Постанова 4855 № 640/2978/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2978/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кузан Ростислав Ігорович ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Волошка О. Л. представника позивача Рябка Р. О., представника відповідача Захарова К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року (місце ухвалення: місто Львів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 14.04.2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової служби України, в якій просила суд стягнути з Державної податкової служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду у справі №826/18679/15 у розмірі 1 235 039,92 грн. На виконання вимог Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" справу передано до Львівського окружного адміністративного суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15.06.2020 по 27.12.2020 в розмірі 21 394,16 грн з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що визначаючи розмір суми яка підлягає стягненню на користь позивача суд першої інстанції безпідставно взяв як розрахункову величину середньоденний заробіток, що мала позивач за посадою з якої її незаконно звільнено. Крім того, апелянт вказує, що задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що рішення суду у справі №826/18679/15 виконано 27.12.2020, адже поновлення її на посаді наказом від 28.12.2020 № 1503-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » не свідчить про належне виконання вказаного рішення суду. Крім того, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що затримка виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді виникла не з вини відповідача, а відтак, відсутні і підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 у справі № 826/18679/15 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України від 16 червня 2015 року №552-о «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 у ДПС України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України; стягнуто з ДПС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 червня 2015 року по 15 червня 2020 року в сумі 196 794,81 грн; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 у ДПС України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника Управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міндоходів звернуто до негайного виконання. На виконання вказаного судового рішення ДПС України прийнято наказ від 28.12.2020 № 1503-о, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту правової роботи з 17 червня 2015 року. 29.12.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді. На підставі наказу ДПС № 1503-о від 28.12.2020 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » постановою державного виконавця від 13.01.2021 виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 закінчено у зв`язку з виконанням рішення суду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 640/3538/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії: визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Кузьменка О.С. від 13.01.2021 про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 826/18679/15, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі № 640/3538/21 апеляційні скарги Державної податкової служби України та Міністерства юстиції України задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В подальшому, на підставі поданої заяви ОСОБА_1 від 22.12.2021 позивачку наказом ДПС України «Про переведення ОСОБА_1 » переведено на посаду директора Департаменту управління ризиками з 23.12.2021. Також, постановою Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 826/18679/15, касаційну скаргу Державної податкової служби України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №826/18679/15 у частині поновлення ОСОБА_1 в Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника Управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України скасовано. Прийнято у цій частині нове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника Управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №826/18679/15 залишено без змін. Наказом ДПС України від 24.12.2021 № 2460-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » на виконання постанови Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №826/18679/15 за позовом ОСОБА_1 : Скасовано накази ДПС від 28.12.2020 № 1503-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » та від 23.12.2021 № 2457-о «Про переведення ОСОБА_1 »; Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника Управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду від 15.06.2020, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 15.06.2020 по 22.12.2021 у розмірі 1 235 039,92 грн. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 5-1 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з положеннями ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пунктом 3 ч.1 ст.371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Згідно з п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 в справі №760/9521/15-ц і суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі, що розглядається. Як вірно зауважено судом першої інстанції, вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення ст.236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 у справі № 826/18679/15 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника директора департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об`єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України. В цій частині рішення суду підлягало негайному виконанню. Водночас, це рішення не виконувалося відповідачем до 28.12.2020, коли наказом ДПС України від 28.12.2020 № 1503-о поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту правової роботи з 17 червня 2015 року. Відповідачем як до суду першої інстанції так і до апеляційної скарги не надано жодних аргументованих пояснень щодо причин такого тривалого зволікання у виконанні судового рішення про поновлення позивачки на роботі, а також не обґрунтовано поважність причин такої бездіяльності. Відтак, суд першої інстанції дійшов до цілком обґрунтованого висновку, про протиправну затримку виконання відповідачем рішення суду про поновлення її на роботі з 15.06.2020 по 27.12.2020. Відповідно до вимог ст.236 КЗпП України ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за весь цей період затримки виконання рішення суду. При цьому, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді виконано саме 28.12.2020 року. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, з 28.12.2020 ОСОБА_1 перебувала на посаді директора Департаменту правової роботи та отримувала у цей період заробітну плату. Наказом керівника ДПС України від 23.12.2021 №2457-о, на який посилається позивачка, її переведено на посаду директора Департаменту управління ризиками з 23.12.2021, а не поновлено на цій посаді. Підставою переведення ОСОБА_1 на іншу посаду була власноручно написана нею заява від 22.12.2021, а не рішення суду. Щодо розміру середнього заробітку, який належить виплатити позивачці за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд враховує таке. Згідно з ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі Порядок №100). Відповідно до абз. 1, 3 п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом 4 п. 2 Порядку №100 визначено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Пунктом 8 Порядку №100 установлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. В силу вимог п.6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 Пленуму Верховного Суду України, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Як вірно зазначено судом першої інстанції, періодом затримки виконання відповідачем рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі є період з 15.06.2020 по 27.12.2020 включно. Згідно з положеннями ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 у справі № 826/18679/15 встановлено, що середньоденний розмір заробітної плати позивачки, становить 157,31 грн. Відтак, саме цей розмір середньоденної заробітної плати позивачки береться до уваги при розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, що для розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, як розрахункову величину слід брати середньоденний заробіток, що виплачувався у цей період на посаді яку вона мала б займати. Чинне законодавство передбачає можливість розрахунку середньої заробітної плати лише з сум які особа отримувала, а не з тих, які б бажала отримувати. Відтак, колегія суддів погоджується із розрахунок наведеним судом першої інстанції. Відтак, суд першої інстанції дійшов до цілком обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя І. О. Грибан (Повний текст постанови складено 15.08.2025)