Постанова Рівненський апеляційний суд № 559/2176/25

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 серпня 2025 року м. Рівне Справа № 559/2176/25 Провадження № 33/4815/694/25 Суддя Рівненського апеляційного суду Полюхович О.І., з участю: захисника Бевз Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бевз Т.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і до нього застосовано стягнення у виді 17000 (сімнадцять тисяч) гривень штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2025 року о 01:43 год. в м. Дубно по вул. Замкова, 51 водій ОСОБА_1 керував т/з Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 7510 (0248) та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі захисник Бевз Т.В. просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то за приписами ч.3 ст.266-1 КУпАПміг бути підданий огляду лише посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ст.266-1 КУпАП, а тому матеріали справи про адміністративне правопорушення складені не уповноваженою особою. Наголошує, що він не проходив огляд на визначення алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, оскільки у працівників поліції був відсутній алкотестер. Зауважує, що згідно відеозапису, підстав для зупинення транспортного засобу не було, працівники поліції приїхали, коли автомобіль знаходився на автовишці, а після його зупинення водія не було повідомлено про виявлення в нього будь-яких ознак сп`яніння. Заслухавши доводи адвоката Бевз Т.С. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.. Так, однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме: - актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки відмовився (а.с.5); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 направлено до медичного закладу. Огляд у медичному закладі не проводився (а.с.6); - відеофайлу з нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі (файл kz7kb, час 12:50), а також визнання ним факту вживання алкогольних напоїв (файл kz7kb, час 12:20). Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було. Суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то за приписами ч.3 ст.266-1 КУпАП міг бути підданий огляду лише посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України, оскільки відповідно до глави 13-Б КУпАП, присутність працівників Військової служби правопорядку у Збройних силах України є обов`язковою лише при складенні матеріалів про військові адміністративні правопорушення. Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.33, ст.38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ: Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника адвоката Бевз Т.С. без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович