Постанова 4856 № 240/24429/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/24429/24 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 18 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області, в якому просив: - визнати протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо розгляду заяви від 09.10.2023 та ненадання відповіді з повідомленням відповідно дати взяття на облік, виду і номера черги; - зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради надати письмову відповідь з повідомленням відповідно дати взяття на облік, виду і номера черги, підстави взяття на облік (що передбачено п.21 Правил); - визнати протиправними вимоги виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо необхідності надання документів, які перелічено (викладено) на сторінці 5 листа відповідача від 10.10.2024 №26/4544; - зобов`язати виконавчий комітет Житомирської міської ради утриматися від протиправних дій, зокрема щодо вимог про необхідність надання документів про що викладено на сторінці 5 листа відповідача від 10.10.2024 №36/4544, перешкоджання здійснення прав. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог про визнання протиправними дії виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо розгляду заяви від 09.10.2023 і ненадання відповіді з повідомленням відповідно дати взяття на облік, виду і номера черги та зобов`язання виконавчий комітет Житомирської міської ради надати письмову відповідь з повідомленням відповідно дати взяття на облік, виду і номера черги, підстави взяття на облік (що передбачено п.21 Правил). В подальшому, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 позовну заяву в іншій частині вимог залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду нової уточненої позовної заяви (та її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи) із формулюванням змісту позовних вимог відповідно вимог до ч.1 ст.5 КАС України. На виконання вимог ухвали суду від 17.12.2024 про залишення позовної заяви без руху позивачем направлено до суду уточнений адміністративний позов. Натомість, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав невиконання останнім в повному обсязі вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та не усунення виявлених недоліків. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права. За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Положеннями ч. 1 ст. 168 КАС України визначено, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Такі вимоги визначені статтею 160 КАС України. Так, згідно приписів цієї норми, у позовній заяві позивач, окрім іншого, викладає свої вимоги щодо предмета спору, їх обґрунтування та відзначає докази, що підтверджують вказані обставини. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору. Статтею 161 КАС України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Частинами 1, 2 статті 169 КАС України закріплено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною. Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті в процесі підготовки справи до судового розгляду. Згідно п.1 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Виходячи з викладеного, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі частини 4 статті 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Як встановлено судом, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 17.12.2024 року суд першої інстанції відзначив про те, що фактично в межах даної справи позивачем оскаржується лист Виконавчого комітету міської ради Житомирської області від 10.10.2024 №36/4544 щодо надання документів для формування облікової справи по квартирному обліку, який не відповідає визначенню рішення суб`єкта владних повноважень, а тому позивачу необхідно в позовній заяві зазначити про існування спору між ним та відповідачем, що стало підставою для звернення до адміністративного суду. На виконання вказаних вимог та в установлений судом першої інстанції строк позивачем було подано уточнену позовну заяву. Суд першої інстанції за результатом дослідження поданої уточненої позовної заяви, дійшов висновку про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та повернув позовну заяву позивачу. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Під змістом позовних вимог (предмет позову) слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Підстави позову як елемент його змісту, повинні пояснювати, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм якого закону позивач просить про захист свого права. Обов`язок щодо визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача. Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції, залишаючи позов без руху, вказав позивачу шляхи усунення недоліків позовної заяви, перелічивши всі виявлені недоліки останньої. В свою чергу, зі змісту уточненої позовної заяви встановлено, що позивачем вимоги суду першої інстанції було виконано та надано ті пояснення та докази, які, на переконання заявника, є достатніми для розгляду справи. Колегія суддів зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам та заявленим вимогам, з`ясовувати достатність доказів для вирішення справи, їх належність та допустимість, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання тих чи інших доказів або необгрунтування певних вимог, не можна визнати доцільним. Тим більш, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 173 КАС України остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу здійснюється на стадії підготовчого провадження у справі суддею адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів не піддає сумніву те, що певні підстави для усунення недоліків позовної заяви існували. Проте, приймаючи до уваги формальні вимоги до позовної заяви, передбачені КАС України, та спосіб, у який вони були застосовані у цій справі, колегія суддів вважає, що повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (ч. 5 ст. 5 КАС України). На переконання суду апеляційної інстанції, надати оцінку повноті обгрунтування заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції повинен був вже в ході розгляду справи, шляхом встановлення всіх дійсних обставин справи та в призмі тих доказів, які на думку позивача є достатніми для вирішення справи. До того ж, суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати додаткові докази вже в ході розгляду справи, якщо виникне така необхідність, а також, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 48 КАС України, за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідачів. В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недотримання судом першої інстанції необхідних умов, за яких позов підлягає поверненню. Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Отже, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви. Доводи апелянта є підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції. Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вбачає наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Житомирського окружного адміністративного суду 29.01.2025 року, і як наслідок, направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття позовного провадження відповідно до ч.3 ст.312 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.