Постанова Київський апеляційний суд № 756/7524/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 6 серпня 2025 року місто Київ справа №756/7524/24 провадження№22-ц/824/8220/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 відповідач - ОСОБА_3 відповідач - ОСОБА_4 , відповідач - ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подану адвокатом Василевською Оленою Вікторівною, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року, постановлену у складі судді Диби О.В.,- В С Т А Н О В И В : Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фанштейн К. М. про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ в натурі частки домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою, зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частини житлового будинку та стягнення компенсації. Призначено комплексну судову будівельно - технічну та земельно- технічну експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на розгляд якої поставлені наступні питання : -чи можливий розподіл (технічна можливість виділу/поділу) домоволодіння будинку АДРЕСА_1 на чотири ізольовані житлові приміщення (домоволодіння) з окремими входами/виходами до/з житлового будинку на земельну ділянку, відповідно до сформованого порядку користування домоволодінням - будинку АДРЕСА_1 , а саме: Користувачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 користуються приміщеннями по квартирі №1 (домоволодіння №1 ): - веранда 1-1 площею 5.3 кв. м; - коридор 1-2 площею 6.2 кв. м; - житлова кімната 1-3 площею 21 кв. м; - житлова кімната 1-4 площею 8.1 кв. м; - тамбур 1-5 площею 2.0 кв. м; загальною площею 42, 6 кв.м. Користувач ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) користується приміщенням по квартирі 2 (домоволодіння№2 ): - веранда 2-1 площею 4.6 кв.м; - кухня 2-2 площею 4.1 кв.м; - житлова кімната 2-3 площею 11.2 кв. м; загальною площею 19.9 кв.м. Користувач ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ) користується приміщенням по квартирі 3 (домоволодіння№3 ): - веранда 3-1 площею 6.9 кв.м; - кухня 3-2 площею 8 кв.м; - житлова кімната 3-3 площею 16 кв.м; загальною площею 30.9 кв.м Користувач ОСОБА_2 ( ОСОБА_7 ) користується приміщенням по квартирі №4 (домоволодіння №4 ): - веранда 4-1 площею 12.4 кв.м; - прихожа 4-2 площею 8.8 кв.м; - житлова кімната 4-3 площею 15.1 кв. м; загальною площею 36.3 кв.м. Визначити можливий порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням площ земельних ділянок, виділених рішенням Товариського суду при ЖЕКу Подільського району м. Києва від 2 квітня 1980 року з урахуванням того, що частину виділеної у користування земельної ділянки ОСОБА_3 було відчужено при укладенні договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 від 4 червня 2021 року. Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_1 .. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи ун. №756/7524/24, провадження №2/756/434/25. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Василевська О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині поставленого на вирішення експертів питання: "Визначити можливий порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням площ земельних ділянок, виділених рішенням Товариського суду при ЖЕКу Подільського району м. Києва від 2 квітня 1980 року з урахуванням того, що частину виділеної у користування земельної ділянки ОСОБА_3 було відчужено при укладенні договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 від 4 червня 2021 року" та замінити його питанням викладеним в іншій редакції, з урахуванням договору від 17 травня 1957 року та рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 лютого 2004 року, а саме : " «Визначити можливий порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням площ земельних ділянок, виділених згідно договору посвідченого 17.05.1957 р. 8-ою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за номером 1-2491, рішення Товариського суду при ЖЕКу Подільського району м. Києва від 02.04.1980 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.02.2004 р. з урахуванням того, що частину виділеної у користування земельної ділянки ОСОБА_3 було відчужено при укладенні договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 від 04.06.2021.». В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що описані приміщення в частинах домоволодіння, які запропоновані до фактичного виділу в натурі в клопотанні про призначення експертизи, визначені за даними застарілого технічного паспорту. Крім того, до позову не додано жодного технічного паспорту. Предметом позову та комплексної експертизи став опис об`єктів нерухомості із посиланням на застарілий та такий, що не відповідає фактичним обставинам, технічний паспорт 2003 року, але й технічний паспорт, що не відповідає нормативному визначенню терміну - «технічний паспорт». У 2023 році відповідачі вже звертались до ТОВ «ТЕРРА ПРОЕКТ» з метою виготовлення актуального технічного паспорту, однак, через відсутність згоди інших співвласників домоволодіння зазначений технічний паспорт не був оформлений. Призначаючи комплексну експертизу, судом було задоволено питання щодо можливого поділу часток домоволодіння з визначенням кімнат та їх площ, які фактично не відповідають за своєю площею яка існує на сьогоднішній день. Поміж іншим, судом першої інстанції було постановлено питання на розгляд комплексної судової експертизи щодо визначення можливого порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 з урахуванням площ земельних ділянок, виділених рішенням Товариського суду при ЖЕКу Подільського району м. Києва від 02.04.1980 з урахуванням того, що частину виділеної у користування земельної ділянки ОСОБА_3 було відчужено при укладенні договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 від 04.06.2021. Так, судом фактично поставлено питання співставлення розміру часток земельних ділянок та їх розташування тільки на підставі одного документу. При цьому, судом залишено поза увагою доводи відповідачів про наявність в матеріалах справи інших документів, які впливають на розмір та розташування часток земельних ділянок, таких як: 17.05.1957 року всі співвласники житлового будинку номер АДРЕСА_6 - ОСОБА_8 , якій належить 11/20; ОСОБА_9 - 5/20; ОСОБА_10 - 4/20 частин будинку за спільною згодою та взаємною домовленістю уклали нотаріально посвідчений договір про встановлення порядку користування даним домоволодінням. В розумінні законодавства того часу, фактично виділили частки в натурі. За цим договором в користування ОСОБА_8 залишилось 11/20 частин будинку, у відповідності з поверховим планом від 05.04.1957 , що складаються з трьох кімнат / 1-2, 1-3, 1-5/, площею 45,1 кв.м, кухня /1-1/-5,1 кв.м, двох веранд 1-7, 1-6/ -11,1 кв.м. Було виділено та перейшло в користування 2228 кв.м земельної ділянки. В користування ОСОБА_9 перейшло 5/20 частин будинку, що складаються із однієї кімнати /2-3/, площею 11,2 кв.м, кухні /2-2/ - 4,1 кв.м, веранди /2-1/ - 4,1 кв.м. Було виділено та перейшло в користування 250 кв.м земельної ділянки. В користування ОСОБА_10 перейшло 4/20 частин будинку, що складаються з однієї літньої кімнати /1-4/, площею 15,7 кв.м і веранда - 9,8 кв.м. Було виділено та перейшло в користування дві ділянки по 150 кв.м земельної ділянки. Сторони договору встановили порядок користування насадженнями на земельній ділянці та визначили порядок користування спільними частинами земельної ділянки та вирішили всі інші питання користування майном. Укладений співвласниками договір було посвідчено 17.05.1957 8-ою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстровано в реєстрі за номером 1-2491. З дати укладення договору від 17.05.1957 р. жодна із сторін договору не мала претензій один до одного. Таким чином, на підставі договору 17.05.1957 було досягнуто домовленість про виділення в натурі частин будинку АДРЕСА_7 (в наступному було присвоєно адресу будинок АДРЕСА_1 ) для всіх співвласників, умови якого зберігають чинність для всіх нових власників часток. На підставі судового рішення Подільського районного народного суду міста Києва від 23.04.1979, з урахуванням роз`яснень викладених в ухвалі Подільського районного народного суду міста Києва від 03.12.1979, ОСОБА_3 виділено в натурі 7/20 частин по АДРЕСА_1 (квартиру № 1 ), які складались з 11/40 частини, що належали ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом та 3/40 частини - ОСОБА_11 в порядку спадкування за законом. В наступному, рішенням Товариського суду при ЖЕК-805 Подільського району міста Києва від 02.04.1980 року, яким була розглянута справа ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_10 про право користування земельною ділянкою будинку номер АДРЕСА_6 , між співвласниками даного домоволодіння, що традиційно склалася за багато років, було встановлено, що 25.09.1979 ОСОБА_11 звернувся в Товариський суд про розподіл земельної ділянки між співвласниками домоволодіння номер АДРЕСА_6 , на тій підставі, що колишній співвласник ОСОБА_14 помер, і володів 11/20 частин даного домоволодіння, із яких 4/20 належить ОСОБА_13 і відповідно повинна відійти до нього і земельна ділянка. Було вирішено:

1. ОСОБА_11 буде користуватися на 7/20 домоволодіння 1115 м2 земельної ділянки.

2. ОСОБА_12 на 4/20 домоволодіння буде користуватися земельною ділянкою 320 м2.

3. ОСОБА_13 на 4/20 домоволодіння буде користуватися земельною ділянкою 690 м2. ОСОБА_10 на 5/20 домоволодіння буде користуватися земельною ділянкою 610 м2. Вирішено вважати оптимально правильним вищевказаний порядок землекористування по домоволодінню номер АДРЕСА_9 проводити нарахування земельної ренти відповідно даному, що традиційно склалося право користування земельною ділянкою між співвласниками даного домоволодіння. Було попереджено всіх співвласників не чинити перешкоди один одному в користуванні землею. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.02.2004, що набрало законної сили було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 про визначення меж користування земельною ділянками, було задоволено. Встановлені межі користування земельною ділянкою, площею 1352 кв. метри, для співвласників квартири номер АДРЕСА_10 , в межах, визначених на плані, доданому до рішення товариського суду при ЖЕК - 805 від 02.04.1980 року за такими точками: для ОСОБА_3 1-2-3-4-5-6-7. для ОСОБА_5 8-9-10-15. для ОСОБА_4 10-11- 12-13-14-15. Таким чином, судом залишено поза увагою комплексної експертизи такі важливі документи, як договір від 17.05.1957 та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.02.2004. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Фанштейн К.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Вважає, що аргументи , викладені в апеляційній скарзі, не містять належних обґрунтувань порушення судом першої інстанції норм процесуального права. На сьогоднішній день фактичний розмір загальної земельної ділянки суттєво змінився. Наразі фактична площа земельної ділянки під домоволодінням по АДРЕСА_1 становить 0,2071 га, що в тому числі підтверджується і висновком експерта від 04.01.2024 № 27936/23-41 за результатами проведення земельно-технічного дослідження, проведеного за заявою позивача. Без актуальних меж та розміру земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу частина будинку, він не може реалізувати своє право на безоплатну приватизацію землі. Належність майна на праві спільної часткової власності не дає можливості вільно розпоряджатися ним, оскільки потрібно врахувати думку іншого співвласника. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_16 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін. В судове засідання не з`явилася представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвокат Василевська О.В., подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідачів та їх представника. В судове засідання не з`явився відповідач ОСОБА_2 , який був у встановленому законом порядку повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини своєї неявки суд не повідомив. Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції відповідача в апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасника справи, явка якого до апеляційного суду є необов`язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу у відсутність відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представника - адвоката Василевської О.В., які не з`явилася в судове засідання. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Суд першої інстанції, призначаючи у справі комплексну судову будівельно-технічну та земельну - технічну експертизи виходив із того, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. За приписами положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать, зокрема змагальність сторін та диспозитивність. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання. Згідно з положеннями ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Пунктом 4 частини 5 статті 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; Як визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває упровадженні, зокрема, суду. Згідно вимог ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Відповідно до ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Положеннями частини п`ятої статті 104 ЦПК України встановлено, що в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Згідно з нормами ст.ст. 102, 106 ЦПК України, а також положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснено, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. При вирішенні питання про призначення експертизи суди повинні керуватися статтями 143 - 150 ЦПК України, Законом України від 25 лютого 1994 року N 4038-XII («Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 року N 144/5), та враховувати роз`яснення, дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав. Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі про призначення експертизи суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять до предмету доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Як убачається з позовної заяви ОСОБА_1 , позов обґрунтований тим, що він є власником 9/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час співвласниками домоволодіння є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 4 червня 2021 року ОСОБА_3 продав ОСОБА_17 частину надвірних споруд, які знаходилися на загальній земельній ділянці під домоволодінням на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У договорі купівлі-продажу від 4 червня 2021 року зазначено, нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:85:078:0002. Під час формування земельної ділянки з цим номером було включено частину загальної земельної ділянки під домоволодінням площею 0,0702 га, яку в подальшому відчужено при укладанні договору купівлі-продажу від 4 червня 2021 року. З переходом у власність нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу від 4 червня 2021 року, до іншого власника, територія земельної ділянки під ним також перейшла у користування такого власника. Відповідно площа земельної ділянки вже не входить до складу загальної земельної ділянки під домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичний розмір загальної земельної ділянки суттєво змінився. Наразі фактична площа земельної ділянки під домоволодінням по АДРЕСА_1 становить 0,2071 га, що в тому числі підтверджується і висновком експерта від 04.01.2024 № 27936/23-41 за результатами проведення земельно-технічного дослідження, проведеного за заявою ОСОБА_1 .. Без актуальних меж та розміру земельної ділянки, на якій розташована належна позивачу частина будинку, він не може реалізувати своє право на безоплатну приватизацію землі. Належність майна на праві спільної часткової власності не дає можливості вільно розпоряджатися ним, оскільки потрібно врахувати думку іншого співвласника. Враховуючи наведені фактичні зміни розміру та конфігурації земельної ділянки під домоволодінням, визначений у 1980 році порядок користування земельною ділянкою рішенням Товариського суду при ЖЕК -805 Подільського району м.Києва 02.04.1980 року відповідно до схеми плану розділу є неактуальним та порушує права власників на користування належною їм (на праві користуванні) часткою земельної ділянки. Позивач вважає, що наявні підстав для зміни усталеного порядку користування спірною ділянкою, який був встановлений між власниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у 1980 році до рішення товариського суду. Отже для встановлення обставин, що мають значення для справи, а саме для встановлення технічної можливості виділу в натурі сторонам їх часток житлового будинку, висновок комплексної судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи в цивільній справі є одним із належних та допустимих доказів щодо вирішення позовних вимог і для з`ясування цих обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для справи, вбачається необхідність спеціальних знань, без яких встановити відповідні обставини справи та вирішити спір по суті неможливо. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду про призначення по справі комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи відповідає нормам Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК ). Тобто, відмова у призначенні комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, які стосується предмету доказування у цій справі, порушить принцип змагальності цивільного процесу. Призначення у вказаній справі судової будівельно-технічної експертизи сприятиме встановленню дійсних обставин справи. Наявні у справі рішення судів, зокрема Товариського суду при ЖЕКу Подільського району м.Києва від 02.04.1980 та Оболонського районного суду м.Києва від 12.02.2004, а також договір, посвідчений 17.05.1957 Восьмою Київською державною, нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі за № 1.2491, на які посилаються відповідачі, надаються разом з іншими матеріалами справи у розпорядження експертів, для врахування при проведенні дослідження. Наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано у відповідності до вимог ЦПК України призначив комплексну судову будівельно-технічну та земельно- технічну експертизу, оскільки для з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подану адвокатом Василевською Оленою Вікторівною, залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена 18 серпня 2025 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус