Постанова 4851 № 520/6486/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 р. Справа № 520/6486/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.05.25 по справі № 520/6486/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 07.02.2025 №11/д, оформлене у формі витягу із протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, складене за фактом розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2024; - зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що з січня 2020 року позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.06.2024р. у справі №641/728/24 встановлено факт проживання однією сім`єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з січня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті ОСОБА_4 ). Позивачка зазначала, що після початку воєнного вторгнення РФ на територію України, 24.02.2022р. ОСОБА_4 було мобілізовано і згодом направлено для проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . 26.09.2022 р. надійшло сповіщення про смерть ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 25.10.2024 р. позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_4 , однак за наслідками розгляду цієї заяви за належністю відповідачем згідно оскаржуваного рішення документи позивачки було направлено на доопрацювання, тобто фактично відмовлено у виплаті спірної допомоги. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 07.02.2025р. №11/д, оформлене у формі витягу із протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, складене за фактом розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2024. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду, що викладені в цьому рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме на застосуванні до правовідносин, що виникли у 2022 році, редакції закону, яка набрала чинності лише наприкінці 2023 року. На момент загибелі військовослужбовця позивач не належала до кола осіб, визначених законом для отримання ОГД, оскільки не перебувала у зареєстрованому шлюбі та не довела статус утриманця. Позивач скористалася своїм правом та надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що громадянин ОСОБА_4 був мобілізований в зв`язку з уведенням в Україні воєнного стану 24.02.2022р. та оголошенням мобілізації і був направлений для проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , де проходив службу на посаді командира 3 механізованого відділення - командир машини 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - молодший сержант. Як вказують матеріали справи, ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при захисті Батьківщини, про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 , копія довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 12/666 від 09.11.2023р. Суд зауважує, що наведені вище обставини за змістом оскаржуваного рішення не є спірними. Також судом встановлено, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №202 від 27.03.2023р., вказано, що право на одноразову грошову допомогу відповідно п.2 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 має мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , а також наказано виплатити ОСОБА_2 частину зазначеної допомоги в сумі 1 000 000 грн., залишок невиплаченої суми одноразової грошової допомоги 4/5 від призначеної суми виплачувати щомісячно частками впродовж 40 наступних місяців. 25.10.2024 ОСОБА_1 , звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 05.08.2024р. про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) молодшого сержанта командира 3 механізованого відділення - командира машини 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 біля населеного пункту Кучерівка Куп`янського району Харківської області при захисті Батьківщини, під час виконання бойових завдань. При цьому ОСОБА_1 вказувала на те, що проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, як жінка та чоловік, без реєстрації шлюбу, на підтвердження чого надала рішення суду цивільної юрисдикції про встановлення факту спільного проживання. За наслідками розгляду зазначеної заяви документи позивачки для призначення одноразової грошової допомоги відповідачем було повернуто на доопрацювання, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.02.2025р. № 11/д. Підставами такого повернення було зазначено, що відповідно до наданих документів заявниця не відноситься до одного з подружжя. Також судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.06.2024р. у справі №641/728/24 встановлено факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з січня 2020 року по 22 вересня 2022 року. Як свідчать відомості ЄДРСР вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Міністерства оборони України від 07.02.2025р. №11/д, оформлене у формі витягу із протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, складене за фактом розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.10.2024. У зв`язку з чим, зобов`язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду, що викладені в цьому рішенні. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII, в редакції, чинній станом на час виконання спірних правовідносин), здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Статтею 41 Закону України № 2232-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби. Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Відповідно до ст. 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця та на час виникнення спірних правовідносин), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Абзацами 1-4 п. 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000.00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975). Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пунктом 10 Порядку № 975 передбачено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: - заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; - витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста зі списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); - витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. До заяви додаються копії: - документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; - свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; - свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); - свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); - документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); - свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); - рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); - рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання. У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду. Правовими положеннями частини 1 статті 1 СК України даний Кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа (частини 1-3 статті 3 Сімейного кодексу України). Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Тобто, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. Тобто, відповідно до норм чинного законодавства, сім`ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника). Таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, повинна довести: а) факт проживання з загиблим; б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків. Судовим розглядом встановлено, що факт спільного проживання позивачки з загиблим військовослужбовцем ОСОБА_4 однією сім`єю з січня 2020 по 22 вересня 2022 року, встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.06.2024 у справі № 641/728/24. В цьому рішенні судом загальної юрисдикції було встановлено, що позивачка та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю з січня 2020 по день його смерті та вели спільний побут (а.с.22 зворот). Таким чином, судовим рішенням від 26.06.2024 у справі № 641/728/24 підтверджується факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України). Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що у даному випадку: а) ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_4 проживали разом; б) ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_4 вели спільний побут та мали взаємні права та обов`язки. Обидва зазначені факти відповідачем під сумнів не ставляться та не спростовані належними доказами, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 виконуючи службові обов`язки, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, у період з січня 2020 по день його смерті та вели спільний побут, а тому позивачка відноситься до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №826/9171/16, від 06.07.2022 по справі №240/5809/18, від 18.05.2023 у справі №382/277/17, від 05.02.2025 у справі №120/17960/23. У постанові від 20.04.2020 у справі № 357/13948/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім`єю був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім`ї особи, яка загинула виконуючи бойове завдання, вірна військовій присязі, і має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України №2011-XII. Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №11/д від 07.02.2025 є протиправним, у зв`язку із чим підлягає скасуванню. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, МО України не надавалась оцінка всіх наданих позивачкою документів, а лише зазначено про відсутність встановлення факту перебування позивачки на утримані загиблого військовослужбовця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, належним способом захисту прав ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, є зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду, що викладені в цьому рішенні. Таким чином, суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 по справі № 520/6486/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк В.А. Калиновський