Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/1100/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1100/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 18 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецький області №045550022791 від 22.12.2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецький області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 08.04.1986 року по 31.12.1988 року та з 03.01.1989року по 01.09.1991 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.02.1986 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецький області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 11.09.1991 року по 28.11.1994 року, з 01.12.1994 року по 16.01.2000 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.02.1986 року та довідок про підтвердження пільгового стажу. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецький області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень п.« 2» ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення суду. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, заява ОСОБА_1 про призначення пенсії була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії, 22.12.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за №045550022791 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю правових підстав. Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 10 місяців 19 днів, до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 08.04.1986р. по 31.12.1988р. та з 03.01.1989р. по 01.09.1991р., оскільки позивачем не надано довідки про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні. Пільговий стаж роботи позивача становить 2 роки 0 місяців 0 днів, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно архівної довідки від 15.01.2018 №6-03/67, оскільки необхідно надати рішення комісії, які створені при головних управліннях Пенсійного фонду України та період роботи згідно довідки з 01.12.1994 по 16.01.2000, оскільки довідка не відповідає вимогам, які передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні страхового стажу та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивачка звернулась до суду із даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. В силу положень п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Частиною 1 статті 24 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Як передбачено частинами 2 та 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон №1058-ІV набрав чинності 01.01.2004, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004. До 01.01.2014 порядок та умови обчислення стажу роботи, який дає право на пенсію, визначалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII. Відповідно до ст.62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано до загального страхового стажу період з 08.04.1986 року по 31.12.1988 року та з 03.01.1989 року по 01.09.1991року, оскільки необхідно долучити довідки про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні. Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень). Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень). Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис. Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі). Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 по справі №120/2366/21-а. Також вкладиш в трудову книжку колгоспника свідчить, що трудовий мінімум у колгоспі "Родина" та АТ "Родина" у 1982 році становив 220 вихододнів, з 1983 року по 1994 рік - 260 вихододнів. Згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 22.02.1986 року позивач у період з 08.04.1986 року по 31.12.1988 року працювала в колгоспі «Зоря» та в період з 03.01.1989 року по 01.09.1991 року в колгоспі ім.Ілліча. Вкладиш в трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 від 22.02.1986 року свідчить, що трудовий мінімум у колгоспі у 1986 році становив 218 вихододнів, з 1987 році - 280, у 1988 році - 260, у 1989 році -

254. Позивач у 1986 відпрацювала 218, у 1987 році - 310 вихододнів, у 1988 році - 293 вихододнів, у 1989 році -

254. Згідно архівної довідки №05-07/13-492 від 28.02.2024 року, наявної в матеріалах справи, в періоди з 1986-1987 рр. та 1989-1991рр. в протоколах засідань правління та загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Зоря» та колгоспу ім.Ілліча відомості щодо встановленого мінімуму вихододнів відсутні. В протоколах загальних зборів вищевказаних колгоспів ОСОБА_2 в списках колгоспників, які не відпрацювали встановлений мінімум вихододнів не значиться. Вказане свідчить про виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві. Тобто законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 по справі № 439/571/17. Зважаючи на встановлені вище обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 08.04.1986 року по 31.12.1988 року та з 03.01.1989 року по 01.09.1991 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.02.1986 року. З приводу не зарахування відповідачем періоду роботи з 11.09.1991 року по 28.11.1994 року згідно архівної довідки від 15.01.2018р. №6-03/67, оскільки позивачкою не надано рішення комісії, які створені при головних управліннях Пенсійного фонду України, суд зазначає, що згідно названої архівної довідки позивача 11.09.1991 прийнято в цех №1 учеником оператора отримання безперервного скловолокна ("Оператор получения непрерывного стекловолокна"), з 04.1992 - в цеху №1 по виробництву безперервного скловолокна переведена в працівники і присвоєно 3 розряд оператора, з 01.09.1994 - присвоєний 4 розряд оператора отримання безперервного скловолокна. Усі відомості зазначені в довідці, відповідають записам трудової книжки позивача. При цьому зауваження щодо оформлення трудової книжки у відповідача відсутні, відповідно до розрахунку стажу, спірні періоди роботи зараховані відповідачем до страхового стажу позивача. Щодо періоду роботи з 01.12.1994р. по 16.01.2000р. - такий також підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.02.1986 року. Надані позивачем довідки №162 від 11.12.2017 року, №17 від 06.02.2018 року, №18 від 06.02.2018 року - підтверджують пільговий стаж роботи останньої (за Списком №2). Такі довідки містять посилання на атестацію робочих місць та підписані арбітражним керуючим як уповноваженою особою на керівництво підприємством, яке перебувало у стадії ліквідації. З приводу недоліків уточнюючих довідок, якими відповідач обґрунтовує не можливість зарахування спірних періодів до пільгових, суд зазначає, що згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Частиною 1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Отже, при виникненні у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевірки достовірності відомостей, зазначених у наданих позивачем довідках. Водночас, варто зауважити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового (в тому числі) пільгового стажу. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Наявність сумнівів у відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17. Велика палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 року сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими i важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "6" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення ". З урахуванням вищезазначеного, а також записів у трудовій книжці в частині спірних періодів та відомостей з довідок №162 від 11.12.2017 року, №17 від 06.02.2018 року, №18 від 06.02.2018 року, архівної довідки №6-03/67 від 15.01.2018 року, позивачем підтверджено його зайнятість у період з 11.09.1991 року по 28.11.1994 року на Бердянському заводі скловолокна на посадах, передбачених Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу зазначених вище періодів, відповідач діяв протиправно, а відтак рішення про відмову у призначенні пенсії №045550022791 від 22.12.2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернівецькій області, з урахуванням наведених вище висновків у сукупності, є протиправним та підлягає скасуванню. Тому, з метою належного захисту права позивача необхідно зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду в Чернівецькій області, як орган, дії якого оскаржує позивач та який розглядав заяву позивача про призначення пенсії, зобов`язати зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивачки та повторно розглянути подану нею заяву. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.