Постанова Львівський апеляційний суд № 454/4164/23

Справа № 454/4164/23 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А. Провадження № 22-ц/811/3882/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Підлужного В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року,- ВСТАНОВИВ: у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання протиправними дій та зобов`язання провести перерахунок, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 , який успадкував після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла в березні 2017 року. 11 квітня 2023 року працівники Червоноградського відділення Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» замінили старий лічильник на новий та повідомили, що виявили відсутність на лічильнику пломби. В цей же день працівниками відповідача було складено акт про порушення №LV 004057, згідно з яким виявлено несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу. 19 травня 2023 року центральною комісією по розгляду актів про порушення відповідно до вимог КГС було прийнято рішення щодо задоволення акту про порушення №LV 004057 та надіслано позивачу рахунок на оплату в розмірі 9 320,96 грн. Вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки саме з вини відповідача ще з 2014 року лічильник газу не був опломбований. Вказує, що жодних дій, зокрема несанкціонованого втручання в роботу лічильника, не вчиняв, звертався зі скаргами до НКРЕКП, за результатами розгляду яких встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для здійснення донарахувань необлікованого об`єму газу. Крім того, 18 квітня 2023 року на підставі проведеної експертизи лічильника встановлено, що втручань в роботу ЗВТ не виявлено, а лічильник газу визнано непридатним для подальшого використання, про що видано відповідну довідку. Вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що призвели до моральних страждань та переживань, у зв`язку з чим йому завдана моральна шкода, відшкодування якої передбачено Законом України «Про захист прав споживачів». З навдених підстав просить: визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» щодо проведення донарахування абоненту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в т.ч. як спадкоємцю ОСОБА_2 , за абонентським рахунком № НОМЕР_1 не облікованого об`єму природного газу в сумі 9320, 96грн., як донарахування за несанкціоване втручання в роботу побутового газового лічильника на підставі акту про порушення № 004057 від 11.04.2023 року. зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» провести перерахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за абонентським рахунком № НОМЕР_1 розмір платежів за спожитий природний газ шляхом виключення донарахувань за не облікований об`єм природного газу в сумі 9320, 96грн як донарахування за несанкціоване втручання в роботу побутового газового лічильника. стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в користь позивача 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в користь ОСОБА_1 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в зв`язку із розглядом справи в сумі 5000 гривень. Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Апелянт ОСОБА_1 та АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» в апеляційних скаргах посилаються на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що незаконні дії відповідача призвели до порушення його нормального способу життя, моральних переживань та страждань, оскільки його безпідставно звинуватили в втручанні в роботу лічильника газу, у зв`язку з чим він був змушений оскаржувати дії відповідача як в НКРЕКП, так і в судовому порядку, що потребувало значного часу, негативно впливало на його на душевний стан, порушило його нормальний звичний спосіб життя. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, що в даному випадку є підставою для її відшкодування. З наведених підстав просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди змінити та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі. В решті рішення суду залишити без змін. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» посилається на те, що 23 листопада 2023 року відповідачем скасовано акт про порушення та проведено перерахунок необлікованого об`єму природного газу шляхом виключення донарахування, а відтак позивачу не могло бути заподіяно моральної шкоди. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме позивач є власником будинковолодіння, що виключає можливість стягнення моральної шкоди на його користь. Більше того, позивач визнає наявність договірних відносин саме між його матір`ю та АТ «Львівгаз». Судом не з`ясовано, а позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами заподіяння йому моральних страждань та переживань в розумінні статті 23 ЦК України. Стверджує, що договір про надання професійної правничої допомоги від 15 червня 2023 року не підписаний ОСОБА_1 , а відтак вважається неукладеним, а факт надання правничої допомоги документально не підтверджений. З наведених підстав просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь на відшкодування моральної шкоди 5000.00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що НКРЕКП, як державний регулятор у сферах енергетики та комунальних послуг, підтвердив безпідставність донарахувань ОСОБА_1 необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу на суму 9320, 96 грн., що, на думку суду, свідчить про протиправність дій відповідача, якими позивачу завдано моральних страждань та переживань, що є підставою для стягнення на користь позивача 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди, розмір якої відповідає вимогам розумності та справедливості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, однак не погоджується з висновками суду щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджується, що 11.04.2023 року представниками Червоноградського відділення АТ «Львівгаз» у присутності представника споживача ОСОБА_1 складено Акт про порушення № LV 004057, з якого вбачається, що у житловому будинку АДРЕСА_1 встановлено порушення Кодексу ГРМ, а саме, на лічильнику марки 9495-03, типрозмір G-4, зав. №071000, рік випуску 2003, відсутня пломба. Згідно акту про розпломбування та демонтаж засобу вимірювальної техніки на повірку від 11.04.2023 року, складеного представниками Червоноградського відділення АТ «Львівгаз», працівниками знято ПЛГ, марка 9495-03, типрозмір G-4, зав. №071000, рік випуску 2003, дата повірки 2013, виробник Метрікс, показник ПЛГ 43205,82 куб. м. та встановлено ПЛГ марки Метрікс, типрозмір G, зав. №002683, рік випуску 1998, дата повірки 2023, пломба К38002352, показник ПЛГ 37243,68 куб.м. З акту - розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 19.05.2023 року вбачається, що за період з 02.03.2023 року до 11.04.2023року позивачу донараховано природній газ в об`ємі 1256, 19 куб м. на суму 9320, 96 грн. Вважаючи дії працівників Червоноградського відділення АТ «Львівгаз» по складнню акту неправомірними, вважаючи незаконними Акт про порушення № LV 004057 від 11.04.2023 року, рішення комісії по розгляду актів про порушення споживачами Кодексу ГРМ від 19.05.2023 року про задоволення акту про порушення № LV 004057 від 11.04.2023 року та проведені на підставі рішення комісії нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості в розмірі 9320.96 грн., ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). З відповіді НКРЕКП від 14.07.2023 року вбачається, що при перевірці звернення ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій АТ «Оператор газорозподільних систем «Львівгаз» встановлено, що «у АТ «Львівгаз» відсутні підстави для здійснення донарахувань об`ємів (обсягів) природного газу по особовому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 . Таким чином, АТ «Львівгаз» необхідно привести свої дії у відповідність до вимог вищезазначених нормативно правових актів та врегулювати взаємовідносини із споживачем природного газу». Цим же листом звернуто увагу АТ «Львівгаз» на необхідність дотримання виомг чинного законодавства, а також на більш сумлінне ставлення до споживачів природного газу, необхідінсть покращення сервісного обслуговування та удосконалення комінікації зі споживачами природного газу. Вищенаведее безспірно підтверджує неправомірність, незаконність дій працівників АТ «Оператор газорозподільних систем «Львівгаз». З матеріалів справи також вбачається, що 23 листопада 2023 року на засіданні комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРС (протокол №100/11-Н) було прийнято рішення про скасування Акта про порушення від 11.04.2023 року № LV 004057 від 11.04.2023 року по споживачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2023 року, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулось до суду першої інстанції із заявою, повідомивши суд про те, що 23.11.2023 року на засіданні комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРС було прийнято рішення про скасування Акта про порушення від 11.04.2023 року № LV 004057, також позивачу проведено перерахунок необлікованого природного газу шляхом виключення донарахування в розмірі 9 320,96 грн., що підтверджується довідкою про фінансовий стан абонента ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року закрито провадження по справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій АТ «Львівгаз» щодо проведення донарахування абоненту ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в.т.ч. як спадкоємцю ОСОБА_2 , за абонентським рахунком № НОМЕР_1 необлікованого об`єму природного газу в сумі 9320,96 грн., як донарахування за несанкціоноване втручання в роботу побутового газового лічильника на підставі акту про порушення № 004057 від 11.04.2023 та в частині позовних вимог щодо зобов`язання АТ «Львівгаз» провести перерахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за абонентським рахунком № НОМЕР_1 розмір платежів за спожитий природний газ шляхом виключення донарахувань за необлікований об`єм природного газу в сумі 9320,96 грн. як донарахування за несанкціоноване втручання в роботу побутового газового лічильника в зв`язку із відсутністю спору. Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що неправомірні дії працівників АТ «ОГС «Львівгаз» призвели до порушення його нормального способу життя, морвльних переживань, оскільки його безпідставно звинуватили у втручанні в роботу лічильника газу, у зв`язку з чим він був змушений оскаржувати дії відповідача як в НКРЕКП, так і в судовому порядку. У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і під час її визначення враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)). Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 709/1173/17). При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви. Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Наведене спростовує доводи апелянта АТ «Львівгаз» про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди, на думку апелянта, не передбачене ні договором, ні законодавством. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Враховуючи відповідь НКРЕКП від 14.07.2023 року, з якої вбачається, що при перевірці звернення ОСОБА_1 з приводу неправомірних дій АТ «Оператор газорозподільних систем «Львівгаз» встановлено, що «у АТ «Львівгаз» відсутні підстави для здійснення донарахувань об`ємів (обсягів) природного газу по особовому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 . Таким чином, АТ «Львівгаз» необхідно привести свої дії у відповідність до вимог вищезазначених нормативно правових актів та врегулювати взаємовідносини із споживачем природного газу», прийняття комісією з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРС 23.11.2023 року рішення про скасування Акта про порушення від 11.04.2023 року № LV 004057, колегія суддів вважає, що вищезазначене безспірно підтверджує неправомірність дій працівників АТ «Львівгаз», вчинених ними щодо споживача ОСОБА_1 . Доводи апелянта про відсутність вини відповідача у завданні моральної шкоди позивачу, про те, що позивачу не було завдано моральної шкоди, оскільки акт про порушення №004057 від 11.04.2023 року рішенням комісії з розгляду актів про порушення споживачами вимог Кодексу ГРМ був 23.11.2023 року скасований, не спростовують висновків суду першої інстанції про завдання позивачу моральної шкоди і вину відповідача у завданні моральної шкоди, оскільки акт про порушення був складений 11.04.2023 року, і був скасований лише 23.11.2023 року, тобто через тривалий період часу і лише після оскарження ОСОБА_1 дій працівників АТ «Львівгаз». Що стосується посилань апелянта АТ «Львівгаз» на наявність договірних відносин щодо споживання газу з матір`ю позивача, ОСОБА_2 , то слід зазначити, що договірні відносини між ними припинилися у зв`язку з її смертю. Слід зазначити і те, що акт про порушення №004057 від 11.04.2023 року складався, а донарахування необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу та його вартості проводилися на ім`я саме ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов правильного висновку про те, що позивач довів право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв`язку з незаконними, неправомірними діями працівників АТ «Оператор газорозподільних систем» «Львівгаз». Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. З огляду на обставини справи, характер правопорушення, глибину душевних переживань позивача через звинувачення у втручанні в лічильник, наведені позивачем обгрунтування вимушених змін у його житті у зв`язку з протиправними діями працівників відповідача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, порушення його нормального звичного способу життя, ураховуючи те, вчинення неправомірних дій щодо особи завжди викликає негативні емоції, має негативний вплив на особу, потерпілу від цих неправомірних дій, викликає в особи душевні переживання, в певній мірі і страждання, що завдають їй моральної шкоди, колегія суддів вважає підставним стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. З врахуванням того, що компенсація моральної шкоди має відображати реальні втрати та страждання заявника, відшкодування шкоди має бути адекватним, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з моральними переживаннями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа і що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення на відшкодування моральної шкоди 5000.00 грн., що буде відповідати вимогам розумності та справедливості. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , АТ «Оператор газорозподільних систем «Львівгаз» не спростовують правильних висновків суду першої інстанції як щодо стягнення з АТ «ЛЬвівгаз» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, так і її розміру. Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань в розумінні статті 23 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги АТ «Львівгаз» про те, що матеріали справи не містять доказів, що позивач є власником будинковолодіння, що виключає можливість стягнення моральної шкоди на його користь, оскільки відповідно до частини 3 статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Оскільки спадкове майно належить спадкоємцю з дня відкриття спадщини, безпідставними є посилання АТ «Львівгаз», як на підставу для відмови в позові, на те, що ОСОБА_1 не надано доказів належності йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 . Належних та допустимих доказів того, що крім позивача є ще інші спадкоємці після смерті його матері, ОСОБА_2 , відповідачем суду не надано. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції про підставність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ «Львівгаз» моральної шкоди та щодо розміру стягнутої судом суми на відшкодування завданої моральної шкоди. За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір витрат має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду першої інстанції такі документи: договір про представництво інтересів (надання професійної правничої допомоги) від 15 червня 2023 року (без підпису довірителя Семенюка Б.Б.) та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 19.09.2023 року, які, на думку колегії суддів, не були достатніми для вирішення судом першої інстанції вимоги про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Інших документів на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач суду першої інстанції не надав, такі були долучені лише в суді апеляційної інстанції, які з врахуванням положень статті 367 ЦПК України, не можуть братися до уваги судом апеляційної інстанції. За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги АТ «Львівгаз» про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - задовольнити частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року в частині стягнення з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу в зв`язку із розглядом справи в сумі 5000 гривень - скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 14.08.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк