Ухвала КАС ВС № 640/28945/20

УХВАЛА 18 серпня 2025 року м. Київ справа №640/28945/20 адміністративне провадження № К/990/32024/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №640/28945/20 за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанов, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив скасувати: - постанову про стягнення виконавчого збору від 15 вересня 2020 року ВП НОМЕР_1; - постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 вересня 2020 року ВП НОМЕР_2; - постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно від 16 вересня 2020 року ВП НОМЕР_2; - постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника від 16 вересня 2020 року ВП НОМЕР_2; - постанову про стягнення виконавчого збору від 26 жовтня 2020 року ВП НОМЕР_3; - постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 листопада 2020 року ВП НОМЕР_4. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено повністю. 28 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №640/28945/20. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 . На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною першою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу оскарження постанов державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, про накладення арешту на грошові кошти боржника. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Суд звертає увагу заявника, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання. Оскаржуючи судові рішення у справі щодо скасування постанов державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, про накладення арешту на грошові кошти боржника, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, заявник касаційної скарги не наводить належних доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувалися висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №580/11774/23, від 01 серпня 2024 року у справі №640/11506/21, від 25 травня 2023 року у справі №420/1233/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №300/1558/20. Отже, Верховний Суд, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору, доводи касаційної скарги, дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ. На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. З огляду на зазначене, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 287, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №640/28945/20 за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанов. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак В.Е. Мацедонська М.І. Смокович