Ухвала КАС ВС № 480/4569/24

УХВАЛА 18 серпня 2025 року м. Київ справа №480/4569/24 адміністративне провадження № К/990/21721/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення з посади та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив: - за неналежне ставлення керівника Роменської безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_2 звільнити з роботи; - зобов`язати Конотопський центр надання вторинної допомоги підібрати ефективного спеціаліста на її місце. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 по справі № 480/4569/24 залишено без змін Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано касатору строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надати клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Залишаючи касаційну скаргу без руху Суд визнав неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024, оскільки скаржник зазначав, що подорожував до Австрії, проте, вказані доводи не можуть свідчити про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали та унеможливлювали звернення ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції в межах встановленого тридцяти денного строку.Крім того позивачем не надано доказів отримання оскаржуваної постанови від 03.10.2024.. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0610261260932) копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху отримана позивачем 24.06.2025, що підтверджено розпискою у вказаному повідомленні. 10.07.2025 від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Єресько Л.О. (наказ від 20.06.2025 № 2347/0/5-25), Соколова В.М. (наказ від 23.06.2025 № 2375/0/5-25), та Загороднюка А.Г. (наказ від 14.07.2025 № 2997/0/5-25), - питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу суддів з відпусток. В обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 скаржник вказує, що не міг своєчасно подати касаційну скаргу, оскільки був за межами України, на підтвердження цього скаржником надано копію закордонного паспорту із відмітками про перетин кордону, а також вказує, що повернувся із Вени 13.12.2025. Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного. Право на касаційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом. Умовою прийнятності касаційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 330 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті касаційного провадження. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на касаційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 03.10.2024, а касаційну скаргу подано 18.05.2024, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. За змістом частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною другою статті 329 КАС України, встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Отже, право на поновлення строку на касаційне оскарження на підставі частини другої статті 329 КАС України передбачено у випадку, якщо касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з моменту отримання повного тексу оскаржуваної постанови, однак скаржник не вказує дати отримання оскаржуваної постанови, а тому строк звернення до суду на підставі частини другої статті 329 КАС України не може бути поновленим. Крім того, частиною третьою статті 329 КАС України передбачено, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху Суд звертав увагу скаржника, що він може вказати інші причини для поновлення строку на касаційне оскарження як це передбачено частиною третьою статті 329 КАС України. В заяві поданій на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги скаржником надано копію закордонного паспорту. Як слідує із доданої до заяви копії закордонного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, скаржник перетнув кордон 10.09.2024, 06.10.2024 та 19.12.24. Водночас із цією касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся лише 18.05.2025. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що сторона, яка залучена в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Принцип правової визначеності, як складова частина конституційного принципу верховенства права зобов`язує сторону судового процесу, цікавитися перебігом розгляду його позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Зі змісту оскаржуваного судового рішення встановлено, що саме ОСОБА_1 звертався до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою. Як слідує з Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 було надіслано судом: 03.10.2024, зареєстровано: 04.10.2024 та оприлюднено: 07.10.2024. Із зазначеного слідує, що позивач (апелянт) протягом майже 7 місяців не вчиняв дій щодо з`ясування стану розгляду справи в суді апеляційної інстанції за його апеляційною скаргою. В контексті викладеного, колегія суддів вкотре зазначає, що в даному випадку скаржник зобов`язаний був користуватись належними йому процесуальними правами упродовж усього періоду розгляду його скарги та мав можливість самостійно цікавитись провадженням у справі. Однак, подальшим рухом апеляційної скарги він не цікавився. Однак, зазначені скаржником в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі та не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано. Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 12.06.2025 в частині подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку не усунуто. Скаржниці в ухвалі від 12.06.2025 року було роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржниці щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 на касаційне оскарження на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 480/4569/24. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 на про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 480/4569/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення з посади та зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов