Постанова Чернівецький апеляційний суд № 714/240/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А 14 серпня 2025 року м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В.Т., перевіривши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року у справі про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП і призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. На вказану постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк для оскарження наведеної постанови та скасувати подвійну суму штрафу у сумі 17 000 грн., встановлену у виконавчому провадженні № 78752597, повернути первісний штраф в розмірі 8500 грн без стягнення виконавчого збору. Розглянувши вказану скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що постановою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладання адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Згідно із частинами 1, 4 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України. Постанова про накладення Провадження №33/822/428/25 Головуючий у І інстанції: Єфтемій С.М. Категорія: ст. 204-1 КУпАП України Доповідач: Марчук В.Т. адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову. Положеннями частин 1, 3, 4 ст. 307 КУпАП встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу. Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: - подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; - витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування призначеного йому подвійного розмір штрафу, визначеного в порядку примусового виконання постанови Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року. Відповідно до ч. 1 ст. 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. На момент розгляду поданої скарги основними нормативно-правовими актами, що регулюють порядок виконання постанов у справі про адміністративне правопорушення та визначають правове регулювання правових відносин, пов`язаних з виконанням постанов в межах справи про адміністративне правопорушення, є КУпАП та Закон України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закон України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення є самостійним та окремим виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню у порядку, що визначений чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закон України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Разом з цим, положення КУпАП не містять в собі вичерпного та детального порядку вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанов, як і самих видів питань, які суд може вирішувати у порядку виконання постанов у справі про адміністративне правопорушення. КУпАП встановлює лише окремі та конкретні види питань виконання постанов та порядок їх вирішення, зокрема, припинення виконання постанови, заміни призначеного стягнення, відстрочення або розстрочення виконання постанови тощо. Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Зазначений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, визначається положеннями Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України. Однак положеннями КУпАП порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення не визначений, як і не передбачено можливість органу, що виніс постанову, розглядати такі скарги. У зв`язку з цим суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Тобто, адміністративний суд розглядає позовні заяви щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця у випадку, якщо такими актами державного виконавця порушуються права, свободи та інтереси учасників виконавчого провадження, а також якщо відсутній інший порядок судового оскарження таких актів. Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що чинними положеннями КУпАП не передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, а також постанов державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження, то суд приходить до висновку, що оскарження рішення державного виконавця за постановою про накладення адміністративного стягнення, є вимогою позовного характеру, яка стосується правомірності дій суб`єкта владних повноважень та має розглядатися адміністративним судом у порядку Кодексу адміністративного судочинства України, а не КУпАП. Близькі за змістом висновки були викладені у Постанові Велика Палата Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 586/77/17, в якій зазначено, що у даному випадку стороною виконавчого провадження оскаржуються дії державного виконавця з прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вироку суду і законами України не встановлено іншого порядку оскарження цих дій, то суди зробили правильний висновок, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Зважаючи, що положеннями КУпАП, як і КПК України, не визначено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державних виконавців на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, то відповідні вимоги мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства адміністративним судом, а не загальним місцевим судом у порядку КУпАП. Доводів про незаконність постанови Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року, які б слугували підставами для її апеляційного перегляду, подана ОСОБА_1 апеляційна скарга не містить. Зі змісту положень ч. 2 ст. 294 КУпАП вбачається, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається одночасно з клопотанням особи про поновлення строку на апеляційне оскарження. Враховуючи вищенаведене, вважаю необхідним залишити заяву ОСОБА_1 про поновлення строків на оскарження постанови без розгляду, оскільки подана ним скарга не містить апеляційних вимог та не є апеляційною скаргою за своєю суттю. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя Чернівецького апеляційного суду , - П О С Т А Н О В И В: Заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови Герцаївського районного суд Чернівецької області від 17 березня 2025 року залишити без розгляду. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 06 серпня 2025 року разом із доданими матеріалами повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя [підпис] В.Т. Марчук