Ухвала КАС ВС № 460/5983/24

УХВАЛА 18 серпня 2025 року м. Київ справа №460/5983/24 адміністративне провадження №К/990/33141/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів-Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №460/5983/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Рівненський слідчий ізолятор", в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача грошове забезпечення: за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на вiдповiдний тарифний коефiцiєнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, та множенням на вiдповiдний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум; за період з 01 січня 2023 року по 30 квітня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення вiйськовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позов задоволено. Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року апеляційну скаргу Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року визнано неповажними наведені Державною установою «Рівненський слідчий ізолятор» причини пропуску строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі №460/5983/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року касаційну скаргу Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №460/5983/24 повернуто особі, яка її подала. 22 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №460/5983/24. 05 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №460/5983/24. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог частини першої указаної норми судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною третьою указаної норми передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Отже, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8). Скаржник до касаційної скарги не додав документу про сплату судового збору в указаному розмірі, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам частини четвертої статті 330 КАС України. Водночас скаржник заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовує тим, що предметом позову у цій справі є захист трудових прав, та ураховуючи, що у Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» відсутні кошти на рахунках для його сплати, це, на його думку, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, є підставою для звільнення заявника від сплати судового збору. Вирішуючи зазначене клопотання, Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, оскільки скаржник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру, підстави для задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору відсутні. Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутність у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати. Судом не встановлено законодавчо визначених підстав для звільнення суб`єкта владних повноважень від сплати судового збору. Отже, скаржник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру. Також Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що предметом цього позову є захист трудових прав, що відповідно до приписів частини другої статті 8 Закону №3674-VI є підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки цією нормою права передбачена можливість відстрочення, звільнення або розстрочення сплати судового збору винятково для позивачів у справі задля забезпечення доступу до правосуддя з метою захисту, зокрема, соціальних, трудових, сімейних, житлових прав. Таким чином, підстави для задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору відсутні. Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн та надати суду докази на підтвердження його сплати. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З оскаржуваної ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду встановлено, що її було прийнято 05 травня 2025 року у порядку письмового провадження та її повний текст складено у цей же день. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 04 червня 2025 року. Водночас касаційну скаргу направлено скаржником через підсистему «Електронний суд» до Суду лише 05 серпня 2025 року, тобто з порушенням встановленого законом строку на вчинення відповідних процесуальних дій. У касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скарго, проте її було повернуто ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Указує на те, що станом на день звернення з первинною касаційною скаргою відповідач не мав достатніх коштів для сплати судового збору, тому звертався до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з потребою виділення коштів для його сплати, що підтверджується листом №15-3587 від 28 квітня 2025 року, однак станом на 05 серпня 2025 року кошти для сплати судового збору так і не надійшли. Оскільки ним порушується питання про звільнення від сплати судового збору, то скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Відповідач також уважає, що ним продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито всіх необхідних та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги. Оцінюючи вказані обставини, Суд зазначає, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання касаційної скарги. Суд звертає увагу скаржника на те, що частинами першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків. Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, самих лише посилань на обставини, пов`язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, що також передбачає частина друга статті 49 КАС України. Відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципів належного врядування, державний орган має дотримуватися такої процедури. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисципліновану функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України. Усталеною також є судова практика щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. З огляду на наведене, Суд відхиляє посилання скаржника на неможливість сплати судового збору за подання касаційної скарги, як на поважну причину пропуску строку на касаційне оскарження. Також Судом установлено, що в межах строків, визначених КАС України, відповідач уже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак її було повернуто ухвалою від 10 липня 2025 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. На підставі даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Судом установлено, що копію ухвали Верховного Суду про повернення вперше поданої касаційної скарги скаржник отримав 11 липня 2025 року о 17:18 в його електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою Верховного Суду про доставку електронного листа, тоді як повторно з касаційною скаргою він звернувся лише 05 серпня 2025 року. За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. З урахуванням наведеного, Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, указані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції: заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин та документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 44, 248, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави пропуску строку Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №460/5983/24 Касаційну скаргу Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі №460/5983/24 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська В.Е. Мацедонська С.А. Уханенко