Постанова 4870 № 921/555/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" серпня 2025 р. Справа №921/555/22 м. Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О.І. суддів: КРАВЧУК Н.М. СКРИПЧУК О.С. за участю секретаря судового засідання - Телинько Я.П. за участю представників учасників від: скаржника - Півторак В.М. (адвокат); кредитора АТ "Кредобанк" - Павленко С.В. (адвокатка); розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. ЗАГС №01-05/755/25 від 18.03.2025) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025 (повна ухвала - 12.03.2025, суддя Хома С.О.) у справі №921/555/22 за заявою боржника ОСОБА_1 , м.Тернопіль про неплатоспроможність фізичної особи ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, яка обґрунтована тим, що у зв`язку з погіршенням фінансового стану, спричиненим тривалими економічними чинниками, включаючи глобальну фінансову кризу 2008 року, карантинними обмеженнями, пов`язаними з пандемією COVID-19, а також військовою агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_1 виникла стійка неплатоспроможність. Ухвалою від 23.11.2022 суд відкрив провадження у справі №921/555/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризації боргів боржника, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначив керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Микитів Олега Ігоровича. Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено 23.11.2022. До суду звернулися Акціонерне товариство «Кредобанк» та Головне управління ДПС у Тернопільській області із заявами про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника. Ухвалою від 08.02.2023 (з урахуванням ухвали від 16.07.2023 про виправлення описки) суд визнав грошові вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області до фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 8 350,26 грн, з яких: - в сумі 4 962,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); - в сумі 8 350,26 грн (заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичним особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) - вимоги другої черги. Ухвалою від 10.04.2023 суд визнав грошові вимоги АТ "Кредобанк" до боржника в розмірі 183 058, 60 доларів США, що по курсу НБУ станом на 21.12.2022 становить 6 694 196,72 грн, які забезпечені іпотекою майна боржника, з яких: - в сумі 150 308,00 дол. США, що еквівалентно 5 496 553,13 грн - сума неповернутого кредиту; - в сумі 32 750,60 дол. США, що еквівалентно 1 197 643,59 грн - прострочені відсотки - грошові вимоги, які забезпечені іпотекою майна боржника (окремо включити до реєстру вимог кредиторів). Також суд визнав грошові вимоги АТ "Кредобанк", які складаються із: - 4 962,00 грн - судовий збір за подання заяви про визнання грошових вимог (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); - 37 671,27 грн - відшкодування судових витрат (судовий збір) згідно рішення суду від 08.02.2017 - вимоги другої черги. 09.04.2024 через систему "Електронний суд" від представника кредитора АТ "Кредобанк" надійшла заява, в якій просив суд закрити провадження у цій справі. Розгляд справи, в тому числі щодо затвердження погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів, неодноразово відкладався. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 05.03.2025 припинив процедуру реструктуризації боргів боржника, припинив повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Микитіва О.І., припинив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника і закрив провадження у справі №921/555/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Суд дійшов висновку, що боржник не проявив достатнього рівня добросовісності у процедурі реструктуризації, а також не виконав належним чином вимоги закону щодо підтвердження своєї неплатоспроможності. Зокрема, суд встановив, що з лютого 2023 року до вересня 2024 року включно ОСОБА_1 отримував заробітну плату в ТОВ «Вірлів Агро» у розмірі 13 500 грн на місяць. При цьому, за цей період він не здійснював погашення кредитної заборгованості, що, на думку суду, свідчить про відсутність наміру погашати борг. Більше того, в поданому боржником плані реструктуризації передбачалося щомісячне погашення на суму 14 573 грн, тоді як фактичний дохід становив 13 500 грн, а очікуваний - 17 000 грн, що суд оцінив як невідповідність реальній платоспроможності. Крім того, боржник сплатив 39 000 грн як аванс арбітражному керуючому, але не надав пояснень щодо походження цих коштів, що також поставило під сумнів його неплатоспроможність. Аналогічно, суд звернув увагу на джерела оплати правничих послуг адвоката, який представляє інтереси боржника. Усі ці обставини в сукупності, на думку суду першої інстанції, мають ознаки недобросовісної поведінки боржника. