Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/10837/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10837/24 пров. № А/857/8394/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І.М., Пліша М.А. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження ( головуюча суддя Братичак У.В., м. Львів), у справі №380/10837/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, - встановив: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2024 №262840019756, щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_2 , відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи на підприємстві: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсімбуд» з 03.11.2008 по 10.09.2012; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 13 січня 2024 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2024 №262840019756 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 13.01.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, зарахувавши при цьому до її загального страхового стажу період роботи з 01.01.2009 по 10.09.2012 у ТОВ «Укрсімбуд». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вказує, що обов`язковою умовою (пряма норма Закону №1058) для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи з 1 липня 2000 рок є підтвердження позивачем нарахування такої заробітної плати первинними документами. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Також скаржник наголошує про відсутності індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подала. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження. Апеляційний суд переглядає рішення в межах вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 . 16.01.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зі заявою про призначення пенсії за віком. Заяву від 16.01.2024 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №262840019756 від 18.01.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Відповідно до згаданого вище рішення: вік заявниці 60 років 4 дні, страховий стаж становить 27 років 09 місяців 22 днів, при необхідному 31 рік. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано період безробіття з 04.08.2000 по 29.07.2001, згідно трудової книжки, оскільки дата припинення (29.07.2001) допомоги по безробіттю календарно не відповідає даті наказу (14.09.2001) про припинення допомоги по безробіттю. Крім того, згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком стажу встановлено, що відповідачем 1 також не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 01.01.2009 по 10.09.2012 в ТОВ «Укрсімбуд», згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.08.1982. У відзиві на позовну заяву представник відповідача 1 пояснив, що такий період не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач, не погодившись з відмовою в призначенні пенсії за віком, звернулася до суду за захистом своїх прав. Вирішуючи даний спір, колегія суддів зазначає наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено. Ст.1 Закону №1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ст.24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно зі ст.56 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 14.08.1982 ОСОБА_1 : - 03.11.2008 прийнята на посаду менеджера з дослідження ринку збуту та виявлення суспільної думки в ТОВ «Укрсімбуд». - 10.09.2012 звільнена з займаної посади за власним бажанням. Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 03.11.1998 (наказ від 03.11.1998) по 10.09.2012 (наказ від 10.09.2012) в ТОВ «Укрсімбуд» зараховано з 03.11.2008 по 31.12.2008; період з 01.01.2009 по 10.09.2012, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування. Наведене також підтверджується розрахунком стажу, наданим відповідачем

1. Апеляційний суд звертає увагу, що в межах спірного періоду у трудовій книжці позивача кожна дата містить посилання на відповідний наказ, також міститься відмітка про посаду та підпис відповідальної особи, яка заповнювала трудову книжку, печатка підприємства, де працювала позивач. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо даних періодів роботи відповідачем не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розрахунку стажу. Колегія суддів звертає увагу, що Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно п.2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17) та від 06.03.2018, 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а (№К/9901/44334/18), №754/14898/15-а. Таким чином, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про стаж її роботи з 01.01.2009 по 10.09.2012, записи відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, та жодних зауважень щодо записів в трудовій книжці відповідач не висловив. Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу роботи позивачки спірного періоду через відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач, досягнувши віку 60 років, 16.01.2024 звернулася до Пенсійного органу зі заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №262840019756 від 18.01.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач звертає увагу, що до загального стажу не зараховано період роботи в ТОВ «Укрсімбуд» з 03.11.2008 по 10.09.2012. Відповідач стверджує, що період роботи позивача з 03.11.1998 (наказ від 03.11.1998) по 10.09.2012 (наказ від 10.09.2012) в ТОВ «Укрсімбуд» зараховано з 03.11.2008 по 31.12.2008; період з 01.01.2009 по 10.09.2012 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд зазначає, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві. Відтак, фактично внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на такому підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Враховуючи вищенаведене, відповідач протиправно не зарахував позивачу період її роботи з 01.01.2009 по 10.09.2012 у ТОВ «Укрсімбуд», тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Отже, колегія суддів апеляційного суду поділяє висновки суду першої інстанції, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 18.01.2024 №262840019756 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , а також зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 13.01.2024 ОСОБА_1 пенсію відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року, зарахувавши при цьому до її загального страхового стажу період роботи з 01.01.2009 по 10.09.2012 у ТОВ «Укрсімбуд». Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р «Про судове рішення в адміністративній справі», якщо у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржене, тому апеляційному перегляду у цій частині не підлягає. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо нового розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі №380/10837/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко М. А. Пліш