Постанова 4803 № 211/2121/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7143/25 Справа № 211/2121/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони позивач - Акціонерне товариство «Укрсиббанк» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року, постановлену суддею Ткаченко С.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного судового рішення відсутні), УСТАНОВИВ Позивач звернувся до суду з позовною заявою, зазначивши, що 22.02.2007 року між АКІБ «УКРСИББАНК» нині АТ «УКРСИББАНК» та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір №11121187000 (в системі обліку банку №11121187001) про надання споживчого кредиту, в сумі 30 870,00 доларів США строком до 21.02.2017, з додатковими угодами №1 від 31.03.2009 року та №3 від 29.10.2009. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно договорів поруки №11121187000 П від 22.02.2007 року та №11121187000 П/1 від 22.02.2007 року. Тому з урахуванням уточненого позову Банк просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11121187000 (в системі обліку банку №11121187001) від 22.02.2007 в розмірі 26 939,78 доларів США, з яких: 15 699,27 доларів США - заборгованість за кредитом; 11 240,51 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; а також заборгованість по пені в розмірі 192 371,59 грн., з яких: 118 630,00 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 73 741,59 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, та суму сплаченого судового збору у розмірі 13 759,52 грн. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2021 року позов АТ «Укрсиббанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в солідарному порядку, на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11121187000 (в системі обліку банку значиться як №11121187001) від 22.02.2007, в розмірі 15 699 доларів США 27 центів, яка складається із заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ станом на 12.03.2014 еквівалентно 145 963 грн. 96 коп., та пеню за прострочення сплати по кредиту у розмірі 118 630 грн. 00 коп., а всього 264 593 грн. 96 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. До суду надійшла заява ОСОБА_2 про роз`яснення, зазначеного вище судового рішення, з посиланням на бажання відповідача ОСОБА_5 погасити заборгованість за судовим рішенням та відсутність відповіді приватного виконавця з виконання вказаного рішення суду щодо залишку суми заборгованості в межах виконавчого провадження та суми валюти стягнення боргу. Заявниця просила роз`яснити чи солідарна сума стягнення боргу за судовим рішенням становить всього 264 593 грн. 96 коп. чи сума стягнення становить 15 699 доларів США 27 центів. Ухвалою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року заява ОСОБА_2 про роз`яснення судового рішення задоволена. Роз`яснено, що рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2021 року у справі №211/2121/14-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11121187000 (в системі обліку банку значиться як №11121187001) від 22.02.2007, за кредитом в розмірі 15 699 ( п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять ) доларів США 27 центів та стягнуто суму пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 118 630 ( сто вісімнадцять тисяч шістсот тридцять ) гривень 00 коп. Відповідач ОСОБА_2 , будучи незгодною з ухвалою суду оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали суду, просить її скасувати, постановити нову, якою роз`яснити судове рішення від 05 липня 2021 року: чи солідарна сума стягнення з відповідачів на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 699 доларів США 27 центів, яка складається з заборгованості за кредитом, що за курсом НБУ станом на 12.03.2014 еквівалентно 145 963,96 грн та пеню за прострочення сплати по кредиту у розмірі 118 630,00 грн, а всього 264 593,96 грн, тобто загальна сума до стягнення складає 264 593,96 грн. Чи солідарна сума стягнення з відповідачів стягується в розмірі 15 699 доларів США 27 центів, а не 145 963,96 грн по курсу долара США на час винесення рішення. При цьому, скаржник зазначає, що в рішенні суду про стягнення кредитної заборгованості була вказана загальна сума стягнення кредитного боргу з боржників, а саме сума - 264 593,96 грн, тобто у рішенні була визначена повна сума заборгованості у гривнях України, яка є повним розміром неповернутої позики. Вказує, що суд, ухвалюючи рішення, яке набрало законної сили, врахував курс валют, який діяв на час ухвалення рішення та визначив борг в гривнях з урахуванням заявлених позовних вимог. Звертає увагу на те, що Позивачем рішення суду не оскаржувалось в апеляційному порядку, тобто позивач погодився із загальною сумою боргу до стягнення у гривнях в розмірі 264 593,96 грн. ОСОБА_2 вказує, на те, що в ухвалі про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції не вказавши загальну суму стягнення 264 593,96 грн, фактично змінив зміст рішення, що суперечить вимогам ч.1 ст.271 ЦПК України. Зазначає, що стягнення курсової різниці після ухвалення остаточного рішення у справі про стягнення боргу фактично змінює попереднє рішення, яким вже вирішено спір між сторонами. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , позивач АТ «Укрсиббанк», посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року без змін. Справу розглянути за відсутності представника позивача. Представник позивача Гладиш Я.М. звертає увагу на те, що викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 обставини не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку відповідача ОСОБА_2 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. У цій справі позивачем АТ «Укрсиббанк» при поданні уточненого позову до суду, заявлялась вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11121187000 від 22.02.2007 в розмірі 26 939,78 доларів США, з яких: 15 699,27 доларів США - заборгованість за кредитом; 11240,51 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також заборгованість по пені в розмірі 192 371,59 грн., з яких: 118630,00 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 73741,59 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, та суму сплаченого судового збору у розмірі 13759,52 грн. Судом при ухваленні судового рішення позов було задоволено частково, а саме задоволено вимогу про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 15 699 доларів США 27 центів та вимогу про стягнення пені за прострочення сплати кредиту в сумі 118 630,00 грн., що ставить дві різні суми. У резолютивній частині судового рішення зазначено еквівалент суми боргу 15 699,27 доларів США в розмірі 145 963,96 грн. (окрема вимога), що в сукупності із стягнутою сумою пені в гривневому еквіваленті в розмірі 118 630,00 грн. (окрема вимога), складало загальну суму боргу в гривневому еквіваленті в розмірі 264 593,96 грн. Таким чином, судом задоволено позов частково та стягнуто з відповідачів солідарно суму боргу за кредитом в іноземній валюті в розмірі 15 699,27 доларів США , та суму пені в національній валюті в сумі 118 630,00 грн. Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом, виданим Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2021 року у справі №211/2121/14-ц, яким було стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті із визначенням її еквіваленту в гривні за офіційним курсом НБУ станом на час ухвалення рішення та суму пені в національній валюті, яку позивач просив стягнути саме в гривневому еквіваленті. Роз`яснюючи рішення за заявою ОСОБА_2 , суд першої інстанції, виходив з того, що при ухваленні судового рішення, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд вирішив стягнути з боржників грошові кошти за тілом кредиту саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. При цьому, суд роз`яснив заявниці, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає. Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлено до примусового виконання. За змістом зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. З наведеного вбачається, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. До аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06 жовтня 2020 року усправі№233/3676/19 (провадження №14-65цс20). Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 липня 2020 року у справі №128/2734/17 (провадження № 61-7334св20) зазначив, що суд може роз`яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання. Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_2 просила роз`яснити судове рішення щодо питання про стягнення тіла кредиту в іноземній валюті чи в розмірі еквівалента у гривні, тобто при виконанні рішення яка сума боргу за тілом кредиту повинна бути стягнута з боржників, чи 15 699,27 доларів США, чи визначений у рішенні еквівалент гривні у розмірі 145 963,96 грн. Суд першої інстанції надав чітку та зрозумілу відповідь на питання заявниці, роз`яснивши в ухвалі, що при ухваленні судового рішення, визначаючи характер грошового зобов`язання, суд вирішив стягнути з боржників грошові кошти за тілом кредиту саме в іноземній валюті - 15 699,27 доларів США, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України - 145 963,96 грн. Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Загальні положення про виконання грошового зобов`язання визначені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Отже, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. При цьому, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. З огляду на зазначене виконання за виконавчим документом повинно здійснюватися в іноземній валюті, оскільки кредитні кошти були видані Банком позичальнику ОСОБА_1 саме в іноземній валюті доларах США. Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частин першої-третьої цієї статті, у разі, якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі, якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначена у рішенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 липня 2021 року сума боргу за тілом кредиту, яка підлягає стягненню з боржників на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» визначена в іноземній валюті доларах США 15 699,27, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України 145 963,96 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. При цьому колегія суддів враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанцій - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення виготовлено 18 серпня 2025 року. Головуючий: Судді: