Ухвала КАС ВС № 990/384/25

ф УХВАЛА (про залишення позовної заяви без руху) 15 серпня 2025 року м. Київ справа №990/384/25 адміністративне провадження №П/990/384/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєвої І.А. (суддя-доповідч), судді: Гімон М.М., Дашутін І.В., Юрченко В.П., Хохуляк В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Верховного Суду, як суду першої інстанції із адміністративним позовом до Президента України (як представника України), в якому просила суд (мовою оригіналу): 1) визнати протиправною бездіяльність надання державою Україна ефективного правового способу захисту від загрози знищення чи продажу без згоди позивача її спадкового нерухомого майна та/чи її приватних будинків Броварською міською радою Київської області чи іншою особою, яка вчинена державою Україна шляхом введення у дію державою Україна після 1991 року нових законів України та/чи змін до існуючих законів України, за дією яких держава Україна застосуванням диктатури влади над правами на нерухомість її спадкодавців вилучила із складу майна її спадкодавців їх нерухоме майно визнанням їх нерухомого майна рухомим безхазяйним майном, яке буцімто за наслідками введення у дію нових законів України зникло з поверхні Землі, та визнанням державою Україна за цими новими законами України виникнення у її спадкодавців та у неї обов`язку купівлі у Броварської міської ради Київської області права на здійснення її спадкодавцями за їх життя та нею конституційних прав користуватися та розпоряджатися власними житловими будинками та іншим нерухомим майном; 2) зобов`язати Президента України, як представника України, надати позивачу ефективний правовий спосіб захисту її прав на державні гарантії непорушності права власності на її житлові приватні будинки та інше спадкове нерухоме майно, яке належало спадкодавцям за їх життя, за правовими наслідками надання якого на виконання вимог ст. 316, 317, п. 6. ст. 319, п. 1 ст. 181, п. 1,2,3,4 ст. 182, п. 1,2 ст. 328, п. 1,2 ст. 381, п. 2 ст. 386, п. 3, 5 ст. 373, ст. 377, 391, ст. 1218, 1225 Цивільного кодексу України, ст. 13, 17 Європейської Конвенції з прав людини, п.п. 1, 2 ст.19, 58 Конституції України, Земельного кодексу УРСР, ст. 13 Конституції УРСР, без попередньої купівлі нею у Броварської міської ради Київської області прав на її житлові будинки та інше спадкове нерухоме майно, яке належало її спадкодавцям за їх життя до 1991 року, без попередньої купівлі нею у Броварської міської ради Київської області прав на здійснення нею її конституційних прав за своєю волею користування та розпорядження її житловими будинками, речові права на які зареєстровані за нею у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номерами їх реєстрації: 104840732106 та 393336432106, та які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно, буде припинена незаконна бездіяльність реєстрації за нею спадкових прав на нерухоме майно її спадкодавців: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом реєстрації за нею прав на спадкові будинки її спадкодавців разом із одночасною реєстрацією відчуження на її користь садиб. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною 2 статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Перевіряючи, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з огляду на наступне. Так, частиною 1 статті 160 КАС України встановлено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною 5 наведеної статті визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Зокрема, в ній зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

1. Однак у позовній заяві в порушення вимог п. 2 ч. 5 статті 160 КАС України не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.

2. Перевіряючи позовну заяву на дотримання вимог п. 4, 5, 9 ч. 5 статті 160 КАС України, колегія суддів звертає увагу, що під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології, а також узгоджуватися з компетенцією суб`єкта владних повноважень (відповідача), якою він наділений відповідно до Конституції та законів України. Викладення позовних вимог у позовній заяві та обставин на їх обґрунтування формує предмет і підстави позову, і, як наслідок, визначає предмет доказування у справі. При цьому відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Частиною 4 статті 22 КАС України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності зокрема Президента України. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України визначені у статті 266 КАС України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Президента України. Перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України. За цією нормою такими є справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію про те, що приписи частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 4, статей 5, 19 та частини першої статті 266 КАС України треба розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися ті акти, дії чи бездіяльність глави держави, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду (зокрема, але не виключно, постанови від 13 лютого 2025 року у справі № 990/357/24, від 06 березня 2025 року у справі № 990/10/25). Суд звертає увагу, що судовий контроль не може охоплювати питань, які визначаються виключно законами України, а також питань, вирішувати які уповноважені відповідні державні органи (в межах визначеної компетенції і встановленої процедури). Не може виникнути предмета спору у правовідносинах, учасником яких позивач не є, тобто коли акти / дії / бездіяльність глави держави не створюють безпосередніх юридичних наслідків саме для позивача. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Повертаючись до змісту позовної заяви, Суд звертає увагу, що в тексті позовної заяви позивач, посилаючись на вчинення з боку Міністерства юстиції України і Броварської міської ради шахрайських дій по відношенню до її спадкового майна, зазначає, що держава допустила експропріацію її речових прав на її спадкові будинки, внаслідок введення у дію нових законів чи внесення змін до існуючих законів, в порушення вимог Конституції України, Європейської конвенції з прав людини, ЦК України та Конституції УРСР. Також зазначає про експропріацію її прав з боку Міністерства юстиції України, внаслідок чого вона не може вільно на власний розсуд без волі Броварської міської ради вчиняти свої конституційні права на володіння, користування, розпорядження своїми спадковими будинками, речові права на які зареєстровані за нею. Однак проаналізувавши зміст наведених обгрунтувань позову, суду не видається за можливе встановити ані конкретний об`єкт судового захисту, ані пов`язаність заявлених в позовній заяві порушень з діяльністю саме Президента України. Також неможливо з`ясувати, який зміст позивач вкладає у слово «експропріація», використовуючи його по відношенню до держави, чи-то повноважень Президента України. При цьому слід зауважити, що питання про введення Президентом України у дію нових законів чи внесення змін до існуючих законів не може вважатися «управлінською діяльністю» Президента України, яка може піддаватися судовому контролю суду адміністративної юрисдикції. Захист же цивільних речових прав осіб, які вважають їх порушеними, здійснюються в порядку цивільного судочинства, відповідачем у яких є особа (орган), яка (який) безпосередньо допустив порушення таких прав. Суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями вирішувати правовідносини, що випливають безпосередньо з цивільних (приватноправових), а не публічних правовідносин. Тоді, як в позовній заяві позивач самостійно посилається на те, що за наслідками експропріації державою нерухомості її спадкодавців введенням в дію нових законів вона зверталась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовами до Міністерства юстиції України (цивільні справи № 361/563/22, № 361/561/22, № 361/4685/22, № 361/3426/23, № 361/3895/23, № 361/3898/23). Отже зі змісту позовної заяви неможливо з`ясувати, на захист яких саме прав (приватноправових чи публічно-правових) її подано. Відсутність конкретизованого предмета позову (зазначення конкретного права, що випливає з публічно-правових відносин між позивачем і Президентом України) перешкоджає суду визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача, оскільки судовий захист не може надаватися стосовно абстрактних чи гіпотетичних порушень. Суд адміністративної юрисдикції повинен перевіряти правомірність дій/бездіяльності лише у межах конкретної владно?управлінської функції, тобто у межах конкретного порушеного права, що можливо зробити лише за умови викладення позивач своїх вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. Крім того, положення процесуального законодавства щодо належного викладу змісту позовних вимог і обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також доказів, що підтверджують вказані позивачем обставини, кореспондуються з процесуальним обов`язком сторони належно підтверджувати заявлені обставини. Однак у тексті позовної заяви відсутні посилання на докази, якими б підтверджувалися обставини, у яких склалися спірні правовідносини з відповідним обґрунтуванням порушення її прав саме Президентом України. Оскільки зі змісту позовної заяви неможливо встановити ані дійсний предмет спору, ані конкретні вимоги, які б були адресовані до Президента України, суд вважає, що позивачеві слід подати уточнену позовну заяву, у якій уточнити предмет спору, зміст позовних вимог, їх відповідне правове обґрунтування, викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та навести докази, які ці обставини підтверджують (з наданням їх суду). Виклад обґрунтування має узгоджуватися з вимогами, стосуватися тих актів, дій чи бездіяльності Президента України, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких Президент України реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.

3. Крім цього, всупереч пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. До того ж, відповідно до частини 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Однак в порушення вищенаведених вимог процесуального законодавства позивач не надала ані копій позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, ані документа про сплату судового збору/ або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Так, згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028 гривні. За таких обставин позивачу потрібно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн, шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами: Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783 Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету - 22030102 Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу - 101__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від __________(Дата оскаржуваного рішення) по справі __________(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду). При цьому враховуючи вимоги частини восьмої статті 160 і частини третьої статті 161 КАС України, якщо позивач є звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, то вона повинна надати суду відповідні підтверджуючі документи. Частиною 1 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення встановлених судом недоліків, шляхом: 1) зазначення відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів у сторін; 2) уточнення предмета позову, учасників справи, змісту позовних вимог, відповідного їх правового обґрунтування і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до визначеного нею відповідача - Президента України; 3) надання до суду всіх наявних у позивача документальних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги; 4) зазначення власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; 5) надання копій позовної заяви, а також копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; 6) надання документа про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 грн, а у випадку наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, відповідні підтверджуючі докази. На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 КАС України, УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху. Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків, встановлених в мотивувальній частині даної ухвали суду. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, позовна заява повертається позивачеві. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді І.А. Васильєва М.М. Гімон І.В. Дашутін В.П. Юрченко В.В. Хохуляк