Постанова 4873 № 910/15877/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" серпня 2025 р. Справа№910/15877/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Ходаківської І.П. Демидової А.М. за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.08.2025 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова мережа 2011» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М2 Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова мережа 2011» про стягнення 1 145 687,75 грн за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова мережа 2011» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М2 Україна» про визнання факту розірвання договору поставки ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «М2 Україна» (позивач за первісним позовом / відповідач за зустрічним позовом, далі по тексу - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова мережа 2011» (позивач за зустрічним позовом / відповідач за первісним позовом, далі по тексу - відповідач) про стягнення 1 145 687, 75 грн, з яких 681 045, 00 грн основна заборгованість, 282 387, 15 грн інфляційні втрати, 56 370, 28 грн 3 % річних та 125 766, 32 грн пеня. Господарський суд міста Києва рішенням від 05.05.2025 у справі №910/15877/24 первісний позов задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова Мережа 2011» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М2 Україна» 681 045,00 грн основного боргу, 282 387,15 грн втрат від інфляції, 56 370, 28 грн 3% річних, 118 934,09 грн пені, 13 664,84 грн судового збору; в іншій частині позову відмовив; у задоволенні зустрічного позову відмовив в повному обсязі. 09.05.2025 позивач сформував в системі «Електронний суд» заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. За вказаною заявою позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь 75 060, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «М2 Україна» про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова Мережа 2011» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М2 Україна» 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовив. Приймаючи вказане додаткове рішення суд першої інстанції керуючись критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також враховуючи часткове задоволення первісного позову, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, до 50 000,00 грн. Суд першої інстанції вказав, що дії позивача за первісним позовом щодо подання заяви про залишення зустрічного позову без руху не були необхідними, оскільки відповідність поданої позовної заяви, так само як і зустрічного позову вимогам процесуального законодавства, перевіряється судом самостійно. Також такі дії позивача за первісним позовом як подання адвокатського запиту та заяви про визнання зловживанням процесуальними правами відповідачем за зустрічним позовом при розрахунку розміру гонорару не враховано судом, оскільки в заяві про визнання зловживанням процесуальними правами відповідачем за зустрічним позовом судом було відмолено, а збирання доказів є правом учасника судового процесу. Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова Мережа 2011» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 скасувати повністю; прийняти нове, яким заяву задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова Мережа 2011» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М2 Україна» 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в додатку до Договору від 16.12.2024 сторони погодили попередню орієнтовну вартість послуг у сумі 41 600,00 грн. Інших додатковий угод та додатків до Договору позивачем за первісним позовом не надано. Оскільки згідно Договору від 16.12.2024 порядок визначення гонорару встановлений шляхом підписання додаткових угоди (додатків) до договору, відсутність таких документів про розмір гонорару в сумі 75 060,00 свідчить про відсутність домовленості з клієнтом про такий розмір. Також звернуто увагу суду на неспівмірність заявленої в заяві про ухвалення додаткового рішення суми з часом, необхідним для надання правничої допомоги, зазначеної в акті прийому - здачі наданих послуг від 06.05.2025. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова Мережа 2011» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.07.2025 задовольнив клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптова мережа 2011» пропущений строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24. Відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова мережа 2011» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24. Зупинив дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 на час апеляційного провадження; розгляд апеляційної скарги призначив на 12.08.2025 на 12 год. 30 хв. Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що оскільки скаржником був поданий зустрічний позов, який із самого початку був спрямований на максимальне затягування судового процесу, як і подальша поведінка скаржника, Адвокату довелося надавати додаткові види правничої допомоги, на які при погодженні умов до Договору Сторони не розраховували та не могли розрахувати з огляду на те, що позивач не міг знати про те, що скаржник буде заперечувати факт прийняття товару, скаржником буде подано зустрічний позов, та будуть вчинятись зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи. Відтак, внаслідок дій скаржника збільшились витрати позивача у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, оскільки збільшився обсяг професійної правничої допомоги, яку адвокат надала позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції. Так, позивач та його представник, при укладенні договору про надання правової допомоги не очікували, що під час розгляду справи виникне необхідність надати наступні додаткові послуги. На думку позивача, доводи скаржника про те, що аналіз законодавства та судової практики тривалістю 4 години не відповідає дійсності: відповідно до акту наданих послуг, 4 години роботи адвоката було витрачено на підготовку позову, оформлення додатків до позовної заяви, подання позову до суду та аналіз законодавства та судової практики. Що точно не перевищує звичайної тривалості складання, оформлення та подання такого виду процесуального документу. На думку позивача, доводи скаржника про перевищення суми наданих послуг порівняно з орієнтовним розрахунком суми судових витрат пов`язано виключно з поведінкою скаржника, направленою на затягування часу розгляду справи: внаслідок подання скаржником абсолютно необґрунтованого зустрічного позову, невизнання скаржником обставини поставки товару, багаторазові неявки на судові засідання та клопотання про відкладення розгляду справи призвели до того, що позивачу довелось подавати процесуальні документи, які не планувались під час подання позову, та приймати участь у більшій кількості засідань, ніж планувалось. У судовому засіданні 12.08.2025 представник відповідача підтримала вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова Мережа 2011» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М2 Україна» 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Представник позивача у судовому засіданні 29.04.2025 заперечила проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 залишити без змін. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне. Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59). Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У позовні заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 41 600, 00 грн. Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI). У суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Бойко Катерина Василівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги від 23.12.2024 серії АІ №1777667, яка здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8471/10 від 29.07.2024, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 28.11.2019 №76. Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. На підтвердження заявленого до стягнення розміру надання правової допомоги у сумі 75 060, 00 грн, позивачем надано належним чином засвідчені копії: Договору про надання правової допомоги №16/12_2024 від 16.12.2024, укладеного між позивачем (клієнт) та адвокатом Бойко Катериною Василівною (далі - Договір); Додатку №1 від 16.12.2024 до Договору про надання правової допомоги №16/12_2024 від 16.12.2024; Акта прийому-здачі наданих послуг від 06.05.2025 за Договором про надання правової допомоги №16/12_2024 від 16.12.2024. За умовами Договору Адвокат за замовленням Клієнта приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу на умовах, передбачених цим Договором. За умовами п. 1.2 Договору правова допомога може включати в себе, зокрема, але не виключно, надання таких послуг: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; - складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового (правничого) характеру; - складання процесуальних документів (заяв по суті спору, заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства). За умовами розділу 4 Договору за кожним замовленням Клієнта розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який підписується уповноваженими представниками Сторін. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривнях. Сторони узгодили, що приймання-передача наданих послуг за кожним замовленням фіксується Актом прийому наданих послуг. Адвокат вважається таким, що виконав свої зобов?язання в повному обсязі щодо надання послуг Клієнту з моменту підписання відповідного Акту прийому наданих послуг Сторонами. Додатком №1 від 16.12.2024 до Договору сторонами були погоджена орієнтовна вартість послуг відповідно до курсу, встановленого НБУ на дату підписання цього Додатку за 1$ - 41,60: - проведення переговорів з клієнтом, вивчення наданих клієнтом документів (вартість за одну годину 4 160, 00 грн); - аналіз законодавства та судової практики щодо захисту прав клієнта, формування правової позиції (вартість за одну годину 4 160, 00 грн); - підготовка позову по справі за позовом ТОВ «М2 Україна» до ТОВ «Оптова Мережа 2011» про стягнення 1145687,75 грн з додатками та подача його в суд (вартість за одну годину 4 160, 00 грн); - представництво інтересів клієнта у Господарському суді м. Києва, що передбачає участь адвоката у судових засіданнях (попередній розрахунок складає 3 засідання по 1 годині із урахуванням часу на дорогу до суду та очікування) (вартість за одну годину 4 160, 00 грн). Загальна (орієнтовна) вартість яких складала 41 600,00 грн. Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору остаточна вартість наданих послуг визначається сторонами в акті наданих послуг. 06.05.2025 сторони склали Акт прийому-здачі наданих послуг на загальну вартість 75 060,00 грн, згідно якого, Клієнт прийняв послуги, надані Адвокатом Бойко Катериною Василівною відповідно до Додатку №1 до Договору, а саме: - проведення переговорів з клієнтом, вивчення наданих клієнтом документів, надання усних консультацій клієнту по ходу розгляду справи (затрачений час 1 год/ вартість за 1 годину (4 170, 00 грн) / загальна вартість 4 170, 00 грн); - аналіз законодавства та судової практики щодо захисту прав клієнта, формування правової позиції. Підготовка позову по справі за позовом ТОВ «М2 Україна» до ТОВ «Оптова Мережа 2011» про стягнення 1145687,75 грн з додатками та подача його в суд (затрачений час 4 год/ вартість за 1 годину (4 170, 00 грн) / загальна вартість 16 680, 00 грн); - підготовка заяв по суті справі №910/15877/24, інших заяв та клопотань, а саме: заява про залишення зустрічного позову ТОВ «Оптова Мережа 2011» без руху; відзив на зустрічну позовну заяву; відповідь на відзив; адвокатський запит до ГУ ДПС у м. Києві щодо надання інформації/документів про зазначення у податкових деклараціях з ПДВ, які подавались ТОВ «Оптова Мережа 2011» за звітні періоди з 01.11.2021 по 31.12.2024 операції, в яких постачальником зазначено ТОВ «М2 УКРАЇНА»; клопотання про витребування документів у ГУ ДПС м. Києва, клопотання про визнання зловживання процесуальними правами (затрачений час 7 год/ вартість за 1 годину (4 170, 00 грн) / загальна вартість 29 190, 00 грн). - представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва, що передбачає участь адвоката у судових засіданнях (участь у 6 (шести) засіданнях по 1 годині із урахуванням часу на дорогу до суду та очікування - 03.03.2025, 13.03.2025, 31.03.2025, 14.04.2025, 28.04.2025, 05.05.2025) (затрачений час 6 год/ вартість за 1 годину (4 170, 00 грн) / загальна вартість 25 020, 00 грн), У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу". Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні правові висновки викладено у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Великої Палати Верховного Суду та постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднаної палати Верховного Суду. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України). У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що витрати позивача є завищеними та необґрунтованими. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що подання заяви про залишення зустрічного позову без руху не були необхідними, а також з тим, що не підлягає відшкодуванню послуга з подання адвокатського запиту та заяви про визнання зловживання процесуальними правами відповідачем за зустрічним позовом при розрахунку розміру гонорару, оскільки в заяві про визнання зловживання процесуальними правами відповідачем за зустрічним позовом судом першої інстанції було відмовлено, а збирання доказів є правом учасника судового процесу. Разом з тим, представник позивача направляв до суду ряд процесуальних документів за первісним позовом та зустрічним позовом, що підтверджено матеріалами справи, зазначено в акті прийому-здачі наданих послуг від 06.05.2025 та прийнято клієнтом. Крім того, представник позивача була присутня в шести судових засіданнях. Доводи відповідача, про те, що не підлягають стягненню витрати за участь в судових засіданнях представника позивача за якими відповідач подавав клопотання про відкладення та не прибув у судові засідання, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки неявка відповідача не може звільнити його від обов`язку передбаченого пунтом 3 частини 4 статті 129 ГПК України компенсувати витрати понесені позивачем. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь відповідача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що порядок визначення гонорару встановлений шляхом підписання додаткових угоди (додатків) до договору та такі документи про розмір гонорару в сумі 75 060,00 грн відсутні, оскільки згідно пункту 2 Додатку №1 до Договору, сторони погодили, що ціна однієї години затраченого часу на надання послуг складає гривневий еквівалент 100, 00 USD (ста доларів США) за курсом Національного банку на день оплати послуг та остаточна вартість наданих послуг визначається сторонами в акті наданих послуг. Отже, сторони погодили порядок визначення гонорару. Доводи відповідача про не співмірність задоволеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та витраченим адвокатом часом на виконання необхідної роботи, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки позивач навів та довів суду належними та допустимими доказами надання Адвокатом відповідних послуг, необхідних позивачу для захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, за захистом яких він звернувся до суду із даним позовом. Розмір витрат на оплату адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується наданими позивачем до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу доказами та доказами виконання певних процесуальних дій, що підтверджується матеріалами даної справи. Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно із статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини 1-3 статті 244 ГПК України). За таких обставин, враховуючи правильність висновків суду першої інстанції, відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain"). У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07 жовтня 2010 року у справі "Богатова проти України"). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції", від 07 березня 2006 року у справі "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", від 23.06.1993 у справі "Руїз-Матеос проти Іспанії"). Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова мережа 2011» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24 залишити без змін.

3. Поновити дію додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 у справі №910/15877/24.

4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали справи №910/15877/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена та підписана суддями 18.08.2025. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді І.П. Ходаківська А.М. Демидова