Постанова Дніпровський апеляційний суд № 177/764/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7537/25 Справа № 177/764/25 Суддя у 1-й інстанції - Лященко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 177/764/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. сторони: позивач Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», відповідачка - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року, яке ухвалено суддею Лященком В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 15 травня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (надалі - АТ «АКЦЕНТ-БАНК», АТ «А-БАНК», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 19 листопада 2020 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір №AN5QCT155101048681, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 100 000, 00 грн, строком на 39 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 50% річних та комісії в розмірі 0,00 грн. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі. Внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором, станом на 31 березня 2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 88 682,66 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 61 135,80 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 27 546,86 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь та стягнути судові витрати по справі. Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитну заборгованість за кредитним договором №AN5QCT155101048681 від 19.11.2020 в розмірі 61 135, 80 гривень, а також судові витрати в розмірі 1 671, 46 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ «АКЦЕНТ - БАНК» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності досягнення сторонами кредитного договору згоди про розмір відсотків, оскільки розмір відсоткової ставки погоджений між сторонами в договорі №AN5QCT155101048681 від 19 листопада 2020 року, який підписано відповідачкою. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2020 ОСОБА_1 підписала Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «А-Банк» з метою укладення кредитного договору та отримала кредит у вигляді встановлено кредитного ліміту на рахунок. У Заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця Заява, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами договору про надання банківських послуг, примірник договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. До кредитного договору банк додав заяву клієнта №AN5QCT155101048681 від 19.11.2020 та Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підписані 19.11.2020 простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , де зазначено, що остання ознайомлена з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг. Згідно меморіального ордеру №TR.15782598.22050.70846 від 19.11.2020 АТ «А-БАНК» видав, кредит згідно договору №AN5QCT155101048681 від 19.11.2020, ОСОБА_1 на суму 100 000,00 грн. Позивачем надано виписку по картці відповідачки, яка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку ОСОБА_1 за період з 19.11.2020 - 30.03.2025. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором №AN5QCT155101048681 від 19.11.2020, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 31.03.2025, становить 88 682, 66 грн, з яких 61 135, 80 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 27 546, 86 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ «А-БАНК» з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту, розмір якої останньою не спростовано. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «А-БАНК» не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальницею ОСОБА_1 умов щодо розміру та порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. Зважаючи на те, що позивач АТ «А-БАНК» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків за кредитним договором, у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, з таких підстав. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В Анкеті-заяві позичальника від 19 листопада 2020 року відсутні відомості щодо відсоткової ставки за кредитним договором. Разом з тим, у заяві №AN5QCT155101048681 від 19.11.2020, яка підписана ОСОБА_1 19.11.2020 простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , узгоджено: Вид кредиту кредит. Тип кредиту беззалоговий. Мета отримання кредиту придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг. Сума кредиту 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок). Строк кредиту - 36 місяців. Процентна ставка (фіксована) - 50 %. Номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 4323387010604893. Рахунок для внесення платежів - НОМЕР_2 . У цій Заяві зазначено наступне: «Я, ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , проживаю за адресою: ДНІПРОПЕТРОВСЬКА НОВОМАЙСЬКЕ МИРУ Будинок 66 Корпус:- Квартира: -, дію на підставі особистого волевиявлення, прошу надати мені в АТ "А-Банк (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11) кредит за Послугою Швидка готівка на умовах, зазначених вище. Я погоджуюсь з тим, що ця Заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-Банк при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір.

10. Підписанням цієї Заяви підтверджую, що я ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-Банк, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення». Згідно із ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20. Зазначене не було враховано судом першої інстанції, на що обґрунтовано посилається позивач в апеляційній скарзі. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки: - припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови); - вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови); - якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови); - у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови). Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України. З розрахунку заборгованості за договором №AN5QCT155101048681 від 19.11.2020, випливає, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував в межах узгодженої між сторонами процентної ставки в розмірі 40% річних в межах строку кредитування. За таких обставин, колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за простроченими відсотками, розмір якої, станом на 31 березня 2025 року, становить 27 546,86 грн. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-БАНК» про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом, з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» заборгованості за відсотками в розмірі 27 546,86 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь АТ «А-БАНК» та збільшує цей розмірі з 1 671,46 грн до 2 422,40 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог. Крім того, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ «А-БАНК» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 633,60 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити. Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором №AN5QCT155101048681 від 19 листопада 2020 року- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за Кредитним договором №AN5QCT155101048681 від 19 листопада 2020 року задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами за №AN5QCT155101048681 від 19 листопада 2020 року, станом на 31 березня 2025 року, у розмірі 27 546 (двадцять сім п?ятсот сорок шість) 86 (вісімдесят шість) копійок. Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», змінити, збільшивши цей розмірі з 1 671,46 гривень до 2 422 (двох тисяч чотириста двадцяти двох) гривень 40 (сорока) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 (шістдесят) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року. Головуючий: Судді: