Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/5238/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2025 року справа №200/5238/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Давиденко Т.В.), складеного в повному обсязі 30 вересня 2024 року, у справі № 200/5238/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області в особі Слов`янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області в особі Слов`янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про: визнання протиправною бездіяльності Слов`янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо ненадсилання до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяви про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками для прийняття рішення, зобов`язання Слов`янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надіслати до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками. Рішенням Донецького окружного адміністративного судочинства від 30 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Слов`янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у розгляді заяви про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками для прийняття рішення. Зобов`язано Слов`янський відділ Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надіслати до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяву ОСОБА_1 про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.Не погодившись із судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України у Донецькій області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що з аналізу норм законодавства України, що регламентують набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України вбачається, що позивачем не було надано належним чином оформленим обов`язкового пакету документів, а саме відсутні: копія свідоцтва про народження дитини; документ, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства. Вказує, що відповідно до пункту 5 Порядку №215 заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто, та позивач повторно для здійснення процедури набуття до Слов`янського відділу ГУ ДМС у Донецькій області особисто не звертався, натомість надіслав заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України разом з додатками засобами поштового зв`язку. Зазначає, що позивач звернувся до відповідача не у спосіб, визначений Порядком №215, відповідно у відповідача відсутні обґрунтовані підстави для прийняття вмотивованого рішення щодо оформлення належності ОСОБА_2 до громадянства України. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 02.07.2008 року, у графі «мати» визначено - ОСОБА_3 , громадянка Російської Федерації, у графі «батько» - інформація не зазначена. Згідно рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.11.2022 року у справі № 688/2293/22, яке набуло законної сили 27.01.2023 року, ОСОБА_1 визнаний батьком ОСОБА_2 . 03.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області зз заявою про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок визнання батьківства. До заяви додані: дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); копію свідоцтва про народження дитини та оригінал для огляду; копію свого паспорта громадянина України; копію рішення суду про визнання батьківства; документ, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою є копія свідоцтва про народження де це і зазначено; заяву ОСОБА_2 про згоду на набуття громадянства України. Листом Слов`янського відділу ГУ ДМС у Донецькій області від 20.08.2024 року ОСОБА_1 повідомлений, що Пунктом 70 Порядку визначено перелік документів, необхідних для здійснення процедури набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України (частина перша статті 15 Закону). Один із батьків або інший законний представник дитини подає такі документи: а) заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок визнання батьківства; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм) дитини, якщо їй виповнилося 7 років; в) копію свідоцтва про народження дитини; г) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України. Якщо документи для оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок визнання батьківства подає мати або інший законний представник дитини, які не мають можливості одержати копію документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України, ними може бути подано декларацію про належність батька дитини до громадянства України; д) копію рішення суду про визнання батьківства; е) копію документа, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства; є) заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду на набуття громадянства України. Встановлено, що надіслані поштою документи надані не в повному обсязі, а саме: відсутні оригінали свідоцтва про народження дитини з перекладом на українську мову, документа, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства, а також копія паспорта громадянина України та копія рішення суду про визнання батьківства, тому Слов`янський відділ ГУ ДМС у Донецькій області не приймає до розгляду надіслану заяву та повертає її разом з доданими документами. Позивач, вважаючи зазначену відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд та зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. В свою чергу згідно статті 2 Закону України «Про громадянство України» законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; 2) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України. Конвенція про скорочення безгромадянства від 30.08.1961 року, до якої Україна приєдналася 11.01.2013 року, Європейська конвенція про громадянство від 06.11.1997, ратифікована Законом України Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство від 20.09.2006 №163-V, до основних принципів внутрішнього регулювання відносять необхідність уникнення безгромадянства та неможливість безпідставного позбавлення громадянства жодної особи. Стаття 3 Закону України «Про громадянство України» визначає, що громадянами України є, зокрема, особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» визначено підстави набуття громадянства України, відповідно до якої громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Аналізуючи положення статті 6 Закону України Про громадянство України суд зазначає, що даний Закон розмежовує поняття та підстави належності до громадянства України та набуття громадянства України. Частиною 1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» визначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Пунктом 4 ч.1 ст.24 Закону України «Про громадянство України» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону. Відповідно до п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, визначено, що Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Згідно пп.4 та 10 п.4 Положення про Державну міграційну службу України відповідно до покладених на неї завдань приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування; здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках. Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні. Отже, особа має право набути громадянство за територіальним походженням, зокрема, у тому випадку, якщо хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і така особа є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що відповідач протиправно та необґрунтовано відмовив у оформленні набуття громадянства України, оскільки позивачем надані всі необхідні документи, які надають право набути громадянство України внаслідок визнання батьківства. Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі-Порядок №215, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.1 розділу І Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку. У випадках, передбачених законодавством України, за подання заяви та інших документів з питань громадянства сплачується державне мито або консульський збір, документ про сплату якого подається разом із заявами та іншими документами з питань громадянства. Пунктом 2 розділу І Порядку №215 передбачено, що заяви з питань громадянства оформлюються: про оформлення набуття громадянства України особою, яка проживає на території України, - на ім`я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи. Відповідно до п.3 розділу І Порядку №215 заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником. Пунктом 4 розділу І Порядку №215 визначено, що заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання особи в Україні. Пунктом 5 розділу І Порядку №215 передбачено, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою. Відповідно до п. 70 Розділу ІІ визначено перелік документів, необхідних для здійснення процедури набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України (частина перша статті 15 Закону). Один із батьків або інший законний представник дитини подає такі документи: а) заяву про оформлення набуття дитиною громадянства України внаслідок визнання батьківства; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм) дитини, якщо їй виповнилося 7 років; в) копію свідоцтва про народження дитини; г) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України. Якщо документи для оформлення набуття громадянства України дитиною внаслідок визнання батьківства подає мати або інший законний представник дитини, які не мають можливості одержати копію документа, що підтверджує перебування батька дитини у громадянстві України, ними може бути подано декларацію про належність батька дитини до громадянства України; д) копію рішення суду про визнання батьківства; е) копію документа, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства; є) заяву дитини віком від 14 до 18 років про згоду на набуття громадянства України. Згідно положень пунктів 89 і 90 Порядку №215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України. З наведених норм Порядку №215 вбачається, що вказаним нормативним актом встановлена чітка процедура оформлення органами ДМС набуття особами громадянства України, яка включає: приймання документів від заявника, перевірку відповідності оформлення поданих документів вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон України «Про громадянство України» пов`язує його набуття, і прийняття відповідного рішення. Як встановлено судами, підставою відмови є ненадання позивачем належним чином оформленим обов`язкового пакету документів, а саме відсутні копії свідоцтва про народження дитини; документ, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства. В пункті 70 «в» Порядку № 215 законодавцем визначено, що для оформлення набуття громадянства України дитиною, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України (частина перша статті 15 Закону), один із батьків або інший законний представник дитини подає копію свідоцтва про народження дитини. Як встановлено судами, оригінал свідоцтва про народження виданий на території РФ та викладений російською мовою, тому при зверненні до відповідача позивачем додано копію перекладу свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого відділом ЗАЦС по м. Балашову та Балашовському району від 02.07.2008 року, актовий запис про народження № 513; в графі «Батько» в прізвищі, ім`я та по батькові - прочерки;, ця копія є нотаріально засвідченим перекладом з оригіналу свідоцтва. Як визначено ч. 1 ст. 75 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Відповідно ч. 1 ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Таким чином, суд вважає, що копія свідоцтва про народження (переклад), яка засвідчена нотаріально, відповідає вимогам п. 70 Порядку №

215. Щодо документу, який підтверджує, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства, суд враховує наступне. Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_2 , мати дитини є іноземкою, а саме громадянкою Російської Федерації. Враховуючи той факт, що законодавець не вказав вичерпного переліку документів щодо підтвердження того, що мати дитини є іноземкою або особою без громадянства, суд зазначає, що свідоцтво про народження дитини, де вказано, що мати дитини є громадянкою Російської Федерації, тобто іноземкою, є належним документом щодо підтвердження цього. Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги відповідача, що заява про оформлення набуття громадянства України була подана позивачами не особисто, а засобами поштового зв`язку, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 5 Порядку №215 заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів. Суд звертає увагу на те, що абз.2 п.5 розділу І Порядку №215 не встановлено вичерпного переліку поважних причин, про що свідчить частка «тощо» в переліку поважних причин, за наявності яких подання документів з питань громадянства до територіальних органів Державної міграційної служби України може здійснюватись шляхом звернення засобами поштового зв`язку. У зв`язку з цим, суд не погоджується з позицією відповідача щодо недотримання позивачем вимог Порядку №215 у зв`язку із поданням відповідних документів засобами поштового зв`язку. У статті 14 ЄКЗПЛ чітко вказано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Така дискримінація, зазвичай, може бути як прямою (коли ставлення до особи є менш сприятливим, ніж те, яке стосується інших осіб в аналогічній ситуації), так і непрямою (якщо нейтральна, на перший погляд, правова норма ставить особу у зв`язку із її громадянством чи релігією у несприятливе становище порівняно з іншими особами). Виняток із цього правила стосовно непрямої дискримінації стосується тих випадків, коли застосування такої правової норми обґрунтоване правомірною метою (legitimate aim), а засоби її досягнення є виправданими, належними і необхідними. Аналізуючи використання непрямої дискримінації у громадянстві, необхідно насамперед з`ясувати, чи інші особи, які мають громадянство конкретної держави, в аналогічних чи в подібних випадках перебувають у привілейованому становищі, чи ні. Суд враховує, що Конвенція не гарантує права на громадянство. Однак, враховуючи еволютивну інтерпретацію ЄКЗПЛ протягом останніх років, ЄСПЛ не виключає, що свавільна відмова у громадянстві може в певних випадках мати суттєвий вплив на приватне життя особи. Це стосується і випадків свавільного позбавлення вже набутого громадянства у зв`язку з натуралізацією. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі ним заяви.. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання Слов`янського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області надіслати до Головного Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області заяву про оформлення набуття ОСОБА_2 громадянства України внаслідок визнання батьківства разом з додатками. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін на виконання вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 200/5238/24 - залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 серпня 2025 року. Судді А.В.Гайдар І.В.Геращенко І.Д.Компанієць