LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851440/10806/24

від 11.08.2025 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року по справі № 440/10806/24 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 р.Справа № 440/10806/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/10806/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати, в тому числі виплат, передбачених законодавством, з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року; зобов`язано Офіс Генерального прокурора здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, в тому числі виплат, передбачених законодавством, за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі №440/10806/24 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у адміністративній справі №440/10806/24 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі №440/10806/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. 21 квітня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №440/10806/24, яким визначено: "Зобов`язати Офіс Генерального прокурора здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, в тому числі виплат, передбачених законодавством, за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів". До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій заявник просить зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Офіс Генерального прокурора, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення у справі №440/10806/24 до 02 липня 2025 року включно (в межах трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили), який є достатнім для подання звіту. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №440/10806/24 задоволено: зобов`язано Офіс Генерального прокурора подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24 у строк до 02 липня 2025 року з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання. 16 червня 2025 року від Офісу Генерального прокурора до суду надійшов звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24, в якому боржник просить прийняти звіт про виконання рішення суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 440/10806/24 прийнято звіт Офісу Генерального прокурора про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 440/10806/24 та відмовити боржнику у прийнятті звіту про виконання рішення суду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для прийняття звіту Офісу Генерального прокурора про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 року у справі №440/10806/24, оскільки такий звіт не відповідає вимогам ч.2 ст. 382 КАС України в частині відсутності в ньому повної та достовірної інформації щодо складових сум, які підлягали нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 , обрахунку середньої заробітної плати після нарахування 30% надбавки за вислугу років та проведених на цій підставі перерахунку виплат, передбачених законодавством. Наполягає, що згідно рішення суду відповідач зобов`язаний був перерахувати «в тому числі виплати, передбачені законодавством», якими, на переконання позивача, є всі виплати, які випливають із середнього розміру заробітної плати, а саме: за виплачену матеріальну допомогу, на оплату листків непрацездатності, за невикористані дні відпусток під час звільнення. Вказує, що із наданої Офісом Генерального прокурора відповіді від 25.06.2025 №21-1202вих-25 вбачається, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 у справі №440/10806/24 виконано не в повному обсязі, а саме боржником не проведено перерахунок та виплату коштів за листками тимчасової непрацездатності за травень та липень 2024 року. Крім того, з вказаної відповіді вбачається, що перерахована боржником на виконання рішення суду сума компенсації за невикористані дні щорічної відпустки є непропорційно меншою, відносно розміру заробітної плати ОСОБА_1 . Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. Заперечуючи проти аргументів ОСОБА_1 , вказав, що положення ст. 382-2 КАС України не передбачають зазначення у звіті про виконання судового рішення складових нарахованих та виплачених сум. Крім цього, повідомив, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 02.07.2025 закінчено виконавче провадження у справі № 440/10806/24 у зв`язку з фактичним виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2025. Також зазначив, що оплата листків непрацездатності за травень та липень 2024 року здійснювалася відповідно до вимог Постанови №1266, яка не передбачає підстав для перерахунку вже сплачених виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що свідчить про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 в цій частині. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав. Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України. Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу. Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Також Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 р. у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду". У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист (абзац восьмий підпункту 6.3 пункту 6). Таким чином, розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права. Так, зі змісту поданого відповідачем звіту вбачається, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24, яким зобов`язано Офіс Генерального прокурора здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, в тому числі виплат, передбачених законодавством, за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, 05 червня 2025 року Офісом Генерального прокурора здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, у тому числі виплат, передбачених законодавством, за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року, з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів, що підтверджується платіжними інструкціями № 2095, № 2092, № 2093, № 2094 від 05.06.2025 (а.с. 36-37 зворот). Надаючи оцінку вказаному звіту з точки зору відповідності його вимогам статті 382-2 КАС України, колегія суддів зазначає, що останній містить всі, передбачені вказаною нормою відомості, зокрема, щодо виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення (зазначення про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати, у тому числі виплат, передбачених законодавством, за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року, з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів), строк (вказано, що 05.06.2025 ОСОБА_1 було виплачено нараховані суми), порядок та спосіб його виконання (виплата, встановлених рішенням суду сум здійснена, шляхом переказу відповідних сум грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 , на підтвердження чого надано платіжні інструкції). Таким чином, з наведеного слідує, що Офісом Генерального прокурора в повному обсязі виконано покладені на нього рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 440/10806/24 зобов`язання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, у тому числі виплат, передбачених законодавством, за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року, з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту Офісу Генерального прокурора про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Щодо посилань ОСОБА_1 на неможливість прийняття звіту Офісу Генерального прокурора, мотивованих неповним виконанням ним рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24, з огляду на не проведення перерахунку та виплати їй коштів за листками тимчасової непрацездатності за травень та липень 2024 року та неправильний розрахунок розміру виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, колегія суддів, зазначає, що зобов`язальна частина рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/10806/24 не містить жодної вимоги до відповідача щодо здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 конкретних складових заробітної плати або інших виплат, передбачених законодавством, або обчислення їх в певному порядку чи розмірі. В межах розгляду вказаної справи вирішувалось питання наявності або відсутності у позивача права на нарахування та виплату надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року. Тобто, спору в частині визначення видів складових заробітної плати або інших виплат, передбачених законодавством, а також щодо обчислення їх в певному порядку чи розмірі, не існувало. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в контексті спірних правовідносин виключно питання щодо не здійснення Офісом Генерального прокурора нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу за період з 13 березня 2024 року по 30 вересня 2024 року, може бути предметом судового контролю, а вимоги, зумовлені незгодою позивача із розрахунком оплати лікарняних листків у травні та липні 2024 року, компенсації за невикористані дні відпусток, тощо можуть бути заявлені в окремому позові. За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для прийняття звіту Офісу Генерального прокурора. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року по справі № 440/10806/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 13.08.2025 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»