Постанова 4857 № 380/12860/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/12860/24 пров. № А/857/995/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Костецький Н.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 25 листопада 2024 року, ВСТАНОВИВ : У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ) в частині непризначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії по інвалідності у розмірі пенсії по віку, обчисленої згідно із статями 1, 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового та пільгового (підземного) стажу за Списком №1 періоди роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.04.2021 по 31.08.2022 у ВП "Шахта "Великомостівська" ДП "Львіввугілля", та з 02.09.2022 по 04.12.2023 у ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля"; врахувати заробітну плату за цей період для обчислення коефіцієнта заробітку та з урахуванням даних періодів та заробітної плати провести перерахунок пенсії позивача у відповідності до статей 27, 28, абзацу 8 частини 2 статті 33, статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, статей 1, 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці з 02.02.2024. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №380/12860/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового (загального) стажу та пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1 періодів роботи з 01.04.2021 по 31.08.2022 у ВП "Шахта "Великомостівська" ДП "Львіввугілля" та з 02.09.2022 по 04.12.2023 у ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" та щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії відповідно до абзацу восьмого частини 2 статті 33 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці. Зобов`язано ГУ ПФУ зарахувати ОСОБА_1 до страхового (загального) стажу та пільгового (спеціального) стажу за Списком № 1 періоди роботи з 01.04.2021 по 31.08.2022 у ВП "Шахта "Великомостівська" ДП "Львіввугілля" та з 02.09.2022 по 04.12.2023 у ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля", врахувавши заробітну плату за вказаний період. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 02.02.2024 перерахунок і виплату призначеної пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком згідно з абзацом восьмим частини 2 статті 33 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці. Виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення права позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства щодо їх сплати не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків, відповідно спірний період роботи не може бути врахований до страхового стажу позивача. Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначене при прийнятті свого рішення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 01.04.2021 по 31.08.2022 працював у ВП "Шахта "Великомостівська" ДП "Львіввугілля", з 02.09.2022 по 04.12.2023 у ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" з повним робочим днем на підземних роботах, що передбачено Списком №1. З 02.02.2024 позивачу призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок професійного захворювання відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 10.04.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, оскільки у нього наявний загальний стаж більше 35 років та стаж роботи за Списком № 1 більше 15 років. Тому вважав, що має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком у відповідності до статей 1, 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці. Листом від 06.06.2024 ГУ ПФУ повідомило позивача про те, що підстав для проведення розрахунку пенсійної виплати по інвалідності в розмірі пенсії за віком немає, оскільки страховий стаж становить 31 рік 06 місяців 12 днів. Додатково до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, зараховано період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку - 19 років 11 місяців 20 днів. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу становить 0,54500. Розмір пенсії обчислено відповідно до частини 1 статті 33 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, якою передбачено, що пенсія по ІІІ групі інвалідності призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком. Період роботи з 01.04.2021 по 31.08.2022 у ВП "Шахта "Великомостівська" ДП "Львіввугілля" та з 02.09.2022 по 04.12.2023 у ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" не враховано до розрахунку страхового стажу та заробітної плати, оскільки на час призначення пенсії підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з абзацом першим частини 1 статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п`ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV). Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV. Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії. Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом. Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ щодо зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи позивача та зобов`язання такий зарахувати. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №380/12860/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим Н. М. Судова-Хомюк