Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/945/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/945/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року (суддя Черниш О.А.) в справі № 340/945/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 21.12.2024 року перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши для обчислення пенсії заробітну плату, визначену за весь період страхового стажу відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки), та виплатити заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком. Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати додаткове рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про стягнення зі сторони відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 20 565,00 грн. Зазначає, що позивачем в повному обсязі доведено як факт понесення витрат на професійну правничу допомогу, так і співмірність вартості виконаних адвокатом робіт, що дозволяє суду в повному обсязі встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг. Суд першої інстанції повинен був оцінити критерій розумності та необхідності витрат на професійну правничу допомогу, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, проте надані стороною позивача докази судом першої інстанції свідомо проігноровано. Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу, то виходячи з критеріїв та обставин справи, заява про відшкодування судових витрат у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції підлягає задоволенню у повному обсязі. Звертає увагу, що подані ГУ ПФУ в Кіровоградській області заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не містять жодних аргументованих доводів щодо неспівмірності та завищеного розміру заявлених витрат. Зменшуючи заявлену суму витрат на оплату послуг адвоката, суд першої інстанції фактично втрутився у договірні відносини адвокатського об`єднання та клієнта, оскільки самостійно вирішив загальну вартість наданих послуг. Зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу незаконно обґрунтоване тим, що дана справа є справою незначної складності та розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області просить скасувати додаткове рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Позовні вимоги, що є предметом розгляду даної справи є типовими, тому розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з категорією даної справи Зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просить відмовити у її задоволенні. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, відповідно до якої додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд доходить висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені з наступних підстав. Судом першої інстанції досліджено подані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу: договір про надання професійної правничої допомоги від 25.01.2025 року, укладений між АО "Науменко, Боруш і партнери" та Медведенко О.Г., акт №1 від 17.02.2025 року про приймання професійної правничої допомоги на суму 8645 грн., акт №2 від 15.04.2025 року про приймання професійної правничої допомоги на суму 11920 грн., квитанції до платіжних інструкцій про перерахування ОСОБА_1 на рахунок АО "Науменко, Боруш і партнери" коштів в сумі 8645 грн. та 11920 грн. До акту №1 від 17.02.2025 року включені такі роботи (послуги) адвоката та їх вартість: консультація усна - 800 грн., складання адвокатського запиту до ГУ ПФУ в Кіровоградській області - 1600 грн., складання позовної заяви немайнового характеру - 6000 грн., відправка процесуального документу до суду засобами "Електронного суду" - 80 грн., відправка письмової кореспонденції поштою - 80 грн. (+ 85 грн. послуги АТ "Укрпошта", чек №153 від 28.01.2025). До акту №2 від 15.04.2025 року включені такі роботи (послуги) адвоката та їх вартість: складання клопотання про залучення співвідповідача - 2800 грн., складання заяви про зміну предмета позову - 4000 грн., складання відповіді на відзив ГУ ПФУ в Кіровоградській області - 2400 грн., складання відповіді на відзив ГУ ПФУ в Донецькій області - 2400 грн., відправка процесуальних документів до суду засобами "Електронного суду" - 320 грн. Суд першої інстанції зазначив, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Судом першої інстанції враховано, що вказана адміністративна справа є справою незначної складності, яка розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні). Судова практика у справах цієї категорії є сформованою, а підготовка позовної заяви не потребувала виконання складних робіт. Подання позивачем відповідей на відзиви у справах такої категорії не передбачено. Підготовка та подання інших заяв і клопотань не вимагала значних зусиль та часу від адвоката. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вважав, що клопотання відповідачів про зменшення витрат на правничу допомоги адвоката слід задовольнити та виходячи із критерію розумної необхідності таких витрат, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, компенсувати позивачці витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. При цьому суд першої інстанції вважав, що судові витрати слід стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів, бездіяльність яких суд у цій справі визнав протиправною, по 2000 грн. з кожного. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги в межах цієї справи підтверджено документально, а саме: договором про надання професійної правничої допомоги, укладеним 25 січня 2025 року між адвокатським об`єднанням «Науменко, Боруш і партнери» та Медведенко О.Г.; актом №1 від 17 лютого 2025 року про приймання професійної правничої допомоги на суму 8645 грн; актом №2 від 15 квітня 2025 року про приймання професійної правничої допомоги на суму 11920 грн; квитанцією до платіжних інструкцій про перерахування ОСОБА_1 на рахунок АО «Науменко, Боруш і партнери» коштів в сумі 8645 грн та 11920 грн. Відповідно до акту №1 від 17 лютого 2025 року про приймання професійної правничої допомоги, яким підтверджено надання позивачу професійної правничої допомоги, вартістю 8 645,00 грн адвокатом надано Медведенко О.Г. наступні послуги: консультація усна - 800,00 грн, складання адвокатського запиту до ГУ ПФУ в Кіровоградській області - 1600,00 грн, складання позовної заяви немайнового характеру - 6000,00 грн, відправка процесуального документу до суду засобами «Електронного суду» - 80,00 грн, відправка письмової кореспонденції поштою - 80 грн. (+ 85 грн. послуги АТ «Укрпошта», чек №153 від 28 січня 2025 року). Відповідно до акту №2 від 15 квітня 2025 року про приймання професійної правничої допомоги, яким підтверджено надання позивачу професійної правничої допомоги, вартістю 11920,00 грн адвокатом надано Медведенко О.Г. наступні послуги: складання клопотання про залучення співвідповідача - 2800,00 грн, складання заяви про зміну предмета позову - 4000,00 грн, складання відповіді на відзив ГУ ПФУ в Кіровоградській області - 2400,00 грн, складання відповіді на відзив ГУ ПФУ в Донецькій області - 2400,00 грн, відправка процесуальних документів до суду засобами «Електронного суду» - 320,00 грн.? ? Як зазначено вище, судом першої інстанції стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів на користь позивача по 2000,00 грн. Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС). За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Частиною п`ятою статті 134 КАС України встановлено вимоги до визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, який має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, та доходить до висновку, що стягнутий на користь позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу (4000,00 грн) є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відтак, стягнута судом першої інстанції сума правничої допомогу є розумною і необхідною, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача. Доводи апелянтів суд відхиляє, позаяк судом першої інстанції при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка має бути відшкодована позивачу, враховані відповідні критерії, зазначені відповідачами обставини та зменшено розмір витрат, про стягнення яких просив позивач, при цьому судом першої інстанції враховано як критерій співмірності витрат на правничу допомогу із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача, так й такий критерій, як фактичність та неминучість (необхідність) понесених витрат на професійну правничу допомогу. Судом відхиляються доводи позивача щодо неможливості втручання суду у правовідносини, що виникли між клієнтом та адвокатом стосовно визначення розміру гонорару, позаяк суд першої інстанції не вказував на власне завищення гонорару адвоката, а тільки вказав на неспівмірність заявлених до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування додаткового рішення. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року в справі № 340/945/25 залишити без задоволення. Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року в справі № 340/945/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 20 серпня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 серпня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов