Постанова 4854 № 420/8518/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8518/25 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Час і місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії після її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 по справі № 420/32507/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.04.2025, максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 по справі №420/32507/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.04.2025, без обмеження її максимальним розміром. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 після звільнення зі служби відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб призначено та виплачується пенсія. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 по справі № 420/32507/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зобов`язано провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки від 13.09.2024 №ЮО114490 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, з 01.02.2023 на підставі довідки від 13.09.2024 №ЮО114490 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10.03.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії позивача, про що позивача повідомлено листом ГУПФУ від 20.03.2025 №1500-0201- 8/65330. При цьому, як вбачається з перерахунку пенсії з 01.02.2022, перерахована пенсія обчислена з 01.02.2022 та в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищень пенсія нарахована з 01.02.2022 в загальному розмірі 38176,60 гривень. Проте відповідач під час нарахування фактичної виплати перерахованої пенсії безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії розміром, у якому вона була обчислена та виплачувалась до проведення такого перерахунку пенсії. В свою чергу такі дії щодо обмеження відповідачем розміру пенсії позивача з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.04.2025 не відповідають нормам Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, що підтверджується наступним. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року адміністративний ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді обмеження ОСОБА_1 пенсії після її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 по справі № 420/32507/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.03.2025 року та з 01.04.2025 року, максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року, з 01.03.2024 року, з 01.03.2025 року та з 01.04.2025 року, без обмеження її максимальним розміром. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції помилково ототожнює поняття «обмеження пенсії» відповідно до норм Закону №3668-VI та застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ №1. Так, обмеження розміру пенсій здійснюється у розмірі не більше 10 прожиткових мінімумів і має постійний характер, в той час як виплата пенсій із застосуванням коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, має тимчасовий характер на період дії воєнного стану, а нарахування здійснюється без обмеження максимальним розміром. Оскільки розмір пенсії позивача не перевищує максимальний розмір, обмеження відповідно до Постанови №1, по пенсійній справі відсутні. Також, апелянт посилається на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» розроблена та затверджена Урядом на виконання своїх конституційних повноважень з нарахування (перерахунку)пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат та є обов`язковою для виконання органами ПФУ. Використання коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів, вжито для забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави шляхом справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами із забезпеченням збалансованості бюджету. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262, перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області. Рішенням Одеського окружного адміністративного від 17.01.2025 року у справі №420/32507/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2022 року на підставі довідки від 13.09.2024 року №ЮО114490 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року, з 01.02.2023 року на підставі довідки від 13.09.2024 року №ЮО114490 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання вищезазначеного рішення 10.03.2025 року ГУПФ України в Одеській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 року розмір пенсії складає 38176,6 грн., пенсія обмежена до виплати максимальним розміром 27201,05 грн.(а.с.15). В матеріалах справи наявні копії перерахунків пенсії позивача, підстава рішення суду (без зазначення номерів справи): - від 10.03.2025 року - з 01.02.2023 року розмір пенсії складає 51259,05 грн, пенсія обмежена до виплати максимальним розміром 31210,48 грн.(а.с.16); - від 18.03.2025 року - з 01.03.2024 року розмір пенсії складає 53308,25 грн., пенсія обмежена до виплати максимальним розміром 31210,48 грн. (а.с.17); - від 18.03.2025 року - з 01.03.2025 року розмір пенсії складає 55183,25 грн., пенсія обмежена до виплати максимальним розміром 26834,54 грн. (а.с.18); - від 10.03.2025 року з 01.04.2025 року розмір пенсії складає 55183,25 грн., пенсія обмежена до виплати максимальним розміром 26834,54 грн. (а.с.19). 16.03.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, у якому просив, зокрема, повідомити про проведення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 року у справі № 420/32507/24 та відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження перерахунку пенсії, а також проведення виплати різниці в пенсії за минулий час по день проведення перерахунку (а.с.31), на що отримано лист-відповідь ГУПФ України в Одеській області від 20.03.2025 року у якій зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 № 420/32507/24 ОСОБА_1 10.03.2025 проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з 01.04.2025 становить 26834,54 грн.Покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України(а.с.14). Не погоджуючись із обмеженням пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, враховуючи, що положення законодавчих актів про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016. Суд звернув увагу, що положення статті 2 Закону №3668-VІ, якими відповідач обґрунтовує правомірність його дій, є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016. Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011р., який набрав чинності 01.10.2011р. (далі - Закон №3668-VI). Так, відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Разом з цим, Законом №3668-VI також у статті 43 Закону №2262-XII, зокрема, частину п`яту викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Законом України від 24.12.2015р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2016р.) у Законі №2262-XII частину п`яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення другого речення частини п`ятої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-XII зі змінами у взаємозв`язку з пунктом 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII. У рішенні від 20.12.2016р. №7-рп/2016 Конституційним Судом України зазначено, що відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» від 12 квітня 2016 року №1080-VIII статтю 43 Закону №2262 після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв`язку з чим частина п`ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті, що не перешкоджає проведенню її перевірки на відповідність Конституції України (конституційність). Так, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі №2262-ХІІ. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII внесені зміни до Закону №2262-ХІІ та у ч.7 ст.43 слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Проте, на момент набрання чинності Закону №1774-VIII, а саме станом на 01.01.2017р., ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, до якої вносилися вказані зміни, була визнана 20.12.2016р. Конституційним Судом України неконституційною, а тому повністю втратила чинність, отже зазначені зміни не можуть створювати будь-яких правових наслідків. Набуття чинності з 1 січня 2017 року Законом №1774-VIII не викликає автоматичного відновлення дії ч.7 ст.43 Закону №2262-XII. Отже, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ є такими, що втратили чинність. Це означає, що стаття 43 Закону не передбачає положень про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. В свою чергу, будь-яких змін до Закону №2262-ХІІ щодо обмеження виплати пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Закон, законодавцем внесено не було. Колегія суддів наголошує, що питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21). Верховний Суд виходив з того, що норма ст.2 Закону №3668-VI в частині обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, є абсолютно тотожною нормі ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, яка вже визнана такою, що суперечить Конституції України (рішення КСУ від 20.12.2016р. №7-рп/2016) та, відповідно, не підлягає застосуванню. Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016, а саме з 20.12.2016р. по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося. Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб. На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у відповідній частині та погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром згідно ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є протиправними. Що ж до посилань апелянта на наявність підстав для застосування до пенсії з 01.01.2025р. коефіцієнтів пониження, передбачених постановою КМУ від 03.01.2025р. №1, то колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Тобто, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України. Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. №4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, але не виключно, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1. Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ. Закон №4059-ІХ та Постанова №1 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальну гарантію гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ. Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4059-ІХ. У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України. Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України. Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону №4059-ІХ та Постанови №

1. Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015р. за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону. З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний був виплачувати позивачу за спірні періоди пенсію без обмеження її максимальним розміром, тобто без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1. Інші доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»- «г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Повний текст постанови складено та підписано 19 серпня 2025 року . Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова