припиненим визнано припиненим зобов`язання за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 кредиту від 29 грудня 2005 року №376, тому звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, спрямованим на повернення права власності на предмет іпотеки, має наслідком отримання ОСОБА_1 вільного від обтяження майна. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В., Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про витребування майна із чужого володіння, дійшов висновку про незаконність оцінки майна (висновок) товариства з обмеженою відповілальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року (оцінювач ОСОБА_4 ) без номеру, дій приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з реєстрації права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 , наявність підстав для захисту права ОСОБА_1 у обраний спосіб визнання незаконною оцінки майна (висновок) товариства з обмеженою відповілальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року (оцінювач ОСОБА_4 ) без номеру, витребування у Акіонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 . На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що витребування майна із чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту, оскільки законодавець визначив, що іпотекодавець може оскаржити саме рішення іпотекодержателя про реєстрацію права власності (правильний спосіб захисту), яке банком не приймалось. Водночас суд першої інстанції вказав, що висновок Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» (оцінювач ОСОБА_4 ) від 17 липня 2019 року без номеру про вартість квартири по АДРЕСА_2 у розмірі 482366 грн виконаний без огляду предмету іпотеки. Протиправним є звернення стягнення на майно громадянина України, оскільки відповідно до інформації, що міститься на сайті https://uk.wikipedia.org/wiki/Альфа-Банк_(Україна) Альфа-Банк» - українська філія російського банку, кінцевими бенефіціарними власниками Акціонерного товариства «Сенс Банк» є виключно громадяни держави агресора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . При цьому судом першої інстанції встановлено, що договір між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., не передбачає умови автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, а містить лише згоду на задоволення вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто шляхом укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який є підставою для реєстрації права власності предмет іпотеки за іпотекодержателем. Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» припинено 03 грудня 2019 року, іпотекодержателем на час реєстрації права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на спірне майно 24 жовтня 2019 року було Акціонерне товариства «Укрсоцбанк», яким направлено повідомлення ОСОБА_1 про необхідність сплати заборгованості. Зі змісту передавального акту від 15 жовтня 2019 року не вбачається, що до Акціонерного товариства «Альфа Банк» перейшло право вимоги за спірним іпотечним договором. Акціонерне товариство «Сенс Банк» є правонаступником Акціонерного товариства «АльфаБанк» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року №1010, відхилив доводи Акціонерного товариства «Сенс Банк» про зміну назви з Акціонерного товариства «АльфаБанк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Також судом першої інстанції встановлено, що повідомлення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки від 11 липня 2019 року № 2247 ОСОБА_1 не отримувала відповідно до роздруківки з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта», за яким відправлення за номером 6040002890805 не зареєстровано в системі. На рекомендованому повідомленні відсутня інформація про прізвище, ім`я та по батькові особи, якій відбувалося вручення повідомлення та відмітка про вручення особисто чи іншій уповноваженій особі. Крім того, судом першої інстанції встановлено направлення поштового відправлення з оголошеною цінністю. Водночас суд першої інстанції вказав, що відповідно до заяви Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козловою Н.В. 09 жовтня 2019 року, повідомлення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки від 11 липня 2019 року № 2247 направлено ОСОБА_1 09 жовтня 2019 року, отримано нею 17 жовтня 2019 року згідно із роздруківкою з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за номером 5801804450433. Повідомлення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки від 11 липня 2019 року № 2247 не відповідає вимогам законодавства, не містить вимогу, визначена сума заборгованості 45905 доларів США 09 центів перевищує суму заборгованості 32171 долар США 69 центів, встановленої рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року. Також суд першої інстанції послався на те, що рішення у справі №715/2670/19 не має преюдиціального значення у цій справі. Разом з тим суд першої інстанції вважав безпідставними вимоги ОСОБА_1 про витребування майна із чужого володіння з підстав наявності зареєстрованої заборони відчуження майна, відмінності прийняття рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав 28 жовтня 2019 року та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 24 жовтня 2019 року, відсутності у державного реєстратора повноваження державної реєстрації. Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 вчинено договір кредиту 29 грудня 2005 року №376. На підставі пункту 1.1, 1.1.2 договору кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 26000 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 11,55 річних з кінцевим терміном повернення до 14 грудня 2020 року. Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається позичальнику на придбання квартири АДРЕСА_1 . Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 30 грудня 2005 року № 376, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., зареєстрований в реєстрі за номером 8130. За змістом пункту 1.1 договору іпотекодавець передала в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» квартиру АДРЕСА_1 . Згідно із пунктом 4.3 договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-які особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодатель надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця. Відповідно до пункту 8.4 договору між Акціонернщ-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М. 30 грудня 2005 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 8130, всі повідомлення сторін цього договору здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів, телеграм чи по факту з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень поштою. Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за договором між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 кредиту від 29 грудня 2005 року №376 заборгованість в сумі 32171 доларів США 69 центів. Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» направлено ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 11 липня 2019 року №2247, яким попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», у разі не сплати боргу за кредитним договором, розмір якого станом на 18 червня 2019 року становив 45909 доларів США 09 центів у тридцяти денний строк та прощення (анулювання) залишку непогашеної заборгованості за кредитом у випадку задоволення вимоги іпотеко держателя. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 22 листопада 2019 року №189894234 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. 24 жовтня 2019 року здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» у порядку позасудового врегулювання звернення стягнення. До матеріалів справи приєднано повідомлення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 11 липня 2019 року №2247 ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яким вимагало сплатити борг за кредитним договором, розмір якого, станом на 18 червня 2019 року складає 45905 доларів США 09 центів. Також боржника в порядку статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що містило вимогу про усунення порушень, надісланих Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_1 , на якому стоїть дата , зазначено прізвище « ОСОБА_9 » у графі отримувач. За висновком Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру про вартість квартири АДРЕСА_1 в сумі 482366 грн. З приєднаного до матеріалів справи рішення єдиного акціонера Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 10 вересня 2019 року №3/2019 припинено Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за спрощеною процедурою реорганізації банків, передбаченою Законом України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків». За змістом рішення єдиного акціонера Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року №5/2019 затверджено передавальний акт (додаток №1). Визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з дати, визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року (з дати затвердження передавального акту цим рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Відповідно до пункту 1, 2 статуту Акціонерного товариства «Сенс Банк» в редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року №1010, Акціонерне товариство «Сенс Банк» є державним банком та правонаступником усіх прав і обов`язків акціонерного товариства Альфа-Банк, усього майна, прав і обов`язків акціонерного товариства Укрсоцбанк на підставі рішення єдиного акціонера акціонерного товариства Укрсоцбанк (рішення від 15 жовтня 2019 року № 5/2019) та рішення загальних зборів акціонерів акціонерного товариства Альфа-Банк (протокол від 15 жовтня 2019 року № 4/2019), якими затверджено передавальний акт та відповідно до яких до акціонерного товариства Альфа-Банк передано все майно, права і обов`язки акціонерного товариства Укрсоцбанк. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до правила, встановленого частиною 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження№ 61-3438сво21) зазначено, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є визнання незаконним та скасування висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру, витребування у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спільну сумісну власність нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 . Обставинами, якими ОСОБА_1 обгрунтовувала позовні вимоги, зазначалося відсутність підстав для здійснення приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Козловою Н.В. державної реєстрації права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя, наявності арешту спірного нерухомого майна, не отримання співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень, не проведення іпотекодержателем оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності, надання звіту про оцінку предмету іпотеки, який проведений без огляду нерухомого майна, не відповідності повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки вимогам законодавства, перехід права власності на спірне майно до третьої особи. Отже, ОСОБА_1 захист порушеного права у спосіб витребування майна з володіння Акціонерного товариства «Сенс Банк» пов`язувалось із державною реєстрацією права власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , відсутністю підстав для звернення стягнення Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки у позасудовому порядку, переходом права власності на квартиру АДРЕСА_1 до третьої особи Акціонерного товариства «Сенс Банк». Не заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариства «Сенс Банк» в апеляційній скарзі на наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. За змістом висновку, зробленого у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16, закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи. Закриття провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без винесення судового рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, наслідком якої є, за загальним правилом, неможливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Ця форма закінчення цивільної справи застосовується у випадку, коли суд помилково відкрив провадження у справі або коли продовження процесу стає явно неможливим або недоцільним. Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить про те, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) вказано, що: «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі». Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип остаточності рішень суду і юридичної визначеності (принцип res judicata). Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») від 28 жовтня 1999 року (п. 61). У будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Тотожними є позови, у яких співпадають суб`єктний склад, предмет і підстава позову. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-79цс15. Позовні вимоги, які вже розглянуті судовим рішенням не відповідають закону, оскільки не можуть повторно вирішуватися судом. Подібний за змістом правовий висновок викладено у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (провадження № 14-402 цс 18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу». Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21). Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру судових рішень постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 грудня 2021 року рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та запису про таку реєстрацію, усунення перешкод у користуванні власністю в частині задоволення позовних вимог скасовано. У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відмовлено. З оглянутої судом першої інстанції справи 715/2670/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та запису про таку реєстрацію, усунення перешкод у користуванні власністю встановлено, що ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ІН 49392312 від 28 жовтня 2019 року, час 19:59:32 та запис про право власності №33881841, за яким Акціонерним товариством «Альфа Банк» зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м; усунути перешкоди у користуванні власністю квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м шляхом вселення та заборони відповідачу та його представникам чинити їй та наймачам перешкоди у користуванні квартирою. Отже предмет позову ОСОБА_1 у справі, яка переглядається, про визнання незаконним та скасування висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру, витребування у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спільну сумісну власність нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 та предмет позову у справі 715/2670/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та запису про таку реєстрацію, усунення перешкод у користуванні власністю не є тотожними. Не можна погодитися з доводами Акціонерного товариства «Сенс Банк» у апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у цій справі та у справі 715/2670/19 з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та запису про таку реєстрацію, усунення перешкод у користуванні власністю прагнула отримати один і той самий результат повернення у власність квартири АДРЕСА_1 . Так, предмет позову ОСОБА_1 у справі, яка переглядається, про визнання незаконним та скасування висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру, витребування у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у спільну сумісну власність нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 та предмет позову у справі 715/2670/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та запису про таку реєстрацію, усунення перешкод у користуванні власністю є різними за своєю правовою природою та змістом. Ураховуючи наведене ухвала Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 травня 2024 року про залишення без задоволення заяви Акціонерного товариства «Сенс Банк» про закриття провадження у справі постановлена з додержанням норм процесуального права. Водночас заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариства «Сенс Банк» в апеляційній скарзі на обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання незаконним та скасування висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року (оцінювач ОСОБА_4 ) без номеру. Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18). Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту. З матеріалів справи вбачається, що підставою виникнення права власності Акціонерного товариства «Альфа Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», на квартиру АДРЕСА_1 є звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. За своєю суттю звернення стягнення на предмет іпотеки є примусовим відчуженням майна без волі власника. Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козловою Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49392312 від 28 жовтня 2019 року, яким за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» зареєстровано право власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 . Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Предмет доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 462/3689/16-ц (провадження № 61-19174св21). Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19). Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18). Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17). Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 дійшов висновку про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо». Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168). Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними; якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)). Можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним. Верховний Суд у постанові від 05 січня 2024 року у справі № 756/3036/20 (провадження № 61-10333св22) вказав, що у спорах про захист прав власності, у випадку доведення незаконності звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем від свого імені, предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. Оскільки у такому спорі між власником і володільцем майна немає договірних відносин, належним та ефективним способом захисту прав позивача є позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, а інші вимоги власника, зокрема про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмету іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на предмет іпотеки є неналежними. Такий підхід застосовується Верховним Судом при вирішенні справ за позовами власників при оспорюванні законності звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору купівлі продажу, укладеному від свого імені іпотекодержателем як продавцем та третьою особою (стаття 38 Закону України «Про іпотеку») (див., зокрема постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 643/13747/18-ц (провадження № 61-1578св22), від 31 травня 2023 року у справі № 592/10415/20 (провадження № 61-7143св22)). Висновки суду першої інстанції про перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 від первісного іпотекодержателя Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до третьої особи Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та Акціонерного товариства «Сенс Банк» є безпідставними. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 37 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. З приєднаного до матеріалів справи рішення єдиного акціонера Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 10 вересня 2019 року №3/2019 припинено Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» за спрощеною процедурою реорганізації банків, передбаченою Законом України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків». Частиною другою та третьою статті 107 ЦК України установлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) зазначила, що при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. За змістом рішення єдиного акціонера Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року №5/2019 затверджено передавальний акт (додаток №1). Визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з дати, визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року (з дати затвердження передавального акту цим рішенням єдиного акціонера Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк». Відповідно до пункту 1, 2 статуту Акціонерного товариства «Сенс Банк» в редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2024 року №1010, Акціонерне товариство «Сенс Банк» є державним банком та правонаступником усіх прав і обов`язків акціонерного товариства Альфа-Банк, усього майна, прав і обов`язків акціонерного товариства Укрсоцбанк на підставі рішення єдиного акціонера акціонерного товариства Укрсоцбанк (рішення від 15 жовтня 2019 року № 5/2019) та рішення загальних зборів акціонерів акціонерного товариства Альфа-Банк (протокол від 15 жовтня 2019 року № 4/2019), якими затверджено передавальний акт та відповідно до яких до акціонерного товариства Альфа-Банк передано все майно, права і обов`язки акціонерного товариства Укрсоцбанк. Отже, на час постановлення рішення приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 49392312 від 28 жовтня 2019 року, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» набуло прав та обов`язків Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті від 15 жовтня 2019 року, зокрема за договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченим приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 8130, оскільки є єдиним правонаступником. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність дій приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з реєстрації права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини п`ятоїстатті 3 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги (частина перша статті 6 Закону «Про іпотеку»). Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону. Частина 1, 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Положеннями частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Більше того, зміни внесені згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VІ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» не змінюють встановлений раніше статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх. Отже, положення Закону України «Про іпотеку» прямо вказують, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно із пунктом 4.3 договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки від 30 грудня 2005 року №376, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М., звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-які особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодатель надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця. Аналіз вищевказаного пункту 4.3 договору свідчить про те, що сторони договору у цьому пункті обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, тобто закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Отже, зазначений вище пункт договору іпотеки містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі №363/2337/19 (провадження №61-6787 сво 21) вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 303/1775/19 (провадження № 61-5688 св 20), із зазначенням висновку про те, що тлумачення пункту договору іпотеки, в якому сторони обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, суд першої інстанції помилково послався на відсутність іпотечного застереження у договорі іпотеки, оскільки тлумачення вищевказаного пункту договору іпотеки необхідно розуміти як іпотечне застереження, яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справа № 199/8324/19 (провадження № 14-212 цс 21). Твердження ОСОБА_1 , що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» єдиною підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, є безпідставним, оскільки відповідно до вказаної статті такою підставою може бути як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, так і відповідне застереження в іпотечному договорі. У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 (провадження № 14-486цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. [ ] Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати в тому числі: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. При цьому, згідно із частинами першою та другою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_1 свідомо та у визначений законодавством спосіб обмежила своє право власності на предмет іпотеки та передбачала ймовірність звернення стягнення на належне їй майно, а тому наявність або відсутність волевиявлення кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки не впливає та не порушує прав іпотекодавця. Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною першої статті 10 Закону визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус. Згідно з частиною першої статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 4 частини першої статті 3 указаного Закону). Згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк. На підставі пункту 57 Порядку для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Перевірка документів на наявність підстав, зокрема для прийняття відповідних рішень, є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації. У наведених правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на [ ] порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Вказаний висновок висловлено постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19). Водночас ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, зазначала, що співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не отримано письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушень, повідомленн про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає вимогам законодавства. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначила, що згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону). Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №

270. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсиланняіпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. Відповідно до пункту 8.4 договору між Акціонернщ-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М. 30 грудня 2005 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 8130, всі повідомлення сторін цього договору здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів, телеграм чи по факту з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень поштою. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свобода договору. Частиною першою статті 627 ЦК України, що визначає свободу договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Системний аналіз пункту 8.4 договору між Акціонернщ-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області Кінащук Н.М. 30 грудня 2005 року, у взаємному зв`язку з положеннями статті 627 ЦК України дає підстави для висновку, що сторони у договорі за взаємною домовленістю встановили порядок надсилання повідомлень за цим договором, зокрема вимоги, передбаченої частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку», та визначили, що таку вимогу слід вважати зробленою належним чином у випадку якщо вона здійснена у письмовій формі та направлена рекомендованих листів, телеграм чи по факту з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень поштою. До матеріалів справи приєднано повідомлення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 11 липня 2019 року №2247 ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, яким вимагало сплатити борг за кредитним договором, розмір якого, станом на 18 червня 2019 року складає 45905 доларів США 09 центів. Також боржника в порядку статей 35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень. У пункті 99 Правил зазначено: рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, … які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу. Оформлення цих поштових операцій визначено у пункті 105 Правил, за яким одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис. У пункті 106 Правил передбачено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище. Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи. Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку. З наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв`язку. Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" або "Судова повістка" на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв`язку). Крім того, відповідно до п.3.1.6.11 Порядку пересилання поштових відправлень в одержанні рекомендованого поштового відправлення одержувач розписується в книзі форма 8 та вказує своє прізвище. Отже, рекомендоване повідомленні про вручення поштового відправлення, адресоване ОСОБА_1 , особистого підпису та прізвища одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало. У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що містило вимогу про усунення порушень, надісланих Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_1 , на якому стоїть дата , зазначено прізвище « ОСОБА_9 » у графі отримувач. Напис про одержання поштового відправлення, в якому зазначене прізвище отримувача, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання грунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано. На підставі частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом частини 3 статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК Українивизначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом із тим, слід ураховувати, що презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання іпотекодавцем ОСОБА_1 в загальному порядку належними та допустимими доказами не спростована. Таким чином, іпотекодержателем Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було дотримано процедуру належного надсилання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. За змістом частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подається довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Отже, Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, визначає лише одну умову, якій має відповідати інформація, викладена у довідці іпотекодержателя про заборгованість, а саме в ній має бути зазначена сума боргу на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Інших вимог щодо оформлення цієї довідки, зокрема щодо наведення детального розрахунку заборгованості, у Порядку не визначено. З надісланих повідомлень на адресу позивачів вбачається, що вони містять стислий зміст порушених зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, що відповідає положенням статті 35 Закону України «Про іпотеку». Водночас повідомлення із зазначенням розміру заборгованості можуть бути визнані як докази (із наданням їм відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки, тощо, при вирішенні яких суд зобов`язаний дати оцінку щодо правильності нарахування такого боргу. Визначений Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» розмір заборгованості у вимозі про усунення порушень основного зобов`язання не встановлює для боржника обов`язку сплати саме такого її розміру та у разі незгоди з ним, боржник вправі захищати свої права, у тому числі у відповідній цивільній справі. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 21 червня 2023 року у справі №715/1572/21. Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі №752/24748/18 вказав, що при здійсненні державної реєстрації безспірність заборгованості не перевіряється. Таке передбачено у разі вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, а не здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Крім того, за змістом частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. ОСОБА_1 зазначала, що повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки містить зазначення суми заборгованості 45905 доларів США 09 центів, що більше суми заборгованості 32171 долар США 69 центів, встановленої рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 серпня 2013 року. Натомість, визначення у повідомленні Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 11 липня 2019 року №2247 ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання заборгованості 45905 доларів США 09 центів не впливає на право іпотекодержателя реалізувати позасудовий спосіб захисту своїх прав. Частиною 5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність або спеціальне майнове право на нього за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 встановлює обов`язок подання довідки іпотекодержателя, що містить відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23) зазначила, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним. Також у постанові від 31 травня 2023 року в справі № 752/24748/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при звернені стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем достатньо надати оцінку вартості іпотечного майна. У разі наявності в іпотекодавця заперечень щодо наданої іпотекодержателем оцінки вартості іпотечного майна, він може доводити невідповідність цієї оцінки реальній (ринковій) вартості майна при вирішенні питання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. За висновком Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру вартість квартири АДРЕСА_1 становить 482366 грн. Отже, Акціонерним товариством «Альфа-Банк» надано державному реєстратору документ про оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, яка була чинною на момент переходу права власності. ОСОБА_1 не посилається на порушення прав і законних інтересів передачею предмета іпотеки у власність іпотекодержателя за ціною, визначеною у висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» про вартість майна від 17 липня 2019 року без номеру. Також слід зазначити, що 03 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування». Згідно з пунктом 10 розділу І цього Закону частину четверту статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. У пунктах 1, 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про визнання дій приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Козлової Н.В. з реєстрації права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 незаконними, наявність підстав для захисту права ОСОБА_1 у обраний спосіб витребування у Акіонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 на порушення норм матеріального права. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2024 року в частині визнання незаконною оцінку майна (висновок) Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» від 17 липня 2019 року (оцінювач ОСОБА_4 ) без номеру, витребування у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 нерухомого майна підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Матвійчук Михайло Зенонович, задовольнити. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2024 року в частині визнання незаконною оцінку майна (висновок) Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» від 17 липня 2019 року (оцінювач ОСОБА_4 ) без номеру, а саме про вартість квартири АДРЕСА_1 в розмірі 482366 грн, витребування у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м скасувати. У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання незаконною оцінку майна (висновок) Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» від 17 липня 2019 року (оцінювач ОСОБА_4 ) без номеру, а саме про вартість квартири АДРЕСА_1 в розмірі 482366 грн, витребування у Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 загальною площею 42,3 кв.м, у тому числі житловою площею 28,9 кв.м відмовити. В решті залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 8845 грн 89 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді М. І. Кулянда О. О. Одинак