Постанова 4805 № 296/7681/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/7681/22 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П. Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/7681/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Маслак В.П. в м.Житомирі, в с т а н о в и в: У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТзОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2021 року №0852-1888 у сумі 36 800 грн, яка складається із: простроченого тіла кредиту в сумі 20 000 грн та прострочених процентів в сумі 16 800 грн. Позов обґрунтувало тим, що 20 листопада 2021 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://navse.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, укладений кредитний договір №0852-1888 на суму 20 000 грн зі строком кредитування 70 календарних днів та фіксованою процентною ставкою в розмірі 1,2% від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконує, у зв`язку із чим станом на 20 жовтня 2022 року виникла вказана вище заборгованість. Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із заочним рішенням суду, позивач ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 08 червня 2017 року №2401 «Про видачу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», позивачу видана ліцензія на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг крім професійної діяльності на ринку цінних паперів, а саме: на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Позивач не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому на його діяльність не поширюються положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22. За таких обставин, висновки суду щодо відмови в задоволенні позову з огляду на недоведеність позивачем факту перерахування відповідачу коштів на виконання умов кредитного договору є безпідставними. Так ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» через партнера ТзОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» на підставі договору від 10 червня 2020 року №02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів перерахував ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 000 грн на картковий рахунок, вказаний відповідачем при укладенні кредитного договору, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та у повному обсязі. Крім того, відповідач здійснювала часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором, тобто вчиняла конклюдентні дії, що свідчать про прийняття останньою умов кредитного договору. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.150). Кореспонденція, у тому числі судова повістка, що надсилалася ОСОБА_1 повернута Укрпоштою з відміткою у поштову повідомленні: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.151-153). За положеннями частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Додатково на судове засідання, яке призначено на 14 серпня 2024 року, відповідача викликано через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.154). За положеннями ст.128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається про дату, час і місце розгляду справи повідомлений. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. За правилом ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 ст.639 ЦК України). Абзац 2 частини другої ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України). Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з пунктом 6 частини першої ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої ст.3 Закону). Відповідно до частини третьої ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст.11 Закону). Згідно з частиною шостою ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що 20 листопада 2021 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №0852-1888, за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 20 000 грн строком на 70 днів, тобто до 28 січня 2022 року, шляхом переказу на її платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі стандартної ставки 1,20% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії договору на який надається кредит (а.с.5-10). Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А148. ОСОБА_1 ознайомилася з паспортом споживчого кредиту і правилами відкриття кредитної лінії, з реальною річною ставкою (35 527%) та орієнтовною загальною вартістю кредиту (36 800 грн), що засвідчено її електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (пароля) А148 (а.с.12-21). Наведеним підтверджується, що сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, зокрема, щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження існування заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 36 800 грн. Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» на підтвердження перерахування грошових коштів ОСОБА_1 надало витяг із реєстру банків щодо видачі кредиту від 20 листопада 2021 року №0875-1888 та лист ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» від 27 жовтня 2022 року №2218, які підтверджують перерахування коштів в сумі 20 000 грн: ID платіж 1022713717, канал LIQPAY, дата видачі 20 листопада 2021 року, сума 20 000 грн, номер картки НОМЕР_1 (а.с.22-24). У відповідності до частини першої ст.528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі відповідач має прийняти виконання зобов`язання за кредитним договором, запропоноване за позивача третьою особою. Отже, позивач (через партнера ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» через систему LiqPay 20 листопада 2021 року) видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 20 000 грн на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується витягом із реєстрів банків щодо видачі кредиту, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Пунктом 10 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Пунктом 22 постанови Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05 листопада 2014 року №705 (яка була чинна на момент укладення зазначеного кредитного договору) передбачено, що торговець зобов`язаний не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо. Ті ж самі положення передбачені п.64 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29 липня 2022 року №164, що суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити. Отже, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до наведених вище постанов Правління НБУ позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Відповідно до пункту 4.1 Правил надання споживчих кредитів, для перевірки відповідності заявника умовам, які містяться у цих правилах, та отримання оферти (пропозиції) укласти договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені кредитним договором та правилами) заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. Заявник зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які відмічені у заявці, що необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про можливість надання кредиту (направлення оферти). У разі використання електронної автентифікації заявника за допомогою його даних в банку, де він обслуговується (BANKID), заявник зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність. Відповідно до ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду. У зв`язку з наведеним, лист ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» від 27 жовтня 2022 року №2218 та витяг з реєстру банків щодо видачі кредиту від 20 листопада 2021 року №0875-1888, які міститься в матеріалах справи, є належними доказами, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Згідно з нормами ст.46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення. Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердилися, операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулася. За таких обставин, TOB «Укр Кредит Фінанс» виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 20 листопада 2021 року №0852-1888 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок. Положеннями п.62 постанови Правлення НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Згідно пункту 2 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини. Відповідно до ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду. Отже, виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. Окрім того, згідно пункту 5 частини першої ст.10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг. Частиною третьою ст.10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом. Згідно з розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 08 червня 2017 року №2401 «Про видачу TзOB «Укр Кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» Товариству з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме, на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Національним банком України 08 березня 2024 року внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії TзOB «Укр Кредит Фінанс» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит (розміщено в загальному доступі на сайті https://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty). Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Отже, TзOB «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки TзOB «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме, надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, то відповідно надати виписку з рахунку, як і будь-який інший бухгалтерський документ ОСОБА_1 , не може. Первинні банківські документи по рахунку клієнта, у тому числі і документи про перерахування, отримання чи використання ОСОБА_1 кредитних коштів (про рух таких коштів), належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. Окрім того, щодо неналежності доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, то Законом України від 03 листопада 2016 року №1724- VIII, який набув чинності з 03 січня 2017 року, з визначення поняття первинного документа, наведеного в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було виключено слова «та підтверджує її здійснення». Отже, первинними документами, саме з метою доказування в судових спорах, можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку. Отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та не сплатила у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. За таких обставин, зважаючи на умови укладеного договору, у позивача виникло право вимагати повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів. Як слідує із розрахунку заборгованості станом на 20 жовтня 2022 року в ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 36 800 грн, яка складається із: 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 800 грн - заборгованість за процентами (а.с.25). ОСОБА_1 03 грудня 2021 року внесла платіж в сумі 3 360 грн, який належить віднести на сплату процентів, та стягнути з відповідача проценти в сумі 13 440 грн (16 800-3 360). Відповідно до положень ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про часткове задоволення позову, яким стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 20 листопада 2021 року №0852-1888 в сумі 33 440 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 000 грн та заборгованості за процентами в сумі 13 440 грн. У задоволенні решти позову відмовляється. Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов та апеляційна скарга ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає до часткового задоволення, то на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5 636,21 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За положеннями п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково. Заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2021 року №0852-1888 в сумі 33 440 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 000 грн та заборгованості за процентами в сумі 13 440 грн. У задоволенні решти позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 5 636,21 грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді