LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4816573/1570/24

від 14.08.2025 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року м.Суми Справа №573/1570/24 Номер провадження 22-ц/816/794/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 27 вересня 2024 року у складі судді Замченко А.О., ухваленого в м. Білопілля Сумської області, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»)звернулося до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивувало тим, що 06 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою укладено угоду № 2004966478 щодо кредитування (кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальниці у користування кредитні кошти в розмірі 12 832,49 грн зі встановленим строком користування з 06 квітня 2016 року по 06 квітня 2019 року, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року позивач набув право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеними за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитними договорами. Зазначає, що відповідачка порушила свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 19 червня 2024 року загальний розмір заборгованості становить 35 949,44 грн, з яких: 12 476,51 грн заборгованість за кредитом; 23 472,93 грн заборгованість за відсотками. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення сплати відповідачкою грошового зобов`язання позивачем нараховано 3% річних 3239,98 грн та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 14 520,64 грн. Посилаючись на вказані обставини, просить поновити строк позовної давності; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200496478 від 06 квітня 2016 року у загальному розмірі 53 710,06 грн, яка складається з: суми заборгованості 35 949,44 грн, суми інфляційних втрат 14 520,64 грн, суми 3% річних 3239,98 грн; стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 27 вересня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом неправильно вказано, що позивачем не було надано жодних банківських документів, позаяк позивач разом із позовною заявою подав виписки з рахунків за кредитним договором № 200496478 від 06 квітня 2016 року за період з 23 травня 2016 по 27 липня 2020 року через підсистему «Електронний суд». Вказані виписки підтверджують наявність заборгованості та її розмір. Таким чином, сума заборгованості та її розрахунок був виконаний на дату відступлення прав вимоги за договором № 7-БМ від 20 липня 2020 року, підтверджений виписками з особових рахунків відповідача та не змінювався. Відповідачка правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200496478 шляхом підписання відповідачкою заяви № 200496478. Відповідно до умов кредитного договору відповідачці було надано кредит в розмірі 12 832,49 грн зі строком кредитування 1095 днів з 06 квітня 2016 року по 06 квітня 2019 року, розмір процентної ставки за кредитом 0,0001% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 0% до 0 місяця строку дії кредитного договору, 3,99% з 1 місця строку дії кредитного договору за до закінчення строку його дії; разова комісія за видачу кредиту -1,5%; сукупна вартість кредиту 218,05% річних (а.с. 14). Складовими і невід`ємними частинами кредитного договору є дана Заява, Умови і Графік платежів (що містить, окрім іншого, інформацію про дати і розміри чергових платежів) (а.с. 17). 20 липня 2020 року ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року, уклали договір № 7_БМ про відступлення прав вимоги, за яким банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув право вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених в Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 26-27). З Витягу з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7-БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» відступив ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200496478 від 06 квітня 2016 року зі строком дії до 06 квітня 2019 року (сума кредиту - 12 832,49 грн; вид кредиту споживчий, загальний залишок заборгованості - 35 949,44 грн; заборгованість по тілу кредиту 12 476,51 грн; заборгованість за доходами 23 472,93 грн ) ( а.с. 7). В позовній заяві ТОВ «Діджи Фінанс» наводить розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 19 червня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 35 949,44 грн, з яких: 12 476,51 грн заборгованість за кредитом; 23 472,93 грн заборгованість за відсотками. Крім того, позивачем нараховано за період з липня 2021 року по травень 2024 року інфляційні втрати в розмірі 14 520,64 грн та з 19 червня 2021 року по 19 червня 2024 року 3% річних в розмірі 3239,98 грн (а.с. 12). Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних банківських документів, на підставі яких можливо було б зробити висновок про використання та погашення відповідачкою кредитних коштів та в якому розмірі. Крім того, позивачем взагалі не надано розрахунку заборгованості, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахувань, чи не закінчився строк позовної давності тощо. Оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, коли саме та за що сплачувала відповідачка, суд позбавлений можливості зробити свій розрахунок. Наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу не підтверджує правильність нарахування заборгованості ОСОБА_1 за договором з огляду на відсутність інших доказів її наявності. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції не узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За вимогами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Підставами позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» є неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору № 200496478 від 06 квітня 2016 року. Обставину укладення вказаного кредитного договору відповідачка в суді першої інстанції не заперечувала, проте наголошувала на тому, що встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором неможливо з огляду на відсутність в матеріалах справи детального розрахунку заборгованості. Банк при зверненні до суду з позовом ставить питання, зокрема про стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 23 472,93 грн. Умовами кредитного договору від 06 квітня 2016 року було передбачено порядок погашення заборгованості по кредиту щомісячними платежами. Графіком платежів погоджено сплату щомісячної комісії в розмірі 512,02 грн, а проценти за користування не нараховуються. Розрахунку заборгованості позивач суду не надав, а погодженим графіком платежів сплата процентів не передбачена, тому підстав для стягнення заборгованості за процентами колегія суддів не вбачає. Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо неможливості перевірити обставину використання відповідачкою кредитних коштів через відсутність первинних банківських документів, з огляду на наступне. ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом через підсистему «Електронний суд», додавши, зокрема до позовної заяви банківські виписки. Вказані документи відсутні в паперовій справі, проте приєднані до справи в електронній формі в комп`ютерній програмі «Д-3». З банківської виписки вбачається, що за відповідачкою за вказаним кредитним договором станом на 27 липня 2020 року обліковується заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12 476,51 грн. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту. При зверненні до суду з позовом ТОВ «Діджи Фінанс» було заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, яке було мотивовано тим, що оригінали кредитних договорів, права вимоги за якими було відступлено на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року, були отримані позивачем лише на початку 2023 року в процесі виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16. В суді першої інстанції стороною відповідачки було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. Ст. 256 ЦК України передбачає, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває надалі. Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Як вже було зазначено вище, умовами кредитного договору повернення кредиту передбачено щомісячними платежами, кожний з яких є самостійним зобов`язанням, відповідно строк позовної давності обчислюється окремо за кожним таким платежем. Звернувшись до суду із вказаним позовом 05 серпня 2024 року, позивач пропустив строк позовної давності за платежами по тілу кредиту з 01 травня 2016 року по березень 2017 року включно. З приводу заявленого позивачем клопотання про поновлення строку позовної давності, слід зазначити наступне. Позивач набув право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором від 06 квітня 2016 року на підставі договору відступлення права вимоги № 7_БМ від 20 липня 2020 року, тобто, коли вже сплив строк позовної давності до вимог за платежами по тілу кредиту з 01 травня 2016 року по березень 2017 року включно. Тому підстав для поновлення строку позовної давності до вказаних вимог не вбачається. Що стосується платежів по тілу кредиту з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2019 року строк позовної давності за вказаними платежами з огляду на приписи пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не пропущено. Отже, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором за щомісячними платежами у межах строку позовної давності, починаючи з 01 квітня 2017 року і до 01 квітня 2019 року. Відповідно до графіку платежів за вказаний період розмір заборгованості по тілу кредиту становить 8916 грн 71 коп. Вимоги про стягнення заборгованості по кредиту з 01 травня 2016 року по березень 2017 року включно задоволенню не підлягають, оскільки за такими вимогами позивачем пропущено строк позовної давності. Щодо вимог про стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних. У зв`язку з простроченням відповідачкою виконання грошового зобов`язання щодо повернення тіла кредиту позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідачки інфляційні збитки та три проценти річних. Позивачем надано розрахунок, з якого вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснено за період з липня 2021 року по травень 2024 року, а трьох процентів річних - за період з 19 червня 2021 року по 19 червня 2024 року. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). З врахуванням зазначеного, відповідачка звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: по інфляційним втратам з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2024, по трьох процентах річних з 24 лютого 2022 року по 19 червня 2024 року. Інфляційні втрати за порушення грошового зобов`язання обраховується наступним чином: Розмір заборгованості 8916,71 грн, період прострочення: 01 липня 2019 року по 23 лютого 2022 року. Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Інфляційні втрати: 8 916,71 x 1,06462820 - 8 916,71 = 576,27 грн. Розрахунок 3% річних за порушення грошового зобов`язання за період з 19 червня 2021 року по 23 лютого 2022 року: 8 916,71 x 3 % x 250 : 365 : 100 Всього 3% річних: 183,22 грн. За встановлених обставин справи рішення суду на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200496478 від 06 квітня 2016 року в розмірі 8916 гривень 19 копійок, інфляційні втрати 576,27 гривень та три проценти річних 183,22 грн. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 436,41 грн. Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 654,62 грн. Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В суді першої інстанції інтереси позивача представляла адвокат Міньковська А.В. (а.с. 11). Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу . Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано копії договору про надання правової допомоги № 26 від 15 лютого 2024 року (а.с. 22-24), додаткової угоди до договору № 26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 9), згідно якого вартість робіт складає 7500 грн. У відзиві на позовну заяву сторона відповідача не погоджувалась із розміром витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що сума гонорару є неспівмірною зі складністю справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, реальності надання адвокатських послуг (їх дійсності, необхідності). Виходячи з наданих стороною позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, в якості наданих послуг, окрім складання позовної заяви на суму 6000 грн, також вказано направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд» на суму 1500 грн. З огляду на положення ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» направлення позовної заяви з додатками через підсистему «Електронний суд» не відноситься до видів адвокатської діяльності. Отже, колегія суддів вважає доведеними витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 6000 грн. На підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої ігстанції в розмірі 1081 грн. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково. Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 27 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200496478 від 06 квітня 2016 року в розмірі 8916 гривень 19 копійок, інфляційні втрати в розмірі 576 гривень 27 копійок та три проценти річних в розмірі 183 гривні 22 копійки. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 436 гривень 41 копійку, понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 1081 гривня 00 копійок, судовий збір за апеляційний перегляд справи в розмірі 654 гривні 62 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»