Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/173/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року м. Черкаси Справа № 695/173/25 Провадження № 22-ц/821/1092/25 категорія 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М. за участю секретаря: Руденко А.О. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», представник позивача: Тараненко Артем Ігорович, відповідач: ОСОБА_1 , представник відповідача: адвокат Марискіна Олена Олександрівна, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марискіної Олени Олександрівни на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Левченка В.В. в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 16 січня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17 листопада 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 00-10278024, у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого останній отримав 5 000,00 грн на умовах, передбачених договором та зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «Качай гроші» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у кредит у розмірі 5 000,00 грн. 22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Макс Кредит» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, ТОВ «Макс Кредит» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7 800,00 грн. 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24 040,00 грн. Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за Договором кредитної лінії № 00-10278024 від 17 листопада 2023 року не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 24 040,00 грн, яка складається із: - 5 000,00 грн заборгованість по кредиту; - 19 040,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. На підставі наведеного, ТОВ «ФК «ЕЙС» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 040,00 грн та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 січня 2025 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області. Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2025 року позов - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № № 00-10278024 від 17 листопада 2023 року в розмірі 24 040,00 гривень, з яких: - 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 19 040,00 грн - заборгованість за відсотками, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а всього стягнуто 30 462,40 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що первісний кредитор ТОВ «Качай Гроші» згідно укладеного в електронній формі кредитного договору, надало відповідачу кошти у розмірі 5 000,00 грн, які останній не повернув, як і не повернув відсотки за користування коштами, у передбачені строки, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Суд вважав доведеним перехід права вимоги за кредитним договором до позивача, що підтверджується даними реєстрів боржників до договорів факторингу, які відповідачем не спростовані, а тому є належними та допустимими доказами. Суд встановив, що відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за умовами кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, доказів на спростування належності такого розрахунку, включно із періодом нарахування, відповідачем не надано, правонаступником кредитора пред`явлено вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором, а тому дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. Вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що понесені ТОВ «ФК «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та дійшов висновку про їх часткове задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 06 травня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Марискіна О.О. подала через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2025 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи рішення суду постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, прийнятим судом першої інстанції до уваги в повному обсязі, оскільки позивачем не було надано належних доказів перерахунку відповідачу коштів по кредитному договору з боку первісного кредитора та наявність заборгованості; не є доведеним факт переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача; відсутній реєстр боржників до договору факторингу, на який посилається позивач; відсутні докази про повідомлення боржника про відступлення прав вимоги; відсутні докази перерахунку коштів за факторинговими договорами від первісного кредитора; не надано доказів руху коштів по рахунку відповідача; нарахування відсотків здійснено за межами кредитного договору; надані акти передачі не є належними доказами, оскільки оформлені неналежним чином, не надано виписки по рахунку боржника, яка є належним доказом заборгованості. Розрахунок заборгованості, складений та наданий позивачем, а не первісним кредитором. Вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (надання послуг). Відзив на апеляційну скаргу 02 червня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ТОВ «ФК «ЕЙС» - Тараненка А.І. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони відповідача, а оскаржуване рішення суду - залишити без змін, вважаючи його законним та обгрунтованим. Фактичні обставини справи Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 листопада 2023 року між ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-10278024 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Пунктом 4.3.4 Договору передбачено, що Позичальник при реєстрації на сайті Кредитодавця зобов`язується вказувати повні, точні та достовірні відомості, включаючи свої персональні дані. Відмова Клієнта від проходження верифікації чи ненадання інформації та документів, необхідних для проведення верифікації має наслідком відмову Кредитодавця від встановлення ділових відносин з Клієнтом та відмову від надання йому Кредиту. ТОВ «Качай гроші» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 000,00 гривень. Вказана обставина підтверджується повідомленням від 09 вересня 2024 року про перерахування грошових коштів через ТОВ «Платежі Онлайн» та додатком до цього повідомлення (а.с. 47-48), а також інформацією з АТ «Універсал Банк», викладеною у листі від 26 березня 2025 року та доданою до цього листа довідкою про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 17 листопада 2023 року по 22 листопада 2023 року (а.с. 186-191). 22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 (а.с. 64-72). Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, ТОВ «Макс Кредит» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7 800,00 грн (а.с. 83-84). 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 (а.с. 94-103). Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24 040,00 грн.(а.с. 87-88). Відповідно до розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-10278024 від 17 листопада 2023 року у загальному розмірі 24 020,00 грн, яка складається із: - 5 000,00 грн заборгованість по кредиту; - 19 040,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19. Відповідно до ст.ст.509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України). Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України). З матеріалів справи вбачається, що договір кредитної лінії №00-10278024 від 17.11.2023 укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону. Із договору кредитної лінії №00-10278024 від 17.11.2023 вбачається, що сторони погодили суму кредитного ліміту 5 000,00 грн ( п. 1.2), строк дії кредитної лінії 240 календарних днів, дата повернення кредиту 14.07.2024 ( п. 1.3), знижену процентну ставку 0,011 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом ( п. 1.4.2), стандартну процентну ставку 2,80 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом ( п. 1.4.1), орієнтовну реальну річну процентну ставку за стандартною процентною ставкою на дату укладення договору 2138,30 % ( п. 1.7), орієнтовну реальну річну процентну ставку за зниженою процентною ставкою 1897,02% ( п. 1.7.1), орієнтовну загальну вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладення договору 38 600,00 грн ( п. 1.8), орієнтовну загальну вартість кредиту з урахуванням зниженої процентної ставки на дату укладення договору становить 35 811,00 грн ( п. 1.8.1), сума кредиту 5 000,00 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу ( платіжної картки) НОМЕР_1 ( п. 2.8). Пунктом 7.20 договору кредитної лінії №00-10278024 від 17.11.2023 встановлено графік платежів, а саме: дата видачі кредиту - 17 листопада 2023 року, сума кредиту - 5 000,00 грн, строк кредиту 240 днів, дата повернення 14 липня 2024 року, проценти за користування кредитом 30 811,00 грн, загальна вартість кредиту 35 811,00 грн. На підтвердження виконання ТОВ «Качай гроші» своїх зобов`язань за договором кредитної лінії №00-10278024 від 17.11.2023 позивач надав інформаційну довідку №204/09 від 09 вересня 2024 року, видану ТОВ «Платежі онлайн», за якою товариство як технологічний оператор платіжних послуг повідомило, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» проведено успішні транзакції «видача». Реєстр транзакцій подано у Додатку 1 на трьохсот сорока шести аркушах. До цієї довідки додано аркуш, на якому під порядковим номером 4185 міститься інформація про транзакцію номер 40020-34956-21364, здійснену 17 листопада 2023 року о 8:44 год на картковий рахунок НОМЕР_1 у розмірі 5 000,00 грн, банк емітент Monobank. Разом з договором кредитної лінії №00-10278024 від 17.11.2023 відповідачем було підписано шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту ( а.с. 42-44). Із довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір 00-10278024 від 17.11.2023, ідентифікований ТОВ «Качай Гроші». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор 64378, дата відправки ідентифікатора позичальнику 17.11.2023 о 8:44:28, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380966451213. Аналогічного змісту міститься довідка про ідентифікацію, надана ТОВ «Макс Кредит». Із досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, і ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). Отже, із наведеного слідує, що відповідач уклав із ТОВ «Качай Гроші» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Також колегія суддів зазначає, що умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались. Посилання сторони відповідача на неукладеність кредитного договору є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів ОСОБА_1 , відхиляються колегією суддів , оскільки в матеріалах справи міститься інформаційна довідка №204/09 від 09 вересня 2024 року, видана ТОВ «Платежі онлайн», за якою товариство як технологічний оператор платіжних послуг повідомило, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» проведено успішні транзакції «видача». Реєстр транзакцій подано у Додатку 1 на трьохсот сорока шести аркушах і до довідки додано аркуш, на якому під порядковим номером 4185 міститься інформація про транзакцію номер 40020-34956-21364, здійснену 17 листопада 2023 року о 8:44 год на картковий рахунок НОМЕР_1 у розмірі 5 000,00 грн, банк емітент Monobank. Крім того, в матеріалах справи міститься лист АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-2092 від 01.04.2025, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 та в період з 17.11.2023 по 22.11.2023 було зараховано кошти у сумі 5 000,00 грн. Доказів на спростування неналежності карткового рахунку НОМЕР_1 відповідачеві, матеріали справи не містять. Із наведеного слідує, що позивачем доведено видачу кредитних коштів ТОВ «Качай Гроші» відповідачу згідно укладеного договору кредитної лінії №00-10278024 від 17.11.2023 у розмірі 5 000,00 грн. Доводи апеляційної скарги, що не є доведеним факт переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача та відсутній реєстр боржників до договору факторингу, на який посилається позивач, є помилковими та спростовуються матеріалами справи. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив правовий висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Як встановлено судом, 22 січня 2024 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» приймає належні ТОВ «Качай гроші» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 (а.с. 64-72). Пунктом 2.1 Договору факторингу визначено, що в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 4.22 договору факторингу встановлено, що протягом 60 робочих днів з дати укладення даного договору, за умови оплати клієнту суми фінансування, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі, зазначеній у п. 3.1 цього договору, передати фактору документи, що підтверджують права вимоги шляхом підписання з фактором Акту прийому-передачі документації за формою, погодженою в додатку № 4 до даного договору. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 22-01/2024 від 22 січня 2024 року, ТОВ «Макс Кредит» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7 800,00 грн (а.с. 83-84). Згідно Акту приймання-передачі до договору факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 вбачається, що згідно вимогами п. 4.2 договору факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 22.01.2024, складений за формою згідно з додатком № 1 до договору. Кількість боржників :18598, загальна сума заборгованості : 139 691 609,01 грн ( а.с. 80). 16 серпня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників, зокрема і до боржника ОСОБА_1 (а.с. 94-103). Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору факторингу № 1-18122023 в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. З дати відступлення права вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними кредитними договорами, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами згідно реєстру та набуває всіх прав за ним. Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав належить клієнту за укладеними кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги. Пунктом 2.5 договору факторингу визначено, що відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги. Згідно п. 8.3.2 договору факторингу, у день отримання фактором реєстру боржників в електронному вигляді, фактор формує та надає клієнту для підписання акт приймання-передачі реєстру боржників у електронному вигляді, за формою, наведеною в додатку № 6 до даного договору. У день отримання клієнтом акту приймання-передачі реєстру боржників, уповноважений представник клієнта підписує вказаний акт, скріплює печаткою та передає підписаний примірник акту фактору. Позивачем на підтвердження переходу права вимоги надано копію Реєстр боржників та копію акту прийому-передачі до договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16 серпня 2024 року, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 24 040,00 грн (а.с. 87-88). Згідно акту прийому передачі до договору факторингу від 16.08.2024 вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників від 16.08.2024, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників: 9 192, загальна сума заборгованості : 137 609 617,75 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач на підтвердження своїх вимог надав суду належні та допустимі докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Крім того, договори факторингу відповідачем в судовому порядку не оскаржувались, є чинними, а отже право вимоги за договорами перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС » на законних підставах. Такі договори факторингу сторонами не розривались, тому підлягають до виконання і такі мають правове значення для позивача в частині погашення заборгованості на користь нового кредитора. Є необгрунтованими посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність доказів повідомлення боржника про відступлення прав вимоги, оскільки повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладенні договору відступлення прав вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі, виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору є належним виконанням. Крім того, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою визнання договору факторингу недійсним та не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача за рішенням суду. Також є необгрунтованими доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів руху коштів по рахунку відповідача; нарахування відсотків здійснено за межами кредитного договору; надані акти передачі не є належними доказами, оскільки оформлені неналежним чином, не надано виписки по рахунку боржника, яка є належним доказом заборгованості, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. На підтвердження розміру заборгованості позивачем до позовної заяви було надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №00-10278024 ( а.с. 59), детальні розрахунки заборгованості ( а.с. 60-63), а, в подальшому, до матеріалів справи було долучено виписку про рух коштів по картці відповідача від 26.03.2025. Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-10278024 за період з 17.11.2023 по 22.01.2024 заборгованість становить 7 800,00 грн. з яких 5 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 800,00 грн заборгованість за нарахованими процентами ( а.с. 60-61). Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 16.08.2024 заборгованість за кредитним договором №00-10278024 становить 24 040,00 грн. з яких 5 000,00 грн сума кредиту, 19 040 ,00 грн заборгованість за нарахованими процентами. Згідно виписки про рух коштів по картці від 26.03.2025 вбачається, що за період з 17.11.2023 по 22.11.2023 баланс коштів на початок періоду : 2 651,49 грн, баланс на кінець періоду : 708,08 грн, сума витрат за період : 10 943,41, сума зарахувань за період: 9 000,00 грн. Наведене свідчить, що після укладення договору кредитної лінії №00-10278024 від 17.11.2023 відповідач від ТОВ «Качай Гроші» дійсно отримав кредит, в розмірі та на умовах, про які стверджує позивач. Щодо нарахування відсотків за межами кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне. Так, умовами договору кредитної лінії №00-10278024 від 17.11.2023 визначений строк дії договору, який становить 240 календарних днів ( п.п. 1.3, 7.2 Договору). Пунктом 1.3 Договору, термін ( дата) повернення кредиту 14 липня 2024 року. Згідно п. 1.3.1 Договору, позичальник зобов`язаний оплатити проценти в рекомендовану дату погашення процентів 07.12.2023 та здійснювати чергові платежі по сплаті нарахованих процентів на кожний 20 день після рекомендованої дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії. Дата повернення кредиту зазначається в Графіку платежів, який міститься в п. 7.20 цього Договору. У разі, якщо позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів не пізніше наступного дня за днем рекомендованої дати погашення процентів або здійснив платежі не пізніше наступного дня сплати процентів ( згідно абз. 1 п. 1.3.1 цього договору), то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті чергового платежу належним чином, а проценти за договором продовжуватимуть нараховуватимуться згідно умов цього договору. У разі, якщо позичальник виконає у повному обсязі свої зобов`язання за договором по сплаті нарахованих процентів на дату погашення та поверненню повністю суми кредиту не пізніше наступного дня за днем рекомендованої дати погашення процентів або не пізніше наступного дня сплати процентів ( згідно абз.1 п. 1.3.1 цього договору), то вважатиметься, що позичальник повністю достроково погасив кредит. Пунктом 1.4.1 договору визначено, що процентна ставка складає 2,80 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в п. 1.3 цього договору ( за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання зниженої процентної ставки у разі якщо така знижена процентна ставка передбачена договором). Пунктом 1.4.2 договору встановлено, що знижена процентна ставка становить 0,011% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п. 1.3.1 даного договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 20 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом ( дати видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в пункті 1.3 цього договору. Згідно п. 1.4.4 договору, у разі невиконання позичальником умов програми лояльності щодо отримання знижки, тобто несплати позичальником платежу не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п. 1.3.1 даного договору, за зниженою процентною ставкою, позичальник з дати видачі кредиту сплачує проценти за стандартною процентною ставкою, встановленою п. 1.4.1 даного договору. Згідно графіку платежів вбачається, що дата видачі кредиту - 17 листопада 2023 року, сума кредиту - 5 000,00 грн, строк кредиту 240 днів, дата повернення 14 липня 2024 року, проценти за користування кредитом 30 811,00 грн, загальна вартість кредиту 35 811,00 грн. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитними коштами в рекомендований період з 17.11.2023 по 07.12.2023 здійснювалось за зниженою процентною ставкою згідно п. 1.4.2 договору, а в період з 08.12.2023 по 27.05.2024 за стандартною процентною ставкою згідно п. 1.4.1 договору. Із наведеного слідує, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку дії договору та на підставі умов договору. Слід зауважити, що стороною відповідача наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано, не надано власного розрахунку чи доказів виконання боргових зобов`язань. За вказаних обставин, колегія суддів вважає доведеним та обґрунтованим наявність у відповідача заборгованості в розмірі 24 040,00 грн. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. В апеляційній скарзі сторона відповідача також вказує на те, що витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), проте такі доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, оскільки при вирішенні питання розподілу судових витрат, зокрема, правової допомоги, суд першої інстанції виходив з характеру правовідносин у даній справі, обсягу наданих адвокатом послуг, тому дійшов аргументованого висновку про часткове задоволення клопотання сторони позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Марискіною О.О. в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Марискіної О.О. на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2025 року, судові витрати слід залишити за відповідачем. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марискіної Олени Олександрівни - залишити без задоволення. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко О.М. Новіков