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025 та направити справу №921/555/22 до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), зокрема ст. 1, 45, 47, 115, 123, ч. 11 ст. 126 та ст. 130, що призвело до незаконного закриття провадження. На думку апелянта, ухвала суперечить загальним засадам КУзПБ - наданню фізичній особі механізму фінансової реабілітації через законну процедуру, а не каральному відсіченню доступу до правосуддя через формальні підстави. Суд, ухвалюючи рішення, посилався на ч. 11 ст. 126 КУзПБ, яка дозволяє закриття провадження за відсутності погодженого плану реструктуризації. Однак у даній справі ця норма була застосована без урахування обставин, які зробили погодження плану об`єктивно неможливим через протидію кредитора (АТ «Кредобанк»), який тричі голосував проти плану реструктуризації без належного конструктивного обґрунтування. Апелянт зазначає, що суд помилково вказав на подання недостовірної чи неповної декларації. На момент подання заяви про відкриття провадження у справі (23.11.2022) чинною була редакція ч. 5 ст. 116 КУзПБ, яка вимагала подання декларацій про майновий стан за останні три роки, тобто 2019- 2021 роки. Боржник виконав цей обов`язок у повному обсязі, відповідно до форми, затвердженої наказом Міністерства юстиції №2627/5 від 21.08.2019. Також наголошує, що доходи боржника та його сім`ї у ці роки не перевищували 30 мінімальних зарплат, а отже, не підлягали декларуванню. Арбітражний керуючий, здійснивши перевірку поданих декларацій, не виявив порушень. Щодо доходів за 2023-2024 роки (виплати з ТОВ "Вірлів Агро"), боржник вказує, що вони не охоплювались вимогами до декларації на момент подання заяви про відкриття справи. Навпаки, сам факт працевлаштування свідчить про намір покращити матеріальний стан і розпочати реальне погашення боргів. Апелянт заперечує висновок суду про невиконуваність поданого плану реструктуризації боргів. За проектом, планувалося погасити 1 750 000 грн з 6 731 867 грн, а решта сума боргу - 4 981 876,99 грн - підлягала списанню після виконання зобов`язань за планом. Це прямо передбачено ч. 6 ст. 124 КУзПБ як законний механізм списання частини боргу після виконання затвердженого плану. Покликається на те, що щомісячна сума погашення у розмірі 14 573,33 грн була співрозмірною із задекларованим очікуваним доходом у 17 000 грн. Той факт, що на момент розробки плану фактичний дохід був нижчим (13 500 грн), не виключає правомірності проекту, оскільки план ґрунтується на очікуваних доходах, як це дозволено ч. 2 ст. 124 КУзПБ. Різниця між фактичними й очікуваними доходами не є доказом недобросовісності. Апелянт зазначає, що саме пасивність з боку єдиного забезпеченого кредитора - АТ «Кредобанк» - стали причиною неухвалення плану реструктуризації. Протягом 2023- 2024 років тричі проводилися збори кредиторів, на яких банк систематично голосував проти плану, не надаючи конструктивних пропозицій, а запропонований боржником підхід (врахування ринкової вартості заставного майна) - відхилявся. Звертає увагу, що боржник та його представники намагалися вести переговори, зокрема у січні-лютому 2024 року кредитору надавалися письмові пропозиції щодо умов, однак жоден з альтернативних варіантів не був підтриманий, що свідчить про небажання кредитора досягти компромісу, а не про зловживання з боку боржника. Апелянт зазначає, що кошти у розмірі 39 000 грн, які було сплачено арбітражному керуючому та найнято адвоката, могли бути надані членами сім`ї чи іншими особами на безповоротній основі або як разова допомога. Це не свідчить про сталу фінансову спроможність чи наявність коштів для погашення мільйонної заборгованості. Навпаки, така поведінка боржника є свідченням добросовісного наміру пройти процедуру неплатоспроможності відповідно до закону - у тому числі з витратами, які вона передбачає (сплата авансу, правова допомога). Боржник вказує, шо немає жодного доказу, що свідчив би про приховування майна або ухилення від обов`язків, як це передбачено ч. 7 ст. 123 КУзПБ. Також зазначає, що боржник має на утриманні непрацездатну матір та неповнолітнього сина, що створює додаткове навантаження і потребує врахування при визначенні рівня платоспроможності. У відзиві АТ «Кредобанк» заперечує доводи апеляційної скарги, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи. Кредитор акцентує увагу на тому, що в процедурі неплатоспроможності ключовим є критерій добросовісності боржника. Зокрема, банк звертає увагу на те, що жоден з трьох поданих боржником проектів плану реструктуризації не враховував зауважень АТ «Кредобанк» та містив невиконувані умови. Протягом усього періоду боржник, за твердженням банку, діяв формально, не демонструючи справжнього бажання погасити заборгованість. У зв`язку з цим, банк скористався правом заочного голосування і послідовно голосував проти затвердження запропонованих планів. Покликається на те, що боржник та члени його сім`ї з 23.11.2019 по 23.11.2022 здійснили 68 перетинів державного кордону України, що свідчить про наявність фінансових ресурсів, що не узгоджується з заявленою неплатоспроможністю. Звертає увагу, на те, що дружина боржника, ОСОБА_2 , у період з лютого 2023 по вересень 2024 року отримувала щомісячну зарплату у розмірі від 49 773,68 грн до 144 000,00 грн, а також відчужила рухоме майно на суму 400 000 грн у серпні 2024 року. Вказані кошти підпадають під режим спільної сумісної власності подружжя, тому боржник, на думку банку, не мав права занижувати задекларовані доходи у плані реструктуризації і не згадувати про ці кошти як про джерело для погашення боргу. Також банк посилається на судову практику Верховного Суду, згідно з якою відсутність погодженого та затвердженого плану реструктуризації протягом 120 днів з моменту відкриття провадження є підставою для його закриття. Зважаючи на це, АТ «Кредобанк» вважає рішення суду першої інстанції правомірним і обґрунтованим. Інших клопотань та заяв, в порядку ст.207 ГПК України, учасники у справі не подавали. Присутні у судовому засіданні представники учасників у справі виклали свої доводи, міркування та заперечення щодо вимог апеляційної скарги. Інші учасники у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. В преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. Таким чином, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ. Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Отже, КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна. Відповідно до приписів п. 11 ч. 3, 5 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається, у тому числі, декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. Частиною 2 ст. 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника. Згідно з ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд, серед іншого, зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ). Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника. Тому до боржника - фізичної особи, КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже, обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), а також у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; - подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ); - повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ); - погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст. 128 КУзПБ). Також, КУзПБ задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, передбачено: - відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 ч. 4 ст. 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 КУзПБ; - закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 ч. 7 ст. 123 КУзПБ); - відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо: порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству, боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 ч. 8 ст. 126 КУзПБ); - дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч. 11 ст. 126 КУзПБ). Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника. Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого, закріпленим у ст. 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано ст. 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу. За статтею 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника. Керуючий реструктуризацією зобов`язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до п. 9 - 11 ч. 5 ст. 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі. Суд звертає увагу, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Частиною 7 ст. 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю. Як зазначив суд першої інстанції, в обґрунтування заяви про закриття проводження у справі про неплатоспроможність представник кредитора АТ "Кредобанк" Левкович Т.В. покликався на таке: 1) у деклараціях про майновий стан боржника за 2019-2021 роки вказана недостовірна/неповна інформація, а матеріали справи не містять доказів щодо вжиття боржником будь-яких заходів, спрямованих на отримання з офіційних джерел відомостей щодо інформації, стосовно якої у деклараціях боржника зазначено, що «член сім`ї інформацію не надав». Така інформація мала б суттєве значення для встановлення обставин даної справи, зокрема і щодо встановлення ознак платоспроможності/неплатоспроможності боржника; 2) боржник та члени його сім`ї за період з 23.11.2019 по 23.11.2022 68 разів перетинали державний кордон України, неодноразово прямуючи в такі міста, як: Ларнака (Кіпр), Шарм-ель-Шейх (Єгипет), Стамбул (Туреччина), Дортмунд (Німеччина), Варшава, Краків, Перемишль (Польща). Боржник не висвітлював фактів перетину державного кордону, мету таких поїздок, а також джерел їх фінансування; 3) матеріали справи не містять жодних доказів щодо вжиття боржником заходів щодо покращення свого фінансового стану та щодо намірів, спрямованих на погашення заборгованості перед кредиторами, позаяк боржник працездатного віку, не позбавлений права на зайняття господарською/підприємницькою діяльністю, не позбавлений права на працевлаштування. У той час як, боржник та члени його сім`ї неодноразово звертались до адміністративного суду у цілях оскарження бездіяльності органів місцевого самоврядування у процедурі відведення у власність земельних ділянок. Також з моменту звернення боржника до суду у цій справі, його дружина набула у власність додатково ще дві земельні ділянки; 4) запропонований арбітражним керуючим план реструктуризації не відповідає вимогам п.п. 1, 3, 4, 5, 7 ч. 2 ст. 124, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, відтак був відхилений забезпеченим кредитором - АТ «Кредобанк». Так, у вказані плані необґрунтовано передбачається прощення/списання боргу перед АТ «Кредобанк» в розмірі 5 435 867,99 грн. Матеріалами справи підтверджується, що керуючим реструктуризацією було направлено запити до державних установ та організацій з метою проведення перевірки декларації боржника, вжиття заходів щодо збереження майна, виявлення обсягів активів, які належать боржнику на праві власності. Статтею 12 КУзПБ визначено права та обов`язки арбітражного керуючого, які надають останньому можливість ефективно реалізовувати функції, які покладаються на такого, зокрема в процедурі реструктуризації боргів боржника. Частина 3 ст. 12 КУзПБ передбачає, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено) У звіті № 25 від 16.01.2023 про результати перевірки декларації боржника, арбітражний керуючий зазначив, що за результатами проведеної перевірки декларації, ним встановлено відповідність наданих фізичною особою ОСОБА_1 даних внесених до декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019-2021 роки. Разом, з тим, із відповіді ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області №33-19-0.63-76/2-23 ввід 09.01.2023, долученої до звіту арбітражного керуючого про виконану роботу вбачається, що для отримання відомостей про зареєстровані права на земельні ділянки з 01.01.2013 потрібно звертатися до держателя Державного реєстру прав. Арбітражним керуючим після отримання відповіді ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, не вчинено жодних інших дій, спрямованих на отримання інформації про зареєстровані права на земельні ділянки. Також у звіті арбітражного керуючого про виконану роботу вказано, що ГУ ДПС у Тернопільській області повідомила, що відповідно до відомостей інформаційного фонду ДПС України щодо ОСОБА_1 відсутні відомості щодо відкритих рахунків боржника. У відповіді ГУ ДПС у Тернопільській області від 06.01.2023 № 17616/19-00-12-02-03 «Про розгляд запиту», зазначено, що станом на 06.01.2023, згідно інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків РНОКПП НОМЕР_1 належить особі з іншим прізвищем, відповідно запитувану інформацію немає можливості надати. Арбітражним керуючим після отримання відповіді контролюючого органу, яка не містить жодної інформації щодо предмету запиту, не вчинено жодних інших дій, спрямованих на отримання інформації про джерела доходів, відкриті рахунки боржника та членів його сім`ї. Також матеріали справи не містять доказів щодо вжиття боржником будь-яких заходів, спрямованих на отримання з офіційних джерел відомостей щодо інформації щодо якої у деклараціях боржника зазначено, що «член сім`ї інформацію не надав», зокрема, щодо доходів членів сім`ї боржника, залишку на рахунках та вартості належного їм майна. ГУ ДПС у Тернопільській області (на виконання вимог ухвали суду від 13.11.2024) листом №23989/6/19-00-12-02-03 від 20.11.2024 надало інформацію про доходи боржника ОСОБА_1 (05.11.2019 змінено прізвище із ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ) та членів його сім`ї і про майно за період з 01.01.2029 по 30.09.2024, згідно якої боржник у період з 01.01.20219 по 31.12.2022 не отримував доходів, а з лютого 2023 по вересень 2024 (включно) отримує заробітну плату у ТОВ "Вірлів Агро", яка станом на вересень 2024 становить 13 500, 00грн. Члени сім`ї боржника отримували та отримують такі доходи: - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - мати - в 3 та 4 кварталі 2019 та в 4 кварталі 2020 отримала доходи за кодом 127 - інші види доходів які включаються до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу та у 3 кварталі 2019 і 4 кварталі 2020 отримала доходи за кодом №169 - благодійна, у тому числі гуманітарна допомога. - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - дружина - з 01.01.2019 по 30.09.2024 отримує доходи у вигляді заробітної плати у ТОВ "Вірлів Агро" та ТОВ "Вірлів Агро Плюс" та страхові виплати від АТ "СГ "Ю.БІ.АЙ-КООП", ПрАТ "СК" АРрсенал Страхування " ПАТ "СК "УСІ"; - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - дочка - з лютого 2023 отримує доходи за кодом 126 - додаткове благо у АТ "Універсал Банк"; - ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 - син - з жовтня 2022 отримує доходи за кодом 126 - додаткове благо у АТ "Універсал Банк". Також у поданих боржником деклараціях за 2019-2021 роки міститься недостовірна інформація, зокрема: Боржником зазначено про наявність у дружини - ОСОБА_2 корпоративних прав - 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Вірлів Агро Плюс» (ідентифікаційний код 44609354), тоді як відповідна юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань була зареєстрована 18.01.2022, номер запису: 1006511020000004121, що підтверджується інформаційною довідкою. Боржником не вказано про наявність у доньки - ОСОБА_6 корпоративних прав - 80% частки у статутному капіталі ТОВ «Вірлів Агро» (ідентифікаційний код 38364679), власником частки у статутному капіталі якої ОСОБА_6 є із 11.12.2017, що підтверджується інформаційними довідками. У декларації за 2020 рік зазначено про наявність у дружини боржника ОСОБА_2 на праві власності: - земельної ділянки з кадастровим номером 6122681100:01:002:0008, однак згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на таку виникло та було зареєстроване лише 26.11.2021 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2465, виданого 26.11.2021; - земельної ділянки з кадастровим номером 6122688700:01:001:0396, однак згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (право власності на таку виникло та було зареєстроване лише 09.08.2021 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 341, виданого 09.08.2021. Ухвалою від 02.12.2024 суд першої інстанції запропонував боржнику упродовж семи днів після отримання боржником або представником боржника ухвали суду від 02.12.2024 у даній справі надати суду виправлені декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї за 2019, 2020, 2021, із зазначенням слів "Виправлена декларація". Однак боржник виправлені декларації із зазначенням повної та достовірної інформації щодо майнового стану не подав. Крім того, у поданих боржником деклараціях за 2019-2021 роки у Розділі XIV Відомості про фінансові зобов`язання боржника та членів його сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України", боржником у графі 67 "Інші грошові зобов`язання" поставлено прочерк, тоді як у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником зазначено, що загальна сума заборгованості становить 6 597 952,93грн, тобто у декларації зазначена не достовірна інформація щодо фінансових зобов`язань боржника. Також боржником у декларації не зазначено інформації щодо витрат боржника, зокрема щодо коштів отриманих від кредиторів. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Пунктом першим частини сьомої статті 123 КУзПБ передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї. Також, відповідно до ч. 11 ст. 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. За змістом цієї норми: - чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника; - обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника; - коло ініціаторів її застосування не конкретизовано; - господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування. Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ. Водночас необхідно враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів. За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду. Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей. За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність. У постанові від 26.05.2022 по справі № 903/806/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наголошено, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20). Як встановлено судом першої інстанції, кредитори не погодили проекту плану реструктуризації заборгованості, а тому не розроблення боржником проекту плану реструктуризації, який би відповідав п. 5 ч. 4 ст. 124, п. 5 прикінцевих положень КУзПБ, є свідченням незацікавленості боржника у погашенні заборгованості перед кредитором. Окрім цього, з поданого арбітражним керуючий Микитівим О.І. звіту про оцінку майна - квартири загальною площею 236,8кв.м, ринкова вартість об`єкту оцінки становить 4 161 460,00 грн. Зазначена квартира, згідно із звітом, є непридатною до проживання. Тобто у зазначеній квартирі боржник та члени його сім`ї не проживають. Разом з тим, боржником не надано до суду доказів, що квартира, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між боржником та ВАТ "Кредобанк" 24.04.2008, є єдиним житлом боржника. Також суд бере до уваги, що у період наявності значної заборгованості та складного матеріального становища, боржник разом із членами сім?ї неодноразово перетинали державний кордон та відвідували, в тому числі, популярні туристичні місця. Вказане свідчить про необхідність матеріальних ресурсів для цього, а також у сукупності з іншими обставинами, опосередковано підтверджує недобросовісну поведінку боржника щодо кредиторів. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності, свідчить про недобросовісну поведінку боржника, зокрема: - як підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 з лютого 2023 по вересень 2024 (включно) року отримував заробітну плату у ТОВ "Вірлів Агро", яка станом на вересень 2024 року становила 13 500,00 грн, проте доказів погашення кредитної заборгованості у цей період боржником не надано, що свідчить про незацікавленість боржника у погашенні заборгованість перед кредиторами; - незважаючи на наявність боргів, необхідність повернення отриманих у кредит коштів, боржник не докладав достатніх, розумних зусиль для пошуку як основних (у період - 01.01.2029 по 31.12.2021), так і додаткових заробітків по цей час. Так, згідно наданої ГУ ДПС у Тернопільської області боржник з лютого 2023 по вересень 2024 року (включно) отримував заробітну плату у ТОВ "Вірлів Агро" у розмірі 13 500,00грн, тоді як у запропонованому проекті плані реструктуризації зазначено що боржник планує отримувати доходи у розмірі 17 000,00 грн. Проте доказів, які б це підтверджували не надав та не зазначив обставин, за рахунок яких планується зростання його доходу; - ще одним свідченням незацікавленості боржника у погашенні заборгованості перед кредиторами є запропонований ним проект плану реструктуризації, у якому боржник пропонує до погашення лише 1 750 000,00 заборгованості із 6 731 867,00 грн визнаних судом грошових вимог перед АТ "Кредобанк" із щомісячною сумою платежу 14 573,33грн, тоді як отримує - 13 500, 00грн, а планує отримувати 17 000,00грн, тобто має місце наявність розбіжностей у сумах доходів боржника. Також, боржник очікує, що 4 981 876,99грн будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів. Відтак, зазначена вище поведінка боржника свідчить про недобросовісність, оскільки боржник при наявній заборгованості не докладає зусиль та не прагне її погашення, а навпаки запропонованим проектом плану реструктуризації підтверджує свій намір - уникнути її сплати. Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими КУзПБ пов`язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ігнорування боржником вимог суду, ненадання обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності свідчить про недобросовісну поведінку боржника та в сукупності з іншими обставинами, свідчить про наявність достатніх підстав для ухвалення рішення про закриття провадження у цій справі замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, то апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін. Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269 - 270, 275, 276, 280- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025 у справі №921/555/22 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК Судді Н.М. КРАВЧУК О.С. СКРИПЧУК