Постанова 4850 № 200/293/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 року справа №200/293/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/293/25 (головуючий суддя у І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.12.2024 № 05665001063 про відмову в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 01.08.2024 з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.08.2014 по 31.10.2014 та з 01.04.204 по 31.07.2024 та пільгового стажу за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 29.10.1989 по 04.11.1989, з 22.08.1992 по 03.02.1993, з 25.02.2013 по 28.02.2013, з 05.10.2014 по 17.05.2015, з 29.03.2018 по 10.05.2018, з 30.06.2014 по 01.08.2014. В обґрунтування позову зазначив, що рішенням відповідача № 05665001063 від 17.12.2024 йому відмовлено в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказує, що відповідач протиправно не зарахував до його стажу спірні періоди роботи, в той час як записами в його трудовій книжці підтверджується робота на посадах, які надають право на отримання пенсії на пільгових умовах, а незарахування до стажу періодів роботи з підстав несплати страхових внесків та у зв`язку з відсутністю інформації про атестацію робочих місць є протиправним, оскільки відповідальність за ці недоліки несе підприємство, на якому працює працівник. За таких обставин, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.12.2024 № 05665001063 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 01.08.2024 з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.08.2014 по 31.10.2014 та з 01.04.204 по 31.07.2024 та пільгового стажу за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 29.10.1989 по 04.11.1989, з 22.08.1992 по 03.02.1993, з 25.02.2013 по 28.02.2013, з 05.10.2014 по 17.05.2015, з 29.03.2018 по 10.05.2018, з 30.06.2014 по 01.08.2014. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача судовий збір в розмірі 968,96 грн. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Судом першої інстанції не досліджено довідку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 384 від 01.08.2024, яка підтверджує що позивач у період з 01.10.1997 по 12.01.2004 , з 13.01.2004 по 19.09.2007, з 13.06.2018 по 31.03.2019 та з 01.04.2019 по 31.01.2023 працював на посаді яка надає право на пенсію по Списку №

2. Довідок та чи будь яких інших документів які б підтверджували роботу позивача за Списком № 1 за періоди з 25.02.2013 по 28.02.2013, з 05.10.2014 по 17.05.2015, з 29.03.2018 по 10.05.2018, з 30.06.2014 по 01.08.2014 до заяви не додавалися та спеціалістами не розглядалися. На підставі розгляду документів, доданих до заяви було встановлено, що: вік позивача на момент звернення становить 54 роки 02 місяці 19 днів; страховий стаж становить 35 років 00 місяців 07 днів; пільговий стаж особи становить: стаж роботи за списком № 2 - 17 років 1 місяць 12 днів, необхідний пільговий стаж - 12 років 6 місяців; роботи підземні, професії за постановою № 202 5 років9 місяців13 днів, необхідний пільговий стаж - 25 років. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.08.2014 по 31.10.2014, з 01.04.2024 по 31.07.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) - за доданими документами до пільгового стаж, питання щодо розгляду документів по Списку № 1 управлінням не розглядалося, а до пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.08.1992 по 03.02.1993, оскільки до електронної пенсійної справи не долучена атестація робочих місць за умовами праці. ГУ ПФУ в Донецькій області рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ в Рівненській області. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 01.08.2024 звернувся до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яка була розглянута по екстериторіальному принципу ГУ ПФУ в Чернівецькій області. Рішенням відповідача від 09.08.2024 № 056650010603 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах (підземні гірничі роботи) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено, у зв`язку з відсутності необхідно пільгового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , оскільки особа не досягла необхідного пільгового віку. Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.08.2024 № 056650010603 страховий стаж позивача складає 34 роки 2 місяці 7 днів, пільговий стаж: стаж роботи за Списком № 2 17 років 11 місяців 11 днів, необхідний пільговий стаж 12 років 6 місяців; роботи підземні, професії за постановою № 202 3 роки 7 місяців 14 днів, необхідний пільговий стаж 25 років; роботи підземні, провідні професії 0 років 3 місяці 27 днів, необхідний пільговий стаж 20 років. За результатом розгляду документів доданих до заяви позивача не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.08.2014 по 31.10.2014 та з 01.04.2024 по 31.07.2024 оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. У зв`язку з тим, що в рішенні відповідачем не відображені всі періоди роботи позивача, які не були зараховані до пільгового стажу за Списком № 1, а саме з 27.12.1988 по 12.04.1989, з 13.04.1989 по 27.04.1989, з 17.07.1989 по 04.11.1989, з 11.11.1989 по 04.11.1991 (служба в армії), з 08.01.1992 по 03.02.1992, з 16.02.1993 по 12.06.1993, з 21.06.1993 по 14.01.1994, з 25.02.2013 по 30.09.2014, з 05.10.2014 по 06.11.2017, з 29.03.2018 по 10.05.2018 на адресу ГУ ПФУ в Рівненській області було направлений адвокатський запит. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області ухвалено рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.12.2024 № 05665001063 (на заміну рішення від 09.08.2024) яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу було відмовлено, у зв`язку з відсутності необхідно пільгового стажу, передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки особа не досягла необхідного пільгового віку. На день звернення до територіальних органів ПФУ заявник досяг 54 року 2 місяці 19 днів. Страховий стаж позивача склав 35 років 0 місяців 9 днів; Пільговий стаж: стаж роботи за Списком № 2 17 років 1 місяць 12 днів; роботи підземні, професії за постановою № 202 5 років 9 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховані період роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.08.2014 по 31.10.2014, з 01.04.2024 по 31.07.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК -5). До пільгового стажу зараховано період роботи по спускам з 17.07.1989 по 04.11.1989, з 08.01.1992 по 03.02.1993 (енергомеханічний цех (ЕМО) структурний підрозділ з неритмічною роботою). Згідно розрахунку стажу (форма РС-право) відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди з 17.07.1989 по 28.10.1989 та з 08.01.1992 по 11.07.1992; не зараховано з 29.10.1989 по 04.11.1989 та періоди роботи з 22.08.1992 по 03.02.1993, оскільки до електронної пенсійної справи не долучена атестація робочих місць за умовами праці. Відповідно до довідки РС-право до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 29.10.1989 по 04.11.1989, з 22.08.1992 по 03.02.1993, з 25.02.2013 по 28.02.2013, з 05.10.2014, по 17.05.2015, з 29.03.2018 по 10.05.2018 та з 30.06.2014 по 01.08.2014. Трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , підтверджено, що позивач, зокрема, працював: - з 17.07.1989 по 04.11.1989 на посаді підземного електрослюсаря 4 розряду в енергомеханічний цех шахти Селидівська МЦП УРСР в/о «Селидіввугілля» (записи 4-5); - з 11.11.1989 по 04.11.1991 служба в армії згідно записів в військовому квитку НОМЕР_2 (запис 6); - з 08.01.1992 по 03.02.1993 підземним електрослюсаря 4 розряду в енергомеханічному цеху шахти Селидівська МЦП УРСР в/о «Селидіввугілля» (записи 7-8); - з 25.02.2013 по 30.09.2014 електрослюсарем підземним 4 розряду на дільниці ЕМО на час ліквідації шахти 2 Новогродівська в Донецькій виконуючій дирекції по ліквідації шахти ДП «Донвуглереструктуризація» (записи 30-32); - з 05.10.2014 по 06.11.2017 електрослюсарем підземним 4 розряду на дільниці ЕМС на час ліквідації шахти 2 Новогродівська з повним робочим днем в шахті в Донецькій виконуючій дирекції по ліквідації шахти ДП «Донвуглереструктуризація» (записи 33-34); - з 29.03.2018 по 10.05.2018 електрослюсарем підземним 4 розряду на дільниці ЕМС на час ліквідації шахти 2 Новогродівська з повним робочим днем в шахті в Донецькій виконуючій дирекції по ліквідації шахти ДП «Донвуглереструктуризація» (записи 35-36); - з 13.06.2018 електрослюсарем (слюсарем) з ремонту обладнання в ТОВ «Збагачувальна фабрика «Селидівська» (запис 36); - з 01.04.2019 переведено на посаду механіка основного виробництва (запис 37); - з 01.02.2023 переведений на посаду головного механіка основного виробництва (запис 38). Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка видана в/п шахта «Селидівська» ДП «Селидіввугілля» № 1-788 від 21.05.24 підтверджено, що позивач в періоди з 27.12.1988 по 13.04.1989, з 17.07.1989 по 04.11.1989 та з 08.01.1992 по 03.02.1993 виконував гірничі роботи, видобування вугілля підземним способом за професією підземний електрослюсар енерго-механічної служби, зазначені посади є пільговими та передбачені Списком№ 1 постанови РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956. Довідкою ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» від 01.08.2024 № 384 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01.10.1997 по 12.01.2004 працював на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту обладнання, зазначена посада передбачена постановами КМУ від 11.03.1994 № 162 та від 16.01.2003 № 36 (Список № 2, розділ 2, підрозділ а код КП 2а); у період з 13.01.2004 по 19.09.2007 позивач працював на посаді механіка основного виробництва, зазначена посада передбачена постановою КМУ від 16.01.2003 № 36 (Список № 2, розділ 2, підрозділ б код КП 2б, 2030000б-23607); з 13.06.2018 по 31.03.2019 позивач працював на посаді електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту обладнання, зазначена посада передбачена постановою КМУ від 21.06.2016 № 461 (Список № 2, розділ 2, підрозділ а код КП 2а). Відповідно до довідки ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Котляревська» від 17.05.2024 № 04-14/1074 позивач працював на посадах передбачених Списком № 1 (ПКМ СРСР від 26.01.1991 № 10) у періоди з 16.02.1993 по 17.02.1993 та з 18.02.1993 по 04.04.1993 05.05.1993 по на посаді учня гірника очисного забою, з 05.05.1993 по 12.06.1993 на посаді гірника очисного забою. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV). Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися в установленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. За приписами абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно з частиною 12 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону № 1058). Статтею 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. З огляду на положення частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов`язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме: 1) особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; 2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Як вказано у частині 2 статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану. За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам, відсутність відомостей про сплату ним страхових внесків, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи та не може бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати за вказані спірні періоди. З огляду на викладене, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.08.2014 по 31.10.2014 та з 01.04.2024 по 31.07.2024. Суд зазначає, що в спірному рішенні відповідача відсутня інформація щодо підстав незарахування також до пільгового стажу позивача вищевказаних періодів його роботи. На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Трудовою книжкою серії позивача серії НОМЕР_1 , підтверджено, що він, зокрема, працював: - з 25.02.2013 по 30.09.2014 електрослюсарем підземним 4 розряду на дільниці ЕМО на час ліквідації шахти 2 Новогродівська в Донецькій виконуючій дирекції по ліквідації шахти ДП «Донвуглереструктуризація» (записи 30-32); - з 05.10.2014 по 06.11.2017 електрослюсарем підземним 4 розряду на дільниці ЕМС на час ліквідації шахти 2 Новогродівська з повним робочим днем в шахті в Донецькій виконуючій дирекції по ліквідації шахти ДП «Донвуглереструктуризація» (записи 33-34); - з 29.03.2018 по 10.05.2018 електрослюсарем підземним 4 розряду на дільниці ЕМС на час ліквідації шахти 2 Новогродівська з повним робочим днем в шахті в Донецькій виконуючій дирекції по ліквідації шахти ДП «Донвуглереструктуризація» (записи 35-36); - з 13.06.2018 електрослюсарем (слюсарем) з ремонту обладнання в ТОВ «Збагачувальна фабрика «Селидівська» (запис 36); - з 01.04.2019 переведено на посаду механіка основного виробництва (запис 37); - з 01.02.2023 переведений на посаду головного механіка основного виробництва (запис 38). Вказані посади відносяться до шкідливих відповідно до Списку № 2 (постановою КМУ від 16.01.2003 № 36 (Список №2, розділ 2, підрозділ б код КП 2б, 2030000б-23607)). Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, в трудовій книжці позивача містяться записи про періоди його роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.08.2014 по 31.10.2014 та з 01.04.2024 по 31.07.2024 на посаді, яка дає право на отримання пенсії на пільгових умовах. Тобто, трудова книжка позивача містить записи про його роботу у спірні періоди зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає йому право на зарахування цього періоду до пільгового стажу. Записи про періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів не мають. Оскільки пільговий стаж роботи підтверджений належно оформленим записами у трудовій книжці, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність відмови відповідача в зарахуванні вищенаведених періодів роботи до пільгового стажу позивача. Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 22.08.1992 по 03.02.1993, оскільки до електронної пенсійної справи не долучена атестація робочих місць за умовами праці суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу наданому підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, а саме: «особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.» Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком №

2. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Таким чином, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.12.2024 № 05665001063 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 01.08.2024 з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.06.2014 по 30.06.2014, з 01.08.2014 по 31.10.2014 та з 01.04.204 по 31.07.2024 та пільгового стажу за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 29.10.1989 по 04.11.1989, з 22.08.1992 по 03.02.1993, з 25.02.2013 по 28.02.2013, з 05.10.2014 по 17.05.2015, з 29.03.2018 по 10.05.2018, з 30.06.2014 по 01.08.2014. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Інших доводів апеляційна скарга відповідача не містить, тому судом, відповідно до ст. 308 КАС України, не надається оцінка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржується. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/293/25 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/293/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 13 серпня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